English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Шарівка

Панорама Шарівки. 17.01.07

Панорама Шарівки. 17.01.07


 До церкви-фортеці

Акварель Наполеона Орди.

Карта

 

В це подільське село за Ярмолинцями я вперше потрапила 8 серпня 2003 року, під вечір.

Спочатку - враження кількарічної давнини:


Дороговказ на Шарівку є на шосе Чернівці-Хмельницький, в селі Правдівка, так що місце звороту прогавити важко, як важко назвати дорогу до церкви хоча б пристойною. Стародавня бруківка вилася селом і перепліталася на перехрестях з такими же брукованими дорогами та доріжками. Селяни на питання: "Як проїхати до церкви?" відповіли трошки дивно: "Їдете до повороту, де гуси, і там направо". Ми проїхали майже всю Шарівку, але на жодному звороті не було отих міфічних гусей.
Церква стоїть недалеко від озер та лісу. Краєвиди навколо були замріяно-затишні, а голос у церковного дзвона - на диво дзвінким та чистим. Руки чесалися вдарити в дзвін, я не стрималася, чим, напевно, збурила надвечірні справи навколишніх жителів.
Храм здався мені відреставрованим, скрізь нові двері та підвіконня, на подвір'ї де-не-де трапляються якісь земляні підвищення. Можливо, якісь старі могили?


 Другі відвідини

Ця тьотя повідомляє про елітно-насінний радгосп ім. 60-річчя Жовтня - та початок Шарівки.

Вдруге я потрапила в Шарівку сонячним теплим січневим днем (17.01.07). Вийшла з маршрутки в Правдівці і почалапала означені 4 км до Шарівки. Йти було недовго - хвилин 35. Села фактично переплітаються, хатки Правдівки стоять по сусідству з шарівськими оселями, але сама земля збурюється проти такої неповаги до адміністративних кордонів: бо Правдівка пласка і рівнинна - а Шарівка хвиляста, мальовнича, рельєфна. Колись це було містечко, а зараз звичайне село. Кам'яна тьотя на вершечку пагорба повідомляє про елітно-насінний радгосп ім. 60-річчя Жовтня - та початок Шарівки.

До церкви веде брукована дорога, яка повертає праворуч в центрі села. Доріг до храму є дві, на якусь та вийдете.

Крім церкви-фортеці у Шарівці є залишки старого парку над озером (взимку зневодненим) та скромний костел. За деякими даними, монастир домініканців був саме там, а не в церкві-фортеці - біля костелу зберігся довгий кам'яний мур, в колишніх келіях начебто зараз мешкають люди. Треба буде перевірити цю версію. А поки - до церкви, на південну околицю села!


 ОБОРОННІ ХРАМИ ПОДІЛЛЯ
ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА-ЗАМОК ХІV-ХІХ СТОЛІТЬ

Фото Міхала Грейма, кінець ХІХ ст.

 Про церкву літератури начебто достатньо, є, скажімо, ось ця стаття Ольги Пламеницької:

(с. Шарівка Ярмолинецького р-ну Хмельницької обл.)


Церква стоїть на південній околиці села - західній кінцівці вузького мису, витягнутого в напрямку схід-захід у мальовничій місцевості неподалік давнього замчища. З півдня мис врізається в заплаву річки Вовчик, що впадає в Ушицю, з півночі його обмежує природний схил.

Найдавніша частина церкви - дзвіниця - споруджена в ХІV сторіччі як оборонна вежа на Кучманському шляху. Первісно вона була п'ятиярусною, майже квадратовою в плані (8,8 х 9,4 м). Горішній ярус її мав периметральну галерею, що оперізувала вежу ззовні; вона спиралася на консольні балки з довгими підкосами, а ті своєю чергою - на випущені з муровання бруси, гнізда яких розміщувалися між третім і четвертим поверхами башти. Перекривалася вежа високим наметовим дахом з ґонтовим покриттям. Над входом до першого ярусу, із заходу, був дерев'яний машикуль (від конструкції його також залишилися гнізда в мурованні). Перекриття вежі були пласкі, балкові; в долішніх ярусах балки спиралися на обрізи стін, у горішніх - входили в гнізда в мурованні. Долішні два яруси не мали отворів, горішні - мали стрільниці.

