English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Проскурівка
От, власне, все, що залишилося від індустріальної пам'ятки зараз.

От, власне, все, що залишилося від індустріальної пам'ятки зараз. 29 серпня 2008 р.


Моя стаття про Проскурівку

Карта

 

Не потрібно себе дурити: назва села хоч і натякає на спорідненість з облцентром, та Проскуріка - це глуш-глуш-глуш. Транспорт ходить сюди вряди годи, то ж більшу частину шляху від траси довелося йти пішки.

Туди ще нічого - підігрівала наївна віра в те, що невдовзі побачу перед собою цікавий зразок промислової архітектури XVIII ст. А от назад... Ех.

 

 

Цитуватиму свою ж статтю

— Вам до старої папірні? Ой, то ще довгий шмат пішки. Нашо вам туди, там зараз нікого. А, вам сфотографувати?

 

Я подумки зіщулилась: звикла до досить ворожого ставлення селян до людей з фотоапаратами. Нипають селами, шукають щось, фотографують, а потім сусідка курки не дорахується. Та на диво, в Проскурівці на Хмельниччині люди реагували приязно. Зрозуміло, чому: єдине промислове підприємство такого штибу в Ярмолинецькому районі помирає на їхніх очах, а тут його навіщось приїхали фотографувати. Може, купити хотять, відновити, створити робочі місця. Хоча пацієнт радше мертвий, аніж живий, і реанімація вимагала б чималих сум.

 

Проскурівський Анкор-Ват

 

Якщо постаратися, можна вивести формулу економічного розвитку країни в залежності від стану її пам’яток архітектури. Формулу культурного розвитку ж і виводити не треба: по пам’ятках і без зайвих символів зрозуміло, дбає держава про культуру, чи ні.

 

В нас зараз, як у притулку для бездомних тварин: одним щастить знайти господаря, іншим ні. Про церкви і певний відсоток костелів дбають громади, на палаци жадібно поглядають олігархи, знакові замки (Золочів, Меджибіж, Збараж, Кам’янець) пробує відбудувати держава. Забутими в клітках цього архітектурного притулку залишаються найбільш рідкісні і нечисленні пам’ятки — промислові. А те, що вони саме через малочисельність робляться унікальними, «породистими», не допомагає. Речівка «Налетай, торопись» не спрацьовує в випадках «шарпеїв»-пивоварень і «сфінксів»-млинів.

 

А шкода.

 

Так от Проскурівка, 29 серпня 2008 року, полудень, буколіка. В цей подільський закуток дістатися — майже подвиг. Обіцяний жінками з сусідніх Стріхівців автобус виявився фантомом. Найбільш популярний засіб пересування серед місцевих — мопеди. Особливо не наавтостопишся. Однак заради довгоочікуваного десерту у вигляді унікальної промислової пам’ятки початку ХІХ століття фанат архітектури пройде кілька кілометрів пішки. Щоб потім блукати навколо остовів ферм, шукаючи папірню, повторювати трюк Гудіні, пролазячи в крихітну дірку в зачиненому на іржавий замок паркані — а далі безпорадно вештатися територією колишньої паперової фабрики з непотрібним фотоапаратом. Зазнімкувати будівлю можливо лише після того, як тут добряче попрацює загін залізних лісорубів, бажано невтомних і дуже злих. Бо за ті років десять, які папірня не функціонує, вона оточила себе стіною з кущів і дерев. Так археологи відшукують в Камбоджі забуті у джунглях храми. Тільки у випадку з Проскурівкою все виглядає значно менш романтично.

Те, що помітно за зеленню, аж ніяк не відноситься до 1823 року, коли на березі річки запрацювала мануфактура з виготовлення паперу. В другій половині ХІХ століття скромну споруду оточили інші будівлі: мануфактура дослужилася до фабрики. Цінність фабрики в СРСР розуміли добре, цінність її простої, але історично важливої архітектури — значно гірше. Позбавляти папірню декоративних архаїзмів почали ще в радянські часи — і зараз тут звалище бетонних коробок з пустими зіницями вибитих прожекторів. Унікальну підземну частину комплексу знайти не вдалося, хоча любителям радянських плакатів тут знайшлося б чим поживитися. Сумно.

 






Покинуті верстати.

Покинуті верстати.


Не потрібні вже нікому плакати.

Не потрібні вже нікому плакати.


Новіші корпуси папірні.


Новіші корпуси папірні.


І зовсім вже нова церква край села.

І зовсім вже нова церква край села.


Вся папірня заросла от такими кущами. Не знаю їх.

Вся папірня заросла от такими кущами. Не знаю їх.


Старий корпус приріс новим, не відділити.

Старий корпус приріс новим, не відділити.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник