Саме так називають цю прикарпатську обитель в більшості путівників. Все через унікальні розписи, що вкривають стіни монастиря не лише всередині, а й зовні. І ці фрески мають ще й унікальний синій колір фону, секрет виробництва якого до цього часу не розгадано. Так, безумовно, його створили з товченої ляпіс-лазурі, але там не все так просто. В Румунії навіть існує такий термін-колір - "воронецька синь". Ще один унікальний відтінок, брат "тіціанівського червоного" та "Зеленого Веронезе". Всі три - унікальні.

На жаль, через сніги, вітри і дощі, деякі фрагменти стінопису не збереглися або збереглися погано. Та варто побачити вівтарну (західну зовнішню) частину храму з неймовірним розписом "Страшний суд" - і забуваєш про все інше. Це справді неймовірно.

Згідно з старою румунською хронікою, написаною Йоном Некульче (Ion Neculce, 1672-1745), обитель у Воронці була заснована Штефаном Великим (Stefan cel Mare) в 1488 р. (за іншими даними, в 1447-1450 роках, тоді ж і розписаний) "по молитвам святого Даниїла Затворника" (Daniil Sihastrul) на місці дерев'яної кельї цього святого.

За легендою, якраз в той час в Молдову знову увірвалась турецька армія, і монарх в важких роздумах їхав з твердині Нямц в свою столицю Сучаву. По дорозі заїхав до Даниїла - порадитися, може, час скласти зброю і підкоритися османам?

Хоча стіни храму розписані всі, від стелі до підлоги, найвражаючою є все-таки фреска "Страшний суд". І не лише у Воронці, а й серед всіх розписних монастирів Південної Буковини. Від ніг Христа починається червоне полум'я пекла, в якому плавляться грішники - королі і папи римські, які з останніх сил намагаються вибратися з пекучого туннелю. По боках, крім канонічних Адама, Єви, пророків та інших персонажів Біблії, зображені сварки демонів за власність, яка залишилася після грішників. Грішниками є не лише турки, а й татари - хто б сумнівався. У Воронці, як і в інших церквах регіону, я бачила зображення звірів, які пожирають людей: у пащі вовка стирчить чиясь нога, лев жує руку тощо (лише слон в Сучаві залишився без здобичі голодним). Перед райськими воротами черга і штовханина: художники були гумористами і непогано уявляли собі, як люди хочуть пришвидшити свій шлях до блаженства.

Південна стіна зображає "Дерево Ісуса", напівказкову генеалогію цього бібілійного персонажа. Фреска складається з 8 панелей та майже сотні персонажів, оповитих прекрасними орнаментами з гілок винограду. Також на південній стіні зображено портрет затворника Даниїла.

Північна стіна найбільше постраждала від непогоди, та все ще можна розгледіти елементи фрески "Сотворіння світу" та популярної в Молдові легенди "Спокушення Адама" (схожі фрески є в монастирях Сучавиця та Молдовіта).

Всередині на фресках збереглися портрети самого Штефана Великого та його дружини Марії і сина Богдана - у розписах на тему "Останньої вечері".

Триконховий храм у Воронці має у довжину 25,50 метрів і 7,70 у ширину. Це чимало. У церкві поєдналися елементи візантійського, готичного та романського стилів, а також раннього Відродження. В нартексі збереглося поховання канонізованого Даниїла Затворника, якого православна церква чествує 18 грудня.