В храмі. 17.01.07

У 30-х роках ХV сторіччя село було викуплено в шляхтича Жеґоти й записано шляхтичеві Яну Домарату із Сляткова за вірну службу. Цей пан, за даними архівних джерел, був заможний: володів багатьма селами, його ім'я часто трапляється в актах першої половини ХV сторіччя. Очевидно, це він прибудував церкву до східного фасаду вежі, яка перетворилася на дзвіницю. Перший ярус її став виконувати функцію притвору, а другий переробили на хори, зробивши у східній стіні великий проріз стрілчастого абрису. Церква була освячена на ім'я Покрови Богородиці. У плані вона являла собою рівнораменний хрест із заокругленими рукавами й апсидою. Споруда перекривалася системою готичних склепінь. Світло линуло крізь високі вікна зі стрілчастими перемичками. Крім входу через дзвіницю, були зроблені ще два - у південній та північній стінах нави. У північно-східній частині храму прибудовано прямокутну в плані ризницю. Центральний обсяг церкви мав високий двосхилий готичний дах, до нього прилягали напівнаметові дахи над північною і південною конхами.

1567 року, під час наскоку татар, церква була пошкоджена. Три роки по тому її відремонтував Бернард Претвич, колишній староста
Барського замку. На початку ХVІІ сторіччя Яків Претвич, відбудувавши на сусідньому пагорбі, з півдня, зруйнований замок (зверніть увагу на ці слова! - Блека), переробив церкву на костел Благовіщення Діви Марії, розмалював, оздобивши його стінописом. Тоді ж при костелі заснували кляштор домініканців.

17.01.07

 У період від 1734 року до третьої чверті ХVІІІ сторіччя костел зазнав чималих руйнувань. Відбудова його 1773 року пов'язана із значними змінами: у центральній частині нави зробили нове склепіння, наростили стіни, розтесали і замурували в горішніх частинах стрілчасті вікна, влаштували нові входи в бічних обсягах екседр. Стіни й склепіння розмалював відомий художник Праґтль (зараз розписи теж є, але далеко не високохудожні - Блека). У вежі позамуровували стрільниці, прорубали велике вікно в другому ярусі, а над входом зробили декоративний фронтон. Разом з цим на одній лінії з мурованою огорожею та по осі із західним входом спорудили двоярусну восьмигранну дзвіницю з мурованим першим ярусом.

На початку ХІХ сторіччя виконано внутрішній ремонт костелу. 1832 року його перетворено на православний храм Різдва Богородиці. 1847 року архітектор Павлов склав проект перебудови церкви, який пізніше, у 1886 році дещо змінено і, врешті, в 1890 - 1892 роках реалізовано. Тоді наростили стіни бічних обсягів церкви, замурували готичні прорізи, зробили нову покрівлю з дерев'яним барабаном і низьким наметом. У вежі також надбудували два яруси, покриті наметовим дахом.

Плита при вході до храму


За обсягово-розпланувальним вирішенням церква належить до типу триконхових храмів. Давня частина її - дзвіниця - має сливе квадратовий план (6 х 5,4 м на внутрішніх сторонах); кам'яні мури завтовшки 1,7 м. Горішні два яруси вимурувані з цегли.

Обсяг церкви ХV сторіччя являє собою майже рівнораменний хрест. Внутрішні розміри центральної навової частини - 8,6 х 13,6 м. Вона розкривається в апсиду й бічні екседри трьома широкими прорізами зі стрілчастими підпружними арками. Довжина апсиди 21 м, товщина кам'яних стін 1,9 м. Склепіння перекривають наву, апсиду, екседри, а також перший ярус дзвіниці. Хрестові склепіння ризниці до нашого часу не дійшли. На другий ярус дзвіниці веде середстінний хід зі сходами. В інтер'єрі збереглися три шари живопису, найдавніший - пензля згадуваного вже Праґтля. На фасадах вежі-дзвіниці подекуди є рештки рожевого отиньковання (з домішками товченої цегли). На рогах споруди по вогкому тиньку продряпані наземні лінії - імітація рустів (їх виявили 1966 року Ю.Нельговський і Є.Пламеницька). Досліджували церкву для розроблення проекту реставрації Є.Пламеницька та А.Тюпич з участю Л.Крощенка.

