Карта
Координати: 49°51′20″ пн. ш.25°52′25″ сх. д.
Село на річці Саморийці в Ланівецькому районі Тернопілля, за 10 км від Вишнівця. Менше за 600 жителів. перша згадка під 1583 роком під назвою Почапинці.
По початку ХІХ ст. Чайчинці були частиною Вишневецького ключа. Близько 1840 р. Кароль Філіп Мнішек продав село графу Міхалу Орловському гербу Любичь. Бездітний граф переказав всі свої маєтки Яну Орловському з подільської гілки роду. Та космополіт Ян невдовзі переїхав до Відня, а Чайчинці перейшли до Єловицьких, котрі, правдоподібно, і були останніми власниками поселення.
свого двору в Чайчинцях спочатку не було - тут були ліси, де бавилися, гуляли і полювали шляхетні гості Вишневецьких та Мнішеків. За родинними переказами дружина князя Міхала серватія Вишневецького Текля з Радзівіллів якось вибралась на довгу прогулянку - таку довгу, що аж заблукала. Прегарні скелясті яри біля Чайчинців так сподобались княгині, що, повернувшись додому, ще не раз згадувала про ту прогулянку. Старий князь слухав свою молоду дружину начебто без зайвих емоцій, але під різними причинами не давав жінці повторити маршрут тієї прогулянки. лише коли пройшло чимало часу, вибрався туди з нею та з усім вишневецьким двором - в день іменин, в день св. Теклі. Подарунок коханій вже був готовий - маленький, прегарний палацик, такий собі міні-Вишневець саме в тому місці, яке так сподобалося Теклі. Всередині стелі кімнат були прикрашені радзівіловськими орлами - схожі прикрашали каміни у Вишнівці. Навіть село біля нового палацу на честь іменинниці на короткий час перейменували на Теклямполь. Не дуже милозвучно, правда?
Якщо забути про легенду і подивитись на факти, то ось вони: симетричний палацик, що й справді нагадував середню частину двору у Вишнівці, було збудовано близько 1740 р. в якості літньої резиденції. Інтер'єри були прикрашені дзеркалами, була бальна зала (природньо!), більярдна зала, дитячі покої, канцелярія, кабінет, кухня тощо. Вся іконографія споруди - це два малюнки білоруса Наполеона Орди. Постійно у палацику жили лише кілька десятків років в часи Міхала Орловського та Єловицьких. В Першу світову війну будівлю було зруйновано.
Зараз село може похвалитися пам'яткою природи - Чайчинецькою бучиною; козацькими могилами в урочищі Могила і дерев'яною церквою Воздвиження Чесного Хреста (XVIII ст., скоріше за все - синодального типу).
