Німці (а саксонці живуть в Хермані дотепер, хоча їх залишилося зовсім мало - чоловік 150. Інші нещодавно емігрували на історичну батьківщину) називають поселення Hönigburg - "медовий замок". Або Hermannsdorf - буквально "німецьке село". Гарно. А ще гарніша оборонна церква, яка височіє в самому центрі села.

Це не просто церквиця. Це ціла оборонна система: стіни, башти, бастіони, а колись ще й був заповнений водою рів. Плюс дзвіниця 50 метрів заввишки.

За дивними переказами, храм в Хермані звели в XVI ст. (за іншими даними, в ХІІІ ст.) монахи-цистеріанці, які суворо дотримувалися канонів простоти. І церква в них така ж получилася: чи то готика, чи то романський стиль, яле монументально і просто. Готика з'явилася, щоправда, вже після реконструкції 1593 р. Серед угорців, які жили в Трансільванії в ті часи, цистеріанці були дуже популярними. Та довго ченці у Хермані не затрималися - і церква знову відійшла до саксонців, які її укріпили. (За іншими даними, які виглядають більш логічними, саме саксонці й звели храм в ХІІ столітті, невдовзі після нашестя татаро-монголів у 1241 р. - а цистеріанці були лише одним з елементів подальшої храмової історії. Ну й справді - звідки в 16 ст. романський стиль?). І саме для оборони від кочівників і знадобилися міцні стіни: орда турбувала ці землі аж до 1285 року, а з XV століття за справу взялися турки. Плюс були епідемії чуми, сутички місцевих феодалів, повені тощо - укріплення в будь-якому випадку б зайвими не були. Так що спочатку міцну церкву збудували, а потім, в XV-XVI ст., обнесли її мурами з баштами. Вийшла селянська фортеця -не гірше за панські замки. Висота мурів - 10 метрів! Товщина стін - 1,50-3,50 м! В стінах бійниці. Шість прямокутних в плані башт 9а було спочатку сім). А потрапити в селянську фортецю можна було лише через так званий цвінгер (zwinger) - склепінчастий переход, який є характерним для архітектури Центральної Європи.

Найбільшої слави Херман зазнав, коли селяни повстали проти трансільванського князя Габріеля Баторі (Gabriel Bă¡thory, 1608-1613), який захопив Брашов, Бран і Ришнов, а потім взяв у облогу Херман. Князь наказав війську обстрілювати селянську фортецю з усієї сили - так що близько 120 м зовнішніх стін укріплення впали під шквальним вогнем. Та жителі продовжували захищатися, маючи не лише 50 гармат, а й кмітливого й сміливого ватажка, Ганса Бьома (Hans Böhm), який взагалі-то був художником і взагалі нетутешнім. Він був одним з тих, хто запропонував заманити солдатів Габріеля Баторі у ловушку.

Жителі розуміли, що й ті, хто обложив їхню фортецю, потерпають від голоду.Тож Бьом наказав селянам робити буханці з патронами і снарядами всередині, а потім скидувати їх на ворогів. Ті ж, голодні і втомлені, кидалися на буханці. намагалися їх гризти - і тут спрацьовували снаряди 9не зовсім розумію, як це можливо без запалу, але гаразд). Перелякані місцевими хлібо-булочними виробами, угорці так налякалися, що втекли з Хермана і більше ніколи сюди не поверталися. Князь намагався вмовити жителів Хермана на підписання мирної угоди, та Ганс Бьом рішуче йому відмовив. Більше того, жителі насміхалися над Баторі, випускаючи погуляти навколо стін свиню та козу - щоб князь бачив, скільки ще провіанту є в херманців.

Після перемоги над Баторі жителі села отримали від брашівських чиновників привілей щоп'ятниці продавати свої хлібо-булочні вироби на ринках без сплати податків. Та з однією умовою: якщо хоч одну п'ятницю херманці пропустять, привілей буде ліквідовано.