English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Батурин

Палац в Батурині і відроджені флігелі

Палац в Батурині і відроджені флігелі. 15 жовтня 2006 р.

Координати: 51°20′00″ с. ш.32°53′00″ в. д. 

Близько 3 тис. жителів. 


З Батурином зараз шуму багато (UPD: це писалося в 2006 році). На палац останнього маролосійського гетьмана Кирила Григоровича Розумовського, збудований в 1799-1803 роках видатним майстром Ч.Камероном, звернув увагу сам Президент. Цього достатньо, щоб фактично на пустому місці влаштувати іст(е)орико-архітектурний заповідник «Гетьманська столиця"* і трясти бізнесменів різного масштабу на «добровольні» внески в ім’я майбутньої слави Батурина.

 


 Тур-ікона майбутнього: так це відбувається.

*І не треба мене повчати, що заповідник організовано ще в 1993 році. Сама знаю. Тільки не знаю, де набралося аж 39 об’єктів, що в нього входять – хоча, якщо врахувати археологічні та природні пам’ятки, цілком може бути. Університетські експедиції майбутніх археологів з Чернігова приїжджали сюди в 1995-1997 роках – шар XVIII століття тут мусить бути казково багатим. Знаходили не лише рештки будівель чи посуду, а й 26 людських скелетів зі слідами насильницької смерті. Скільки ще знайдуть, сказати важко.

З місця гарантовано зроблять попсову ікону. Самі вирішуйте, добре це чи погано, але про Батурин скоро дізнаються всі, від дошколят і пенсіонерів до латімерій і птеродактелей в глибоких шарах грунту. Будуть від бахмачського жовтого вокзалу (а туди 26 км всього) відходити каравани автобусів, набитих спраглими гетьманських клейнодів туристами з всіма їх фотоапаратами, бутербродами і кишеньковими грошима, які планується витратити на сувеніри. Сувеніри теж будуть. Ними торгуватиме половина з 3 600 жителів міста, от побачите.

 

Коли на початку 2005 р. Президент навідався в Батурин, там був неабиякий кавардак - спішно розчищали сніги, готували короваї, марафетились... Палац, щоправда, особливо ненамарафетиш: він перебував на перманентній реставрації вже не одне десятиліття, встигнувши до того побути і порохівнею, і піонерським табором, і солдатськими казармами... Подейкують, в радянський час його ледь не купили якісь росіяни. Було б смішно, якби не так трагічно.

Колишня гетьманська столиця, яку навіть Вольтер називав головним містом України, про столичних гостей і не мріяла. Хоча Батурин сякою-такою столицею все-таки і в радянський час побував: до 1960-х містечко було райцентром, сюди приїздили поїзди, працювали льонозавод, будинок побуту, колгосп і дві школи. Коли закрився завод, що годував ледь не півміста, коли розібрали до камінчика цегельню, зруйнували залізницю, міський парк, церкву - життя почало покидати Батурин.

Президент вирішив життя в Батурин повернути. Але легше сказати, аніж зробити.

 

В жовтні 2006 року там був лише палац в лісах, відбудовані червоні флігелі і будка, як шпалерами обклеєна Законом України про працю і його найближчими родичами. Ще є величезний, на пів-фасада транспарант, де сказано, що «З ініціативи Президента України Ющенка В.А. проводиться реставрація пам’яток архітектури. (...)

Інвестор: Благодійний фонд «Гетьманська столиця», виконавчий директор Бутко М.П.

Замовник: Управлiння містобудування та архітектури Чернігівської облдержадміністрації

Генеральний планувальник: інститут «УкрНДІпроектреставрація»

Початок робіт: 2005 р.

Завершення робіт: 2007 р.»

 


 Польська фортеця, гетьманська столиця, руїна...

Колись на цьому пагорбі над Сеймом стояла польська фортеця (що, не знали?), заснована за наказом короля Стефана Баторія. Річ Посполита за рідного племінника упириці Елізабет Баторі була могутньою величезною державою. І її кордони сягали аж сюди. На згадку про ті часи залишилося ім'я поселення - Батурин, той, що належить Баторію.

Це вже потім буде гетьманська резиденція і навіть столиця автономної Лівобережної України.

В 1669 р. в містечку з’явилася кам’яна будівля Генерального суду Лівобережної України. Так польський прикордонний форпост почав трансформуватися в український міф. Гетьмани Демьян Многогрішний та Іван Самійлович підписували тут свої універсали, але не вони, а харизматичний Іван Мазепа прославив Батурин.

Саме він в зеніті слави і фаворі Петра І, в 1700 році, зводить в містечку мурований палац, де бували всі сливки козачого війська. Батурин налічував 40 храмів, мав два кляштори і школу.

Зраду Петро І не простив ані гетьману, ані його місту. Військова каральна експедиція під началом лібхерца Меньшикова 2 листопада 1708 року недовго тримала місто в облозі: в Батурині знайшовся зрадник, який відкрив ворогам підземний перехід до фортеці. Московська орда вирізала більш як 20 000 чоловік, не пожалівши ані дітей, ані старців, ані жінок. Чи геноцид окремо взятого поселеня втамував спрагу крові шаленого тирана-імператора? Навіть якщо загиблих було не 21 000, а лише 6 000, це ката не виправдовує.

 


 Палац гетьмана. Чи фельдмаршала?

