З добиранням все просто, якщо в вас джип. Відразу за Микуличином буде  (Ні, не лише Татарів!) міст, за мостом - вказівник праворуч. Далі буде стенд Женецького лісництва і будиночок білетера. 3 гривні з дорослого - і неважливо, скільки вас в машині, машині квиток не потрібен. Далі - прямо і аж до кінця. Там почуєте.

Вказівник дещо применшує відстань до водоспаду - вона складає майже 5 км. перепад висот незначний: біля лісництва ви знаходитесь на 800 м над рівнем моря, біля водоспаду - на трохи менше як 900 м н.р.м.

Можна й пішки - я так і робила півдороги. Досить гарно - йдеш між двома гірськими хребнами (Явірник і Хом'як-Синяк). Ожина, квіти, скелі - і дикі гуцули, які рубають ліс ледь не впритул до дачі Президента України. Дикі гуцули як побачать зі смереки, що внизу йде особа протилежної статі, стають ще більш дикими і балакучими. Саме тут розумієш, що мають на увазі старі путівники, які називали прикарпатців гостинним народом. Таких припросин навідатися до них, простих браконьєрів-лісорубів, негостинні люди б не складали, ось.

Крім диких гуцулів кілька разів траплялися туристські наметові табори. Народ відпочивав з розмахом: від з'їденого-випитого така зайва річ як сором десь поділася - і  тітки засмагали в рожевих радянських панталонах.

Навіть до дачі Президента не прокладено асфальту, що вже казати про дорогу до водоспаду. Доведеться трохи полазити горами - але зовсім трохи. При бажанні і в сезон, відійшовши від Гука метрів на 30, можна знайти білий гриб розмірами з вашу голову. Не знаю, наскільки це законно - тут начебто Національний природний парк "Карпатський"?

В водоспаді в надзвичайно спекотний День Незалежності-2007 купалися найбільш шалені з туристів. Спуск до "купелі" - по дуже стрімкій слизькій стежці, Блеки такими не ходять.

Крім ожини-малини вдалося поживитися тут й женецькою водою. Вона смачна і абсолютно прозора.