English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Чернігів. Троїцький монастир
Листопад-2008. Вид на собор з дзвіниці.
Так-так, попередній вид - саме з цієї дзвіниці,

Хоч як давно я збиралася в Чернігів, та не привези мене сюди Петтіфоггер, я б ще стільки ж збиралася. А то й довше. Так що Володимиру - дякую. :о).

 

Це була приказка, а казка - ось вам.

Височенну дзвіницю Троїцько-Ільїнського монастиря видно з багатьох точок Чернігова  (в столиці рівнинного Полісся все-таки є натяки на рельєф, що не може не подобатися). Ця вертикаль, розташована на схилі давніх Болдіних гір, притягувала. На неї ми й орієнтувалися, добираючись до обителі повз одноповерхові дерев'яні будиночки зі ставнями на вікнах, на неї ми й залізли в першу чергу, як тільки увійшли на територію комплексу. Тим більш, атракціон не страшний навіть для таких боягузів висоти, як я, і не дорогий для таких як я жадюг - всього 2 гривні і понад сотня сходинок угору. А види звідти - ах!

 

Подвійна назва монастиря - Ільїнсько-Троїцький - пояснюється просто. Він справді складається з двох частин: більш давнішої Ільїнської обителі (ХІ ст., нижня частина тераси пагорба) та вищої, в-усю-силу барочної Троїцької обителі (XVII-XVIII ст.). В ХІ-ХІІ століттях цієї кам'яної розкоші не було: монахи тягнулися не до неба, а під землю, вириваючи в грунтах келії та переходи. Але про це поговоримо на окремій сторінці. :о) Свого часу обидви частини комплексу поєднувалися дерев'яною галереєю на кам'яних опорах, зараз же просто варто обігнути Болдіну гору, пробратися вузькою вуличкою... Але ж так, домовлялися, що на окремій сторінці, угу. :о).

Трапезна

Найдавніша частина Троїцького монастиря - досить симпатична і абсолютно барочна Введенська трапезна церква (1677). Вона майже не перебудовувалася за свою понад 300-літню історію. А от перемальовувалася, напевно, безліч разів - і те, в що перетворили її ворота зараз, запросто налякає рафінованих естетів. За композицією храм є типовою трапезною (замітимо лише, що трапезні розповсюджені в Росії значно більше, аніж в нас, тому "типова трапезна" для мене, подолянки, не є аж такою типовою - в нас трапезних не будували. А от в Росії я таких храмів бачила чимало). Східна  частина споруди - це безстовпна однонавна церква, четверик нави за допомогою пласких парусів переходить в підкупольний восьмерик. З заходу до храму приєднаний тамбур з кухнею та службами. Північний фасад (той, що виходить на собор) відрізняється багатим декором. І хоча багато де трапезна до їжі вже жодного відношення не має (там не самі веселі трапези, бо поминальні обряди проходять), в Троїцькому монастирі в трапезній саме що їдять, про що і сповіщає графік харчування монастирських жителів.

По ідеї, навколо монастирської столовки мав би гуляти легіон вгодованих котів, але не було жодного. Поганий знак.

Троїцький собор

Наступна віха в історії комплексу, наступна пам'ятка архітектури - власне Троїцький собор, головний храм монастиря. В центрі (природньо - саме він грає першу скрипку), оточений дещо макабричними, позбавленими витонченості капличками-черепашками (початок ХХ ст., в стилі історизму) і баками з свяченою водою (з купою краників і аляповатим голубом на фоні неба). Так як після дзвіниці всі руки вимащені, до краників кидаєшся з цілком зрозумілою метою. Те, що ллється звідки, є настільки маслянистим, що потім дарма шукаєш ще якихось джерел води.

Ну, так от собор. Величний, цегляний, тринавний.  

Автором проекту та керівником будівництва був архітектор І. Баптіста. (Це одна з версій. За іншою, автором храму був А.Зернікау). Перший камінь заклали ще в 1679 р. Будівельні та оздоблювальні роботи у ньому були завершені в 1695 р. Пізнє, розкішне, вже в'януче бароко, яке от-от зійде з модної сцени навіть на наших теренах - як воно вже пішло з неї в Західній Європі. Та яким було те, первісне бароко собору, нам доводиться уявляти лише за результатами реставрації радянського періоду (автор проекту відновлення первісних форм собору - М.М.Говденко): після пожежі 1731 р. архітектура храму була спрощена. Зокрема, було розібрано 4 верхи з семи.

Наступна пожежа, яка потягнула за собою наступні спрощення, мала місце в 1808 р. Під час відновлення храму дерев'яні конструкції центрального куполу були замінені на металеві, а бароко собору розбавлене пануючим тоді в моді класицизмом. В 1849 р. чавунна підлога була замінена на дерев'яну.

Живопис ХІХ i XVIII ст. в інтер'єрах мені особо розгледіти не вдалося, як і скромну ліпнину: світла мало, людей на службі (неділя, ранок) - багато. А от мозаїки на зовнішніх стінах фотографуй - не хочу. Не хотілося, правда, але таки сфотографувала. :о)

Архітектори можуть цокати язиками від захвату - в храма дуже своєрідне планувальне вирішення, воно відрізняється для першого та другого ярусів, надаючи незвиклу виразність всій будівлі. Перший ярус - характерний для тринавних триапсидних храмів. Другий же - хрестовий в плані.

Дзвіниця, келії та інші споруди

Дзвіниця зведена в 1771-1775 рр. і налічує аж п'ять ярусів. 58 метрів у висоту! Витончений декор фасаду! Сторона квадрату в її основі - 17 м. Кожний ярус увінчується пишним багатопрофільним карнизом. На другому ярусі - численні дзвони, на радість численним туристам-дітлахам (я була якраз під час осінніх шкільних канікул).

 

Келії в південно-західному куті монастиря зведені в 1770-ті. Одноповерхові, Г-образні, з великим підвалом. Спочатку приміщення використовувались під кухню з лідником (аналогом сучасних холодильників). До них примикає будинок архимандрита. Ще одні келії, цього разу середини XVIII ст., раніше використовувались як господарський комплекс - і теж з лідником. Квадратовий у плані лідник - нечаста для України господарська споруда епохи бароко.  

 

Двоповерховий архієрейський будинок походить з 1750 р. і пережив чимало перебудов у ХІХ і ХХ ст.

 

Огорожа з брамами і баштами нагадала мені російські монастирі. З'явилася в кінці XVII -  середині XVIII ст. Східна башта перебудована в ХІХ ст. Від північної залишилися лише фрагменти.



Зайдемо?
Ворота - теж пам'ятка архітектури.
Дзвіниця - головна вертикаль досить провінційного району
Байкаря Л.Глібова тут так люблять, що аж позолотили.
Хоча це не єдиний промах колористів.
Келії. "Ти ж службу пропустив, капєц!", - сказав один юний монах іншому, теж юному.
В Троїцькому соборі.
Одна з башт огорожі.
Ще раз брама.
Дзвіниця.
Ще один корпус келій.
Обидві церкви монастиря.
Дзвіниця. малюнок Г.Лукомського.
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник