Карта

Координати: 49°22′04″ пн. ш. 24°42′30″ сх. д. 

Близько 400 жителів. 

За свою історію Данильче не раз змінювало власників. В середині ХІХ ст. місцевість належала Йосипу Щепанському, в 1860-х вже Олександру Гноїнському, в наступному десятилітті - Генріку Шелінському, в 1880-х - якомусь Марцелю Аксентовичу, сполонізованому вірменину. В 1890-х роках Данильче відійшло його сину, Йосипу Аксентовичу. Перед Першою світовою поселенням володіла Анна з Гнєвошів Торосевич, а пізніше відійшло весільним дарунком її зятю Францишку Бесядецькому гербу Прус (1869-1941), сину великого професора Альфреда Бесядецького. Пан Францішек, запеклий бібліофіл, культурний і громадський діяч, вже на той час отримав у спадок по своїй першій дружині розташований недалеко від Данильча Фірлеїв. Мешкав він переважно у Львові, а от літо проводив або в Фірлеєві, або в Данильчу. В Данильчу для цього мав до диспозиції класицистичний двір, зведений в ХІХ ст. - на жаль, точно не відомо. ані ким, ані коли. Праворуч від панського дому стояв довгий одноповерховий флігель. Навколо споруд лежав ландшафтний парк. 

Колекції і книгозбірки тут були, напевно. але про них мало що відомо. До першої світової війни бібліотека Бесядецького. яка налічувала близько 5 000 томів, зберігалася переважно в Фірлеєві. Основними темами її були історія, культура, геральдика та нумізматика. Частину книгозбірки Бесядецький подарував краковському Народному Музеєві, іншу частину вивіз до Львова. Все ж, що не було перевезене, було знищено у війну. Після 1920 р. Францішек Бесядецький почав збирати бібліотеку по-новому. На власні кошти бібліофіл видавав книги (на спеціальному папері і дуже обмеженим тиражем) і сам. Багато книжок з бібліотеки мали розкішні форзаци і обкладинки з козлячої шкіри з позолоченими написами. 

Ще раз Данильче було розграбоване у вересні 1939 р.