Церква-замок у Шарівці - унікальна пам'ятка мурованої оборонної архітектури - репрезентує тип вежового триконхового храму, генеза якого досі не з'ясована.


 ДЖЕРЕЛА

Церква-фортеця в Шарівці

Гульдман В.К. Памятники старины в Подолии: Материалы для составления археологической карты Подольской губернии. - Каменец-Подольский, 1901. - С.55.

Молчановский Н. Очерк известий о Подольской земле до 1434 года: Преимущественно по летописям // Сборник сочинений Университета св.Владимира. - К., 1886. - Вып.VІІІ. - С.386.

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Иллюстрированный справочник-каталог. - К., 1986. - Т.4. - С.234.

Семенов П. Географическо-статистический словарь Российской империи. - Санкт-Петербург, 1885. - Т.V. - С.769.

Сецинский Е. Приходы и церкви Подольской епархии // Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. - Каменец-Подольский, 1901. - Вып.ІХ. - С.826.

Симашкевич М. Сборник сведений о Подольской губернии. - Каменец-Подольский, 1884. - Вып.ІІІ. - С.568.

Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. - Каменец-Подольский, 1901. - Вып.VІ. - С.422.

Katalog dokumentow Bsblioteki Zakladu Narodowego im. Ossolinskich. - Wroclaw, 1953. - Цз.І: Dokunenty z lat 1507-1700. - С.1.


 Шарівські несподіванки

Замковий пагорб

Пам'ятаєте, я просила вас звернути увагу на місцезнаходження старого Шарівського замку?

 

Нагадаю, він був відбудований Якубом Претвичем на сусідньому з церковним пагорбі, з півдня. Ось тут, на фото, якраз видно цей пагорб, розділений сільською дорогою. (По тій дорозі я пішла в Сутківці, туди не більше 5 км, щоправда, не прямою, а такими зигзагами. Але ніхто ж не попереджав, що за новим цвинтарем під пагорбом з протилежного боку асфальт закінчиться - і роль дороги вкрай непереконливо виконуватиме липкий м'який чорнозем. Було важко. Дуже. Але дійшла:)).

 

От саме на цей пагорб мене й понесло після відвідин церкви. І не дарма. Звідти не лише гарно видно і село, і церкву, і парк з костелом, і меандри річечки, а й...

 

Мадонна на цвинтарі

 

По-перше, я знайшла маленький пам'ятник, встановлений в 2004 р. на місці розстрілу німецькими окупантами єврейської громади містечка (це сталося 4 листопада 1942 р.).

 

По-друге, між деревами пробивалася кам'яна кладка. Оп-па! Я влізла в хащі -і натрапила на старий польський цвинтар. Лише два хрести з 1857 року встояли - інші могили поросли мохом та, здавалося, розкришилися на мілкі шматки від старості. Поки я вивчала надгробок Каетана Станоського (1787-1857) та Анджея Малуя (25.11.1798 - 16.11.1857), між деревами попереду щось показалося. Ні, мені не здалося - посеред закинутого цвинтаря піднімалася на галявині статуя богоматері на рожевому постаменті. Лише тут хтось подбав про давню могилу (якщо це могила) - трава та кущі навколо були прибрані. Статуя, думаю, теж середини ХІХ ст. - на більш ранній, ще пінзелівський стиль ця вишукана жіночна мадонна не тягне. Немає експресивності, лише м'якість і красивість.

Кладовище виявилося просто величезним. Я ще довго блукала між кущами, знаходячи то там, то тут старі могили. Влітку їх, мабуть, навіть не помітити за зеленими листями та травою.

 

А от від замку решток не помітно. Бо та мурована стіна, скоріше, колись відгороджувала цвинтар. А чи існувала вона ЩЕ РАНІШЕ - мені невідомо. :)

А я й не знала, що в Шарівці є не лише церква... :)


 Дивимось:


Костел поблизу парку.
Старий польський цвинтар.
Старий польський цвинтар.

Мадонна на постаменті.

Костел поблизу парку. Старий польський цвинтар. Мадонна на постаменті.


Школа в Шарівці.
Пам'ятник жертвам геноциду.
Хори церкви.
Церква-фортеця.

Школа в Шарівці. Пам'ятник жертвам геноциду. Хори церкви. Церква-фортеця.



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник