English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Сторожинець
Storojineţ

Ратуша (примарія) в Сторожинці. Kвітень-2008.



Palat al baronilor von Orenstein

Палац баронів Оренштайнів (1912) в парку (нині навчальний пункт підготовки лісової охорони сторожинецького лісового технікуму).

Несподіваний колорит: залишки маєтку Фльондорів в Сторожинці

Несподіваний колорит: залишки маєтку Фльондорів (територія сучасного інтернату).


Карта

48°09′35″ пн. ш. 25°42′54″ сх. д.

 

Нижче - розширений варіант тексту з мого путівника "8 мандрівок Буковиною"

 

Райцентр (14,5 тис. жителів) в 19 км на південь від Чернівців (регулярні бусики-маршрутки відправляються сюди з вул. Сторожинецької). Навіть оці неповні 15 тисяч роблять місто одним з найбільших на Буковині - маленька область має і міста маленькі. Старі путівники вказують відстань в 20 км - просто старі путівники були не в курсі, як швидко почне розбудовуватись обласний центр в цьому напрямку.

Storojynets ou Storojinets (Storojineţ) est une ville de l'oblast de Tchernivtsi, en Ukraine

Ратуша вже без маскаронів. 30 серпня 2010 р.

 

Пейзажі дорогою в Сторожинець вже абсолютно карпатські, хоча до справжніх гір ще далеко. Недалеко звідси знаходиться гора Дракулуй (Чортова), на яку я мріяла вилізти - виключно через вампирячу назву пагорба.

 

Що в райцентрі приємно тішить, так це його прикордонність. Ні, я не про державні кордони. Я про мовні і етнографічні. Сторожинець якось так порівну належить і українцям, і румунам, і євреям (звідси походила династія сторожинецьких равинів-чудотворців); тут все змішалося - і мікс получився симпатичним.

Місто вперше згадується 18 лютого 1448 р. у грамоті молдавського господаря Романа ІІ. За переказами, Сторожинець заснували карпатські лісоруби.

Сторожинець лежить на лівому березі річки Сірет (тут зазначу, що на Західній Україні дві річки з такою назвою - на одній розташований мій улюблений Чортков, а це - інша). Одне з найстаріших міст Буковини, охайне і невелике (скоріше за кількістю населення, аніж за площею - площа в Сторожинця ого-го, все-таки більшість народу тут живе в приватному секторі). Назва походить, як неважко здогадатись, від сторожового поста-башти на Сереті - а може, від першого поселенця на ім’я Сторож, який розчистив ділянку землі від густого лісу та оселився тут, біля карпатських гір.

 

Окраса центру міста - ратуша (примарія) в стилі модерн. На високій башті - годинник радянських часів зі знаками зодіаку. Ще в 2008 році я писала:

На жаль, один з маскаронів, який підтримує ратушний балкончик, не так давно відвалився. Другий в катастрофічному стані. Дуже шкода споруду.

 

Не дарма було шкода - в серпні 2010 року ніяких маскаронів-напів-атлантів вже під балкончиком не було, балкончик спростили, позбавивши примарію частини шарму. Зате недалеко від ратуші виріс жахливий, помпезний, реально капарний на вигляд фонтан - з таких, знаєте, дешевих, але з претензією на псевдо-розкіш. Над майданчиком з фонтаном - напис про те, що це дарунок місту від однієї політичної сили, котра раніше царювала переважно на сході України, а зараз вже і на наші терени проникає - -разом із хамовитими депутатами, блатняком і закоханністю в російську вертикаль влади.

 

Storojineţ, vast parc dendrologic

В дендропарку.

Першим документально зафіксованим власником поселення був Тодорахі Сорочану. Роду Сорочанів Сторожинець належав аж до початку ХІХ ст. — у 1829 р. ці землі купив Йохан фон Гарсте. Його зять Микола фон Фльондор (ах якими неприродніми виглядають ці бундючно-аристократичні "фон" між українськими та румунськими іменами і прізвищами!) невдовзі зробив Сторожинець своєю вотчиною. Так і не добудований маєток Фльондорів, що лежав серед парку у північно-східній частині міста, зберігся лише частково (парк і господарські приміщення). Парк, до речі, має природоохоронний статус.

Фльондори ледь не увійшли в історію з географією - в 1919 р., коли Сторожинець разом з всією Буковиною підпав під владу Румунії, була спроба зрумунізувати назву міста, увіковічнивши рід Фльондорів (Флондорів, але маємо на увазі м'яке румунське "л"). На щастя, назва Флондорень не прижилася.

Десь в той самий час, напевно, з'явився неподалеку від маєтку Фльондорів (зараз в нас в орієнтирах стадіон. міліція і інтернат) квартал, весь забудований красивими вілами з ліпниною, маскаронами, башточками з черепичними дахами. В ті роки, хто знає, ця бундючна розкіш могла видаватися тогочасним інтелігентам таким же енсмаком, яким видаються нам всі ці царські села родом з дев'яностих навколо сучасних міст. Але зараз ця пізньо-австрійська і румунська розкіш виглядає досить привабливо.

 

На виїзді з міста в бік Панки, по вул. Видинівського є ще один, на цей раз досить значний дендропарк - знову пам'ятка природи. Аж республіканського значення. Зараз це околиця міста, а колись - ледь не центр: заселена поляками Панка та село Комарнівці колись входили до складу Сторожинця. В парку зібрані дерева і чагарники майже з усіх частин світу. Сюди потрібно зайти навіть в тому випадку, коли сосни Веймарова чи 200-літні дуби вас як клас не цікавлять. Просто це - колишній маєток баронів Оренштайнів, і один з корпусів розташованого в дендропарку сторожинецького лісового технікуму так насправді є баронським палацем, вибудованим в 1912 році (про це нагадує табличка з датою на башті споруди).

 

А в парку місцевого інтернату (це якраз і є територія колишнього маєтку Фльондорів - і про це знають ледь не всі жителі Сторожинця) є дерева віком 250-300 років. Плюс насипна гірка над ставком. Плюс досить мальовничий, хоча й зарослий і вже згаданий ставок - з р-р-р-омантичним кам'яним містком, який веде до сучасного, малоцікавого корпусу інтернату.

Від самого недобудованого двоповерхового палацу Фльондорів Друга світова війна каменя на камені не залишила, а от кілька господарських приміщень збереглося - хоча й зі значними перебудовами пізнішого часу. Найпривабливіша частина колишньої розкоші - модернова башточка з понівеченим, але все ще гарним флюгером. Потім до неїх добудували якісь напівсараї, ще пізніше в ці напівсараї в'їхали люди - тут і тепер велика комуналка з балканським колоритом, а найкраще про минуле мажтку знає жителька однієї з квартир, Степанида Василівна.


За даними 1998 року, в Сторожинці проживало 15,6 тис. чоловік (у 1897 році - 5,7 тис. чоловік), тобто за кількістю населення місто обігнало Хотин і опинилось на почесному другому місці у області після Чернівців.
Перша письмова згадка про Сторожинець відноситься до 1448 року, а статус міста поселення отримало в 1904 році.

 

Симпатичний модерн в Сторожинці.

Зараз тут дитячий садочок

 

Міський статус Сторожинець отримав лише в 1854 р. (за іншими даними, це сталося 21 травня 1904 р., тому у треті вихідні травня святкується день міста. Я трошки пофлужу і додам, що в ці самі дати звично святкує свій день народження рідний Кам'янець-Поділсьький). Сторожинець в 1904 р. став повітовим центром Австро-Угорщини. В ті часи у місті проживало чимало колоністів з Австрії, Чехії, Угорщини та Німеччини, діяли школи з румунською, українською та німецькою мовами викладання, працювали цегельня, тартак, гуральня, філія будапештської фірми Леопольда фон Поппера, маленька фабрика з виготовлення капелюхів, а 53-кілометрова ділянка залізниці з’єднала Сторожинець з Берегометом.

 

Вже при в’їзді в місто розумієш: поселення було австрійським, точно! Така кількість старих кам'яниць зламу ХІХ-ХХ століть на це прозоро натякає. Таких будиночків чимало на вул. Чернівецькій, яка й веде з Чернівців. Там же побачимо не надто цікавий архітектурно храм Різдва Пресвятої Богородиці (1882), а в 50 метрах від траси, праворуч, за брамою з зірками Давида, розташований старий іудейський кіркут.

 

Сторожинець - безумовно саме зелене місто Буковини і одне з найзеленіших міст України. На кожного мешканця райцентру припадає 40 кв.м зелених насаджень. Зеленим місто було і століття тому - не в останню чергу завдяки баронам. Дотепер в дендропарку, закладеному ними, трапляються 200-річні дуби, липи, клени і граби, збереглася стара липова алея. На багатьох деревах є таблички з назвами дерев, їх віком тощо. Є й екзоти: пірамідальні туї, червоні дуби, пурпурнолисті буки, дволопатеве гінкго, ялівець віргінський, каштани їстівні, бархат амурський, калина будельник, слива Піссарда, айва японська, сосна Банкса, схожі на пальми аралії маньчжурські (шип-дерево) тощо. На доглянутих клумбах — квіти. Навіть у листопаді: саме тоді починають квітнути північноамериканські гамамеліси. Є трояндарій, багата колекція кизильників, на альпійській гірці квітнуть едельвейси. Є на території парку й два ставки, і альтанка в китайському стилі, і вольєри з тваринами. У найвищій точці лісопарку ростуть три зігнуті верби — так звані Шевченкові. Живці з Тарасової верби, яку поет виростив у казахському засланні, привезли в Сторожинець в 1968 р. Загалом в дендропарку росте до 1200 видів дерево-чагарникової рослинності.

 

Трохи далі, за маєтком Оренштайнів, лежить старий польський цвинтар. Скромна каплиця, що розташована там, — пам’ятка архітектури місцевого значення.

 

Варто прогулятися й компактним центром Сторожинця. Неподалік автовокзалу, в самому початку вул. Видинівського, знаходиться двоповерхове приміщення ЗОШ № 1. Це перша сторожинецька школа, початково шестикласна, яка була відкрита ще 1 жовтня 1858 року. На тихих міських вуличках збереглося чимало віл і будинків кінця ХІХ – початку ХХ століть. Поруч з парком стоять муровані храми міста: Георгіївська церква з 1888 р. (грутновний ремонт влітку 2010 р.) і неоготичний костел св. Анни. Відомо, що на цьому ж місці дерев’яний костел з’явився ще в 1794 р., а на початку ХХ століття з’явився мурований храм.

 

Напроти храмів — міський парк, де встановлено пам’ятник Ю.Федьковичу та меморіал на честь загиблих у Другу світову війну. В приміщенні колишньої синагоги неподалік міського ринку розташувалася спортивна школа. З кінця ХІХ століття походить приміщення нинішньої районної лікарні. Найстаріший храм міста — ну ЖУЖЕ скромна дерев’яна Архангельська церква (1796-1798), розташована поблизу румунського кладовища, вул. Б.Хмельницького - це на виїзді в бік Буденця, фактично на околиці міста, десьв кілометрі після мосту через Сірет). Дивитися там АБСОЛЮТНО нічого, я чи не вперше жалкую, що витратила добрячий шмат часу на добирання до цього одоробала - синя бляха, купа сарайчиків-прибудов, цілковито знищена аура часу. Про сяку-таку старовинність говорять лише старі хрести на цвинтарі поруч - але це не того рівня пам'ятки, щоб рекомендувати їх туристам.

Хоча загалом - Сторожинець безсумнівно вартий візиту. Приємне місто, нехай і дещо сумбурне.




Таким був центр Сторожинця до 1905 р. Старий дерев'яний костел і скромна ратуша.

Таким був центр Сторожинця до 1905 р. Старий дерев'яний костел і скромна ратуша.


Clădirea Primăriei - construită în stil eclectic cu elemente de modernism târziu

Я на фоні ратуші. 1999 р.


Старая вилла в Сторожинце Черновицкой области
Маскарон зі Сторожинця

Зберігся цілий квартал старих віл


Gruss aus Storozynetz!



Gruss aus Storozynetz!


Synagoge in Storozhynets

В колишній синагозі - спортшкола.


Сторожинець в 1903 р.

Сторожинець в 1903 р.


Storojineţ. Biserica "Sf. Gheorghe" - construită în 1888
Георгіївська церква в Сторожинцю

Георгіївська церква (1888)


Biserica romano-catolică "Sf. Ana"
Biserica romano-catolică "Sf. Ana"
Костел в Сторожинці, 30 серпня 2010 р.

Костел св. Анни з'явився пізніше. На поч. ХХ ст.


Storojineţ

Цвинтарна каплиця.


Таких будиночків тут багато.


Таких будиночків тут багато.


Fedkovytch monument in park, Storozhynets

Пам'ятник Ю.Федьковичу в парку.




Парк маєтку Фльондорів. Сторожинець
А з іншого боку кукурудза

Парк маