Фотосесія від 29 квітня 2010 року. Красуня.

12 cічня 2009 року. Реставрація повним ходом.

А ось і бойовий ярус.

	Хрестоматійна старовина під загрозою.

Так було сторіччя тому.

 Карта

Фотографії церкви від січня 2009 р., на жаль, актуальні і на листопад-2009. Центральна частина храму так і не була накрита. Добре, що літо було посушливе. Часті осінні опади причинили зволоження унікальної споруди на всіх ярусах, зафіксовано тріщини на склепіннях і стінах церкви. Тепер Сутківцям потрібно не кілька тисяч гривень на встановлення гонту, а значно більша сума на просушування і укріплення пам'ятки.

Соромно.

Я побувала в церкві знову 29 квітня 2010 року. Всередині й справді багато вогких плям на стінах. Біля тимчасового фанерного вівтаря - тріщина в стіні. Непокоять і нервюри над вівтарем.

Храм знову діючий, свого священика в Сутківцях немає - тож молоденький батюшка приїздить з Ясенівки. Віруючих небагато. 1 травня 2010 р. в храмі перебуватиме якась "чудотворна" ікона, яка їзить Україною у турі. :)

Добре, тепер докладніше про Сутківці.

Село приблизно в 5 км. від Ярмолинців, на річці Ушиці. На трасі Чернівці-Хмельницький, проїхавши Ярмолинці, побачите вказівник на Сутківці - це перший поворот направо з Ярмолинців. Село відомо своєю Покровською церквою - важко знайти книгу з мистецтва України, а чи хоча б шкільний підручник з історії без репродукції цього храму. Зараз важко повірити, але в 60-ті роки церкву на повному серйозі хотіли виключити з реєстру пам'ятних споруд України. На щастя, такого вандалізму не допустили навіть у ті вандальні роки.

А найкраща новина останнього часу (2006-2007) - в Сутківцях планують влаштувати архітектурно-історичний заповідник. Вже у 2008 році ми побачимо зовсім іншу церкву.

Держава виділила 900 тисяч гривень на реставрацію храму. З церкви нарешті знімуть цей жахливий псевдо-російський дерев'яний дах і за проектом архітектора О.Пламеницької відродять старі форми дахівки. Вкриють її черепицею, до речі, хоча керівник робіт, Микола Чорний, і проти такого: каже, з черепицею мороки багато, і чистити її доведеться часто, і недовговічна вона. Але мусить бути так - досить вже Меджибожа під металочерепицею. :(

Почищено бойовий ярус святині - звідти вивезли 120 (!!!) машин сміття - гумус і інші неприємності, які осідали там протягом десятиліть. В січні 2007 року йшла повним ходом реставрація стовба, на якому фактично церква й тримається - фото цього шедевру інженерної думки середньовіччя є вгалереї праворуч.

В Сутківцях планують влаштувати також кафе і готель - адже навіть в райцентрі, Ярмолинцях, немає жодної можливості заночувати туристам.

А ще подейкують, що якась турецька кампанія зацікавилася відродженням... сутківського замку! Начебто планують його відбудувати, все як має бути - чотири вежі і стіни. (Поки що, нагадаю, є одна вежа, рови, і зламаний зуб ще однієї вежі - все).

	ЗАМОК

Та в селі є не лише церква.

І Сутківці, і Ярмолинці свого часу належали до одного роду й мали оборонні замки. Зберегти до наших часів хоть щось з тих часів пощастило лише Сутківцям. "Повинен залишитись тільки один" (С)? Без коротенького екскурсу в історію сусіднього райцентру нам не обійтися.
Ярмолинці стають відомі з 1407 р., коли цю місцевість король Владислав-Ягайло дав якомусь Ходькові “за його вірну службу - на вікі вічні йому, і його дітям, і його намісникам” з обов‘язком служити “копієм і двома стрільцями”. Син Ходька Олехно (Олександр) здобув 1455 р Магдебурське право для Ярмолинець. Онуки Ходька, шляхтичі середньої руки, поділилися маєтками: один з них - Дахно - залишився власником Ярмолинець і став називатись Ярмолинецьким, а другий, Федір, одержав суміжне село Сутківці і став, зрозуміло, Сутківським.

Ю. Сіцинський, відомий дослідник подільських старожитностей, припускав, що місцеву твердиню звів Федір Олехнович Сутківський ще в І половині XV ст., на що вказує однаковий спосіб кладки мурів як замку, так і церкви. Замок, скоріше за все, було збудовано на місці більш давнього, дерев'яного. Село лежало якраз на горезвісному Кучманському шляху, тому фортеця була тут конче необхідною - і просто змушена була стати мішенню для татарських набігів. Так, 1567 року фортеця була знищена, але невдовзі відбудована. Останні перебудови замку виконав 1623р. Олександр Балабан, одружений з останньою з Сутківських Варварою (Барбарою).

Руїни фортеці лежать на горі, що виходить хребтом над Ушицею, та захищені з обох боків стрімкими узбіччями. Пройдіть трохи від церкви вздовж річкового каньону - і невдовзі ви побачите башту замку на протилежному березі.

Площа квадратового замку невелика, бік квадрату - 60 м. На кожному з чотирьох рогів свого часу була башта, але з них до наших днів збереглася лише одна, північно-західна, хоча до Другої світової війни руїни складалися з двох башт. Від другої зараз лишились лише фрагменти фундаментів. Башти були п‘ятигранні, в плані квадратні з стороною 15м., з одним зрізаним рогом, яким башта прилягала до замкового кута. За лінію оборонних стін башти виходили на 8 м. Товщина мурів була близько 3 м., товщина стін башт - до 3,5 м.

З тих сторін, з яких замок був не захищений самою природою, було вирито широкі (15 метрів) рови. Збережена башта колись була триповерховою, в нижньому поверсі на широких боках було по 2 амбразури, на другому поверсі по три, а на третьому - знову по дві. В‘їздна брама була в центрі північно-західної куртини. Невідомо, якою була забудова території замку.

В кінці XVII ст. твердиня втрачає своє оборонне значення і починає руйнуватись. В збереженій башті зараз всередині завали сміття, навколо порпаються сусідські кури. Крім башти, до наших часів дійшли фрагменти мурів, також просліджуються залишки мосту, який вів через рів до замку.
Є багато легенд про Сутківську твердиню. Так, розказують, що на замчищу на горі біля башт у великі релігійні свята можна побачити багато людей в білих опанчах та кожухах. Особливо часто їх бачать начебто на Великдень, тоді навіть можна почути під землею дзвони, якщо прикласти вухо до землі. Говорять також, що ці видіння дано побачити лише щасливій та чистій душею людині.

	ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА

У квітні 1999 року.

 Недалеко від руїн Сутківського замку, на сусідньому горбку, посеред села стоїть Покровська церква, еталон української середньовічної культово-оборонної споруди. Проїхати та не зауважити її неможливо: ця споруда дійсно унікальна, до того ж розмістилася обабіч головної сільської дороги. Знайти її в селі теж просто: проїхавши майже через всі Сутківці, повз ферми та будівлі сільради тощо, зупиняєтесь біля пам‘ятника загиблим під час Великої Вітчизняної війни, якраз поруч з сільським магазином - і з храмом.

Фактично сутківська церква - справжній невеликий оборонний замок. Збудовано храм 1467 року. У плані споруда має вигляд рівнораменного хреста з заокругленнями на чотирьох кінцях. На трьох кінцях хрестового плану стоять 3 муровані абсиди, схожі на замкові башти з амбразурами і стрільницями, а на четвертому кінці стоїть дзвіниця, знизу мурована, зверху – дерев‘яна.

Храм двоповерховий: на першому поверсі міститься власне церква, а верхній поверх мав саме оборонне значення. На бойовий ярус я мала змогу вилізти двічі - і не полізла жодного разу. Не люблю я хиткі драбини. :) Я на бойовому ярусі двічі побувала пізніше, коли храм реставрували - все було досить пристойно і зовсім не хитко. Ось :о)

В центрі храму знаходиться великий стовп, на який спираються 4 склепіння, по одному на кожному кінці хрестового плану. Кожне склепіння схоже на ковпак з 6 ребрами. Кожна абсида має по невеликому круглому вікну з гратами, а на західному боці містяться двері. Нижче вікон у кожній абсиді було по три амбразури, але свого часу їх замурували. В січні-2007 під час реставраційних робіт було виявлено сліди старих фресок біля входу до святині.

На верхньому поверсі в кожній боковій апсиді міститься по 5 бійниць, а по верху муру йде широкий гзимс з арками на кам‘яних кронштейнах, в цих арках теж були бійниці, зараз замуровані.
Кожна башта церкви-фортеці вкрита конусовим дахом. Храм змінив свій вигляд під час реконструкції 1903 р. Було втрачено гонтовий стрімкий середньовічний дах (його видно на старих світлинах храму), замість якого надбудували псевдо-російську баню. Дерев‘яна дзвіниця теж втратила свої старовинні українські риси.

Церква збудована з вапняку на цементі, склепіння складено з широкої цегли з повздовжними жолобками. На одному з дзвонів є напис слов‘янською в‘язью, а в церкві при вході, ліворуч – кам‘яна надгробна плита Івана Васильовича Сутківського.

	Панорама села Сутківці, квітень-2010.

Панорама села Сутківці, квітень-2010.