З 1330 р. Бистриця була вільним королівським містом. з 1353 р. отримала право на щорічний 15-денний ярмарок, герб (страус з підковою, сама розповсюджена в Карпатах пташка, ага). В 1465 р. міські укріплення нараховували 18 башт і бастіонів, за кожним і кожною з яких наглядав той чи інший ремісничий цех. І, звичайно, як то водиться в саксонців, укріпленим був і головний храм міста.
Ця тотальна оборонність часом таки допомагала, а часом й ні: в 1530 р. валаський князь Петру Рареш взяв місто в облогу і змусив саксонців скоритися. А в XVI-XVII століттях місто мучили татари та турки. Неодноразово.
До Румунії Бистриця увійшла в 1919 р. Угорці повернули собі місто в часи Другої світової, але ненадовго.
Столиця округу Бистриця-Несеуд (Bistriţa-Năsăud), на одноіменній річці (з, думаю, швидкою течією), 88 км на північ від Тиргу-Муреша, населення близько 115 тисяч чоловік (за даними путівника від "Вокруг света") і трохи більше за 81 тисячу (за даними перепису 2002 р.). Німецький варіант назви міста Bistritz, угорці називають свою колишню власність Beszterce, обидва варіанти принаймні схожі на офіційну назву, на відміну від найбільш архаїчного варіанту: Nösen.