В старому путівнику увагу цьому храму майже не приділили: так, є якась церквиця - й усе. А дарма. Адже цей храм є найстарішою святинею всієї околиці. Добре хоч не мовчить про нього академічний до судом в щелепах чотиритомник "Памятники градостроительства и архитектуры УССР".
По-перше, до храму не так і просто потрапити, але ви вже постарайтеся. Це вам не студитська церква-красуня при трасі, Михайлівську святиню з дороги майже не видно. Проте від неї видно і дорогу, і Дору, і гори навколо. Казковий краєвид! Єдиний мінус - memento morі. Храм стоїть на діючому цвинтарі.
Датують цю хрестову одноверху церкву XVII століттям. Коли саме і хто звів святиню, невідомо, проте відомо, що в 1844 р. її розширив майстер В.Гнишик.
До бабинця примикає тамбур. Весь периметр першого ярусу храму має опасання - на випадок дощу чи спеки. Шкода, що не збереглася первинна гонтова покрівля церкви. Зараз її верх прибраний в бляху, розцяцьковану чимось на кшталт чеканки. Мертвому припарки, ага.
Орнаментальні розписи на стінах, зроблені на початку ХХ ст., я не бачила - зачинено. Дивна табличка поряд з храмом (чому дивна - там церкву спочатку датують ХІХ, а потім XVII ст.) повідомляє також про різьблений іконостас та кілька ікон, які мають художню цінність. На жаль.
Про дзвіницю не вдалося знайти даних, думаю, це ХІХ ст.
Уточнення: уродженець Дори пан Роман повідомив листом декілька цікавих фактів про поселення, зокрема і той, що дзвіниця Михайлівської церкви зведена недавнім часом. Стара дзвіниця згоріла в кінці 1970-х років. В пожежі розплавився старий дзвін, на якому були старовинні написи. В селі подейкують, що це був підпал.
Дітлашня, що мешкала неподалік церкви, на пасхальні свята залізала по сусідній сливі на дах дзвіниці, звідти пробиралася всередину - і досхочу дзвонили. Почесним вважалося задзвонити на Великдень першому. Пан Роман хвалиться в листі, що був першим майже кожного року. :о)
Далі процитую лист пана Романа:
"Ще є одна версія, що церква побудована на насипаному пагорбі. Це простежується по рельєфу цього пагорба і схилу гори, що підходить до нього."
Храм діяв і в радянські часи. Зараз маємо наївне, але вперте до незламності християнство. Чого вартий притулений до дзвіниці великий хрест з написами на раменах "Смерть Небо Пекло Суд". Бр-р-р, середньовіччя.
