15 км залізницею, 21 км шосейним шляхом від Брашова в напрямку на Сігішоару, майже поруч.

Ніці називають поселення Marienburg, угорці Földvár. І "бург", і "вар" в назвах виправдані - фортеця + саксонський оборонний храм на міцну назву заслужили. До речі, Фльольдвар - "фортеця з глини". Натяк не на Голема, а на грунти.

За переказами, місцеву фортецю звели в 1211-1225 рр. тевтонські лицарі. Дивна штука - дослідники виявили, що замок був збудований місцевою громадою, без всяких там войовничих зайд. Але легенди - вони ж романтичні, о.

Документи свідчать, що у 1439 р. жителі Фельдіоари звели фортецю за грубі гроші. Замок вистояв турецьке нашестя в 1421 р., але сильно постраждав під час другого візиту турок у 1432 р. Відновили укріплення з руїн в 1457 р.

Під час військових дій 1612 р. армія князя Габріеля Баторі (Gabriel Báthori) захопила фортецю, а у вересні того ж року збройний загін з Брашова тримав замок у триденній облозі. 16 вересня 1612 р. між угорцями під керівництвом Баторі та брашівцями під керівництвом Міхаеля Вайса (Michael Weiss) розгорілася битва. Брашівці отримали поразку, Вайса було вбито.

З середини XVII ст і аж до 1838 р. фортеця використовувалась як зерносховище. А ми на радянську владу пхекаємо. В 1838 р. зерносховище переїхало кудись ще - не тому, що всі раптом зашанували історію, а тому, що землетрус перетворив залишки укріплень на цілковиту руїну. Вранча ж звідси недалеко.