Палац в Батурині. Жовтень-2006

Палац в Батурині. Жовтень-2006

Потім люди казали, що щолистопада на руїнах Батурина плаче і стогне земля. Столиця переїхала в Глухів. Аж поки в 1740-х роках дочка сатрапа і вбивці Єлизавета не дозволила Кирилу Розумовському, брату свого таємного чоловіка Олексія Розумовського, відродити Батурин. Кирило, як і Мазепа, був гетьманом. Гетьманство скасує Катерина ІІ в 1764 р., палац почне будуватися в 1799-му. 35 років пройде. Це вже не «Гетьманська столиця», а потішальний приз останньому гетьману, якому це місце дарують разом з фельдмаршальським титулом. Столицею було відроджене місто, а не палац.

 

Палац гарний. Це без зайвих слів. Хоча й класицизм. Я про це й до поїздки в Батурин з Сергієм Соболевським знала – з картинок. І це при тому, що будівля зазнала не одне руйнування – але зуміла зберегти не лише зовнішню коробку, а й сякі-такі залишки інтер’єрів: ліплення (сама бачила через вікна!), печі, паркет. Якого часу паркет, щоправда, сказати важко: в 1910, здається, році, палац горів і відбудовувався протягом 1911-1913 рр. Ще одна реставрація мала місце в 1967р.

Палац зводився з цегли, а от перемички, колони та карнізи – з блоків пісковику, який спеціально привозили з Новгорода-Сіверського. Дивно, що, здавалося б, куб кубом (в плані споруда – прямокутник з ризалітами-ротондами), а має такий шарм. Причом з усіх сторін, і навіть за кілометр, з траси, коли він вигулькує раптово серед зелені дерев, коли машина перетне міст через Сейм. Головний фасад колись було звернено до парку, на дорогу виходила тильна сторона, але зараз парку немає, є просто собі дерева, що стоять на чималій відстані, як челядь під час гетьманського обіду.

 


 Ну і інше.

Перші розкопки в Батурині мали місце лише в 1995-1997 рр.: майже триста років археологів сюди банально не підпускали. Гроші на розкопки дала канадська діаспора - символічно. Під час досліджень було виявлено майже сотню групових поховань і могильників (і це лише дещиця - більшість землі археологів не побачить, бо бачить щороку картоплю і кабачки. Тут городи жителів Батурина). Навіть напівзітлілі кістки жахали: літня обезголовлена жінка притискає до себе малюка з пробитим черепом... Біля фундаменту мазепинського палацу - гроупове дитяче поховання...

 

Флігелі вже є. Чи буде парк? Його за два роки не відтвориш - був великим, на 30 гектарів, зараз можна засадити лише 9 uf. Хіба привозити вже дорослі липи і перестаркуваті дуби в кадках, що малоймовірно.

Є ще церква Воскресіння (1803), збережена майже без змін. Така собі типова ампірна святиня, нічого аж такого. Одноглава, з напівкруглою апсидою, хрестова в плані, чотириколонні портики з трикутними фронтонами з трьох боків. В Воскресенській церкві до 1927 р. зберігався надгробок князя Розумовського. Зубилом розкрили склеп, вирали скриньку з забальзамованим серцем гетьмана, всипану рубінами булаву, старовинну ікону. Розтрощений надгробок закидали сміттям.  

Будинок Кочубея (кінець XVII – початок XVIII ст.) певний час слугував краєзнавчим музеєм, та на початку ХХІ століття споруду взялися неквапом ремонтувати, виставивши експонати у допоміжні приміщення. Споруду я не бачила – ви ж в курсі, що до поїздок я не готуюся ніяк, а то мені інакше нецікаво. Буде привід повернутися в Батурин ще раз – але бажано до того моменту, коли «Гетьманська столиця» перетвориться на чернігівський варіант «Софіївки» з натовпами безпорадних туристів і рядами яток з сувенірами.

Хай буде так, як має бути. Кінців кінцями, Батурин на своєму віку бачив такі карколомні злети і такі інфернальні падіння, що заслужив хоча б шани. Розумовський помер в 1803 р., так і не дочекавшись на свій омріяний Палац. Ми дочекаємся.



1897. Руїни дому Мазепи у Батурині. З книги "Живописная Россия: Малороссия, Подолия и Волынь". - Т. 5. - Ч. 1. - СПб., 1897. - C. 158.

1897. Руїни дому Мазепи у Батурині



Палац в Батурині. Малюнок Г.Лукомського

Палац в Батурині. Малюнок Г.Лукомського


Архівні матеріали з фондів ІІМК РАН, Санкт-Петербург, Росія, надані Андрієм Чекмарьовим.
Дворец в Батурине когда-то
The neo-Palladian palace in Baturyn, designed by Andrey Kvasov and rebuilt by Charles Cameron, standing in ruins prior its renovation

Архівні матеріали з фондів ІІМК РАН, Санкт-Петербург, Росія, надані Андрієм Чекмарьовим

Палац в Батурині. З журналу "Столица и усадьба" №№ 16-17 за 1914 р.
Палац в Батурині. З журналу "Столица и усадьба" №№ 16-17 за 1914 р.


Baturyn, ruiny pałacu Razumskiego z roku 1802

Палац в Батурині в 2006 р.


Щось незрозуміле поруч з палацом

Щось незрозуміле поруч з палацом


Будинок Кочубея в Батурині

Будинок Кочубея


Воскресенська церква. Фото М. Іващенка

Воскресенська церква. Фото М. Іващенка


Воскресенська церква (1803) в Батурині.

Воскресенська церква (1803).


Батурин на гравюрі XVII століття.

Батурин на гравюрі XVII століття.


Реконструкція Батурина на початок 1700-х рр.

Реконструкція Батурина на початок 1700-х рр. Звідси

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник