English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Сокиринці
Парадний в'їзд до маєтку в Сокиринцях, 1914 р. З журналу "Столица и усадьба" № 24 за 1914 р.

Парадний в'їзд до маєтку в Сокиринцях, 1914 р. З журналу "Столица и усадьба" № 24 за 1914 р.


Палац в Сокиринцях. Жовтень 2006 р.

Палац Галаганів в Сокиринцях. Жовтень 2006 р.



 Хрестоматійна Чернігівщина.

Координати: 50°41′55″ пн. ш.32°47′30″ сх. д.

Біля 1,3 тис. жителів. 


Глухомань. Провінція. Село. До траси Київ-Суми - 5 км.

Навіщо сюди їхати? Так на садибу ж подивитися! Ця садиба в маленькому селі Сокиринці на Срібнянщині була зведена в 1824-1831 роках архітектором П. Дубровським, - одна з чернігівських the must-see.

Я не занадто великий фанат класицистичних маєтків, але побачити Сокиринці хоча б раз повинна була. І побачила - завдяки Сергію Соболевському.

Щоправда, треба зізнатися, що альтанку та неоготичний місток я не бачила - було занадто пізно і мокро для цього, попереду була ще довга дорога, а сонце вже сідало. Може, колись іншим разом... :)


 Що маємо?

Сокиринці. Палац Ламздорфів-Ґалаганів у 1914 р. З журналу "Столица и усадьба".

Сокиринці. Палац Ламздорфів-Ґалаганів у 1914 р. З журналу "Столица и усадьба".


Спочатку - огорожу з брамою. Збереглася чудово, але не повністю. Будувалася одночасно з усім ансамблем. Брама - в стилі ампір, з цегли, рустовані. Табличка про те, що передл нами пам'ятник архітектури, висить просто на брамі.

Заходимо. По обидва боки від входу - два симетрично розташованих витягнутих флігелі. Далі - чудова панорама палацу в оточенні зелені дерев.

 

Альтанка, яку я не бачила, походить з 1829 р. У формах пізнього класицизму.

Місток в південно-східній частині садиби - друга чверть ХІХ ст. Це вже в нас романтична неоготика. Яка еклектика стилів!

Є ще довга одноповерхова споруда. Конюшня з 1830-х років. Колись була двоповерховою з лоджією на два поверхи. Оранжерею, здається, теж не помітила.


 Палац Ґалаґанів

Палац в Сокиринцях. Дворец Галаганов (XVIII век)

З жовтневого парку

Власне, заради нього сюди і їдуть. Він гарно примостився вглибині парку, йому там затишно і зручно. Розкішна, але й типова садиба початку ХІХ століття. Не пронеслася б країною революція як цунамі, мали б таких палаців вагон і маленьку кравчучку...

Центральна частина прикрашена зеленим куполом та восьмиколонним портиком іонічного ордеру, що лежить на міцній аркаді ризаліта. Над вікнами другого поверху - ліпний лекор, характерний для епохи ампіру.

Тепер інший фасад будинку. Тут теж маємо портик, але шестиколонний, з далеко винесенним вперед пандусом. Біля сходів до палацу - мармурові богині Церера та Гера. Симпатично.

До основного двоповерхового об'єму ластяться два флігелі по боках, які з'єднуються з палацем одноповерховими критими переходами. Але досить про архітектуру, давайте про історію поговоримо.

 

В часи гетьманства Івана Скоропадського Сокиринці з листопада 1716 р. дісталися українцю Гнату Ґалаґану (чи все таки Галагану? Не знаю). Цей козацький рід, який дав Україні не одного старшину запорізького війська, володів селом майже 200 років. Звели й родову садибу, аякже. Тільки з часом вона стала затісною для родини. Старий панський дім зруйнували у 1823 р., як тільки в улюбленій своїй Покорщині померла його господиня, Катерина Галаґан з Дараганів, жінка вольова, з непростим характером і шаленою любов'ю до тварин. Заміж її віддали у 14 років, а після смерті чоловіка Івана в 1803 р. Катерина володіла велетенським маєтком - і Лемеші, і Покорщина, і ще багато інших сіл. Саме Іван Ґалаґан, її чоловік, звів у Сокиринцях муровану ранньокласицистичну церкву св. Варвари. Оточений древніми дубами палац, який вона так оберігала, нехай і не відповідав духові епохи, та був затишним, солідним і, пишуть сучасники, досить красивим - мав піддашшя за звичаєм старих старшинських дворів, колонаду, старовинні кахлеві печі, в тому числі й в біло-синіх дельфтських кахлях - і, звичайно, велику бальну залу. 

Новий 60-кімнатний палац тут збудував нащадок Гната, прилуцький полковник Павло Ґалаґан (народився у 1793 р.). Від брата Петра, який, згідно заповіту, теж володів Сокиринцями, Павло відкупився маєтком у селі Дегтярі. До речі, новий власник підтримував дружні стосунки з сусідами Тарновськими - пам'ятаєте Качанівку? Засновник маєтку був людиною освіченою (закінчив Peterschule в Санкт-Петербурзі, добре малював, дуже любив мистецтво, але ніколи так і не побував за межами Російської імперії) і щиро любив архітектуру. То ж тут, у Сокиринцях, зодчі втілювали у життя його задум. І його дружини - у 1814 р. цей високий красень побрався з Катериною Василівною Гудович. 

З Москви викликали архітектора Дубровського (вірогідно, учня М.Казакова). Новий палац - затишні тераси, сміливий купол, різні фасади - поставили зовсім в іншому місці, не там, де стояв його попередник (шкода, що зруйнували старий дім, міг би лишатися пам'яттю). В 1829 р. масштабна споруда була завершена. 

А як було всередині? Все знає журнал "Столица и усадьба" (№ 14 за 1914 р.) і автор статті, відомий краєзнавець і художник свого часу Георгій Лукомський. На першому поверсі були службові приміщення. Сходи вели до репрезентативних кімнат на другому - аван-зали, зали, обставленої меблями 1870-х рр. Старі меблі епохи зведення палацу не викинули, а виставили у коридорах. Журнал дуже журився з цього приводу - мовляв скрізь у старих садибах, хоч тут, хоч у Мерчику, господарі позбавляються антикваріату, а він же ого-го який. Стіни залу прикрашали непогані портрети, на стелі була гарна люстра. Поруч була вітальня, обставлена меблями у стилістиці Людовика XVI, хоча й походила з кінця ХІХ ст. Кришталева люстра була ще з катериниських часів. На стінах - картини італійської школи. Далі спальня в корінфських колонах і з я коюсь "чудовою" люстрою з каменю (?). Кабінет був переповнений старовинною зброєю та портретами. З іншого боку від зали була більярдна. В самого більярду були ніжки тонкої роботи, а ще тут стояли дивани, ломберні столики (у тому числі і дивні, виготовлені кріпаками у 1829 р.). Наступна кімната була своєрідним меморіальним музеєм на честь Павла Ґалаґана. В палаці були чудовий ампірний рояль, багаті колекції порцеляни, срібла та медалей, похідне крісло часів Анни Іоанівни. 

 

Онучка Павла і Катерини, Катерина з Комаровських, вийшла заміж за графа К. Ламздорфа. Чоловіча гілка роду Ґалаґанів на той час обірвалася, Сокиринці дісталися їй. 

 

Чернігівський художній музей багато чим зобов'язаний Сокиринцям, адже в основі його колекції лежить художня збірка Ґалаґанів. Цікаво, що сталося з іншими старшинськими колекціями - зброї та посуду? Навряд чи вона розпорошилася за життя відомого державного та громадського діяча Григорія Павловича Ґалаґана (1819-1888), керівника Південно-Західного відділення Російського географічного товариства та видного мецената, який сприяв виданню книг з історії та етнографії України. Він заснував чимало навчальних закладів на Східній Україні.

А його нащадки нещодавно відвідали родинний маєток. Єлизавета Блейк - дочка графині Ганни Миколаївни Ламсдорф-Галаґан. Її дідусь в 1920 р. емігрував на Захід. Графиня вперше прибула на українську землю - разом зі своїми дітьми.

Григорій Павлович, до речі, був непрямим нащадком славного козацького роду: чоловіча лінія Ґалаґанів перервалася в 1869 р., коли трагічно загинув юний Павло Ґалаґан. Так, каже легенда, Доля відомстила роду за те, що один з Ґалаґанів колись підтримав не Мазепу, а сатрапа Петра І.

За заслуги роду його прізвище дозволили приєднати до свого прізвища Ламсдорф нащадкам роду по жіночій лінії.


 Парк в Сокиринцях

Пам'ятник О. Вересаю

Пам'ятник О. Вересаю

 За всіма правилами тієї епохи навколо палацу мав лежати прегарний ландшафтний парк. Це вже була турбота австрійського майстра В. Бістерфельда. Цього вмілого садівника привіз в Сокиринці граф Мілорадович - перед тим австрієць переробляв його парк. Мода якраз змінилася (замість регулярних французьких парків всі хотіли ландшафтні англійські), то ж багато хто з вельмож взявся за оновлення своїх зелених насаджень. Можно було навіть дерева підбирати за тонами листя!

До послуг спеціаліста був чималий ліс (600 десятин) навколо садиби. Його й треба було перетворити на парк. Получилося. В парку були не лише альтанки і містки, а й гребля, каплиця та церква. З 60 га загальної площі 10 га займали ставки.

Правда, з того часу дерев збереглося небагато: ось, скажімо, платан за огорожею поблизу палацу.

В парку зберігся неоготичний міст, відомий мені з фотографій у журналі "Столица и усадьба" за 1914 р. Майже без змін дожили до нашого часу пілони брами в стилі Людовіка XVI - але я про це вже згадувала вище. 

 

При маєтку діяв кріпацький театр та хор, тому Сокиринці іноді називали "українським Парнасом".

 

В парку про те, що зараз садиба віддана дітлашні з аграрного ліцею, нагадують всілякі спортивні знаряддя. Церера і Гера - вічні судді всіх місцевих футбольних матчів, адже вони проходять якраз в богинь на очах.

 

Ще один арбітр, але не мармуровий, а бронзовий - Остап Вересай, відомий кобзар, який заслужив аж два пам'ятники на маленькі Сокиринці (ще один стоїть біля в'їзду в садибу). Спів та гра "українського Гомера" приводили у захват Тараса Шевченка, який у 1845 р. подарував під час візиту у Сокиринці Вересаю свого "Кобзаря". Символічно.

Кобзарські традиції живутьв  селі й по сьогодні. Тут, у підніжжя пам'ятника, відбувається Всеукраїнське "Вересаєве свято".

 

 



Родинні портрети в кабінеті графіні Е.-П.Ламздорф-Галаган. Сокиринці, 1914р.
Всі старі фото - з журналу "Столица и усадьба" № 24 за 1914 р.
Старе срібло і польські кубки в Сокинирцях. "Столица и усадьба" № 24
Стіни більярдної прикрашали гравюри з мотивами фресок Рафаеля у Ватикані
Рояль з метрономом у стилі ампір з 1835 р. Сокиринці
Зала у маєтку в Сокиринцях

Інтер'єри в 1914 р.


Флігель палацу в Сокиринцях на Чернігівщині

Флігель палацу


Церква св. Варвари в Сокиринцях. Фото графа Ламздорфа, 1914 р.
Іконостас церкви св. Варвари в Сокиринцях у 1914 р.

Церква св. Варвари


Церера і Гера біля палацу Галаганів у Сокиринцях
Церера і Гера біля палацу Галаганів у Сокиринцях
Гера в Сокиринцях

Церера і Гера


Граф Микола Ламздорф-Ґалаґан з родиною
Граф Микола Ламздорф-Ґалаґан з родиною

Граф Микола Ламздорф-Ґалаґан з родиною


Неоготичний міст в садибі в Сокиринцях.
Альтанка у сокиринецькому парку на Чернігівщині

Неоготика мосту і альтанки


Сокиринці. Ротонда в парку. 1914 р., журнал "Столица и усадьба"

Ротонда в парку


Сокиринці. Прислуга у 1914 р.

Прислуга у 1914 р.


© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник