English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Качанівка (продовження)

Качанівка. Палац. Гарно?:)

Качанівка. Палац. Гарно?:)

Перша частина розповіді.

 

Пройдімося тепер маєтком і подивимося, що тут збереглося і може зацікавити туриста.

 


 Георгіївська церква.

Церква на акварелі Могучова.

Маневруючи між службовими будівлями садиби, ви виходите до центральної алеї регулярного парку, що веде до палацу. Палац попереду, там, за левами і декоративними вазами. Але оберніться - і побачите за листям дерев якусь рожеву споруду. Ось це і є Георгіївська церква.

Будувався храм в 1817-1828 роках, тому природньо, що у його вигляді царює ампір. За модою того часу, все вірно.

Церква хрестова в плані з витягнутою західною стороною та примикаючою до неї дзвіницею, з напівкруглою апсидою та кутовими прямокутними в плані камерами. Західний вхід акцентований чотириколонним доричним портиком зі спареними колонами, що несуть антаблемент.

Центральна частина церкви перекрита куполом, над апсидою конха.

 Храм, здається, діючий, але не щотиждня. Я заглядала у вікна - прикрашені рушниками ікони сусідують з якимись розставленими по периметру картинами, а більше побачити не вдалося.  

Хрести біля церкви

Сухі нецікаві рядки, які підексцитують хіба архітектора-зануду. Хочеться чогось більш цікавого, може, навіть смаженого? Будь ласка.

Храм використовувався не лише як домашній - а й як приходський для дворян місцевих маєтків.

Все одно нецікаво?!??? Ну, знаєте...

Добре. Ось ще факт.

Саме під стінами храму Григорія Хозевіта (не питайте мене, хто це, я не знаю. Думаю, якийсь різновид драконоборця, популярний серед українських меценатів) відбувалася дуель між князем Урусовим (чоловіком доньки Харитоненка) та її коханцем, молодим бароном Михайлом Олівом. Дуель закінчилася мирно, без поразок і смертей. (Якщо не вважати за поразку той факт, що більше князь Урусов в Качанівку ані ногою). І правильно.


 До речі, про Урусова, або Цукрове весілля

Початок "цукрової" алеї.

Початок "цукрової" алеї.

Виявляється, правий був Сергій Соболевський (саме він привіз мене в Качанівку), коли розповідав мені про небачене піжонство одного з цукрозаводчиків, який засипав цукром всю Качанівку - був такий епізод в історії палацу, був.

Таким чином вітав старшу дочку Олену з весіллям її батько, Павло Харитоненко - на заздрість всім гостям, які зібралися на весілля Олени та князя Урусова.

Зрада з бароном, дуель, розлучення - це все буде потім, а поки - снігом поблискують солодкі кристалики під ногами гостей і молодят, що прямують з палацу до церкви св. Георгія... Цікаво, які ж тоді були сукня молодої та пригощання на столах? Грошей Заритоненко не шкодував - Сергій казав, таким чином він викинув річний урожай буряків...

Молодята і зараз дуже люблять Качанівку - приїжджають сюди кортежами, фотографуються на фоні палацу, катаються в чепурній бричці, навіть знімають номери - ще нещодавно номери в готелі-гуртожитку в одній зі споруд заповідника коштував всього 30 гривень - і це за найкращий номер!


 Хай не замок, але з привидом...

Фрагмент експозиції музею.

Як і потрібно кожній поважаючій себе садибі, Качанівка має свого привида. Це ми з вами дуже розумні, цинічні та кмітливі і на розказні про духів не ведемося, а пересічному туристу - йому хочеться, щоб цікаво і моторошно. Ось екскурсоводи і стараються, бажання ж клієнта - закон?

Отже, кажуть, що ще в ХХ столітті, коли Качанівка переживала далеко не найкращі свої часи, в палаці почали з'являтися привиди. Начебто бачили тут сіру постать в плащі, яка нізвідки приходила й шла в нікуди, дякаючи медсестер тубдіспансеру. Особливо часто постать з'являлася поблизу підземного переходу, що веде до палацу з господарських приміщень навколо (він і зараз існує, але, на відміну від маєтку Ганських в Верхівні, туди не пускають). Ну це й зрозуміло: підземелля і привиди - це майже асоціативні близнюки.  

Тепер місцеві розказують, що фігура у плащі - один з колишніх власників маєтку (Рум'янцев-Задунайський? Харитоненко? Хтось з Тарновських?). Начебто неупокоєна душа хвилюється через те, що зробили з Качанівкою роки та безгосподарність. Достатньо симпатична версія.

 


 Ще картинки:


Дві майже-панорами: палац
церква.

Дві майже-панорами: палац і церква.


 Альтанка Глінки


На пагорбі над найбільшим зі ставків садиби, Майорівським, стоїть дивна мурована біла споруда. Що це?

Зараз розкажу, але хвилиночку уваги - кілька слів про став. Знаєте, чому він називається саме Майорівським? А на честь чи не найпершого власника Качанівки, секунд-майора Качановського (чи Каченовського), який володів садибою у XVIII столітті, коли не було ще ані парку, ані палацу, лише природа, проте яка!

Добре, переходимо до альтанки. Автор "Руслана і Людмили", безсумнівно, бував тут під час свого побуту в Качанівці - альтанка славиться чудовою акустикою. Була ще одна причина навідуватися у споруду над Майорським ставом досить часто - її підвал був завжди наповнений напоями та наїдками для шанованих гостей сімейства Тарновських.

Глинку приваблювали не лише підвали, ставки та альтанки - в Качанівці композитор закохався в 15-річну Марію Задорожну. Кохання до дівчинки надихнуло його на створення найгарніших фрагментів відомої опери по казці Пушкіна. А виконував "Марш Черномора" та інші фрагменти опери вперше оркестр Тарновського з його кріпаків.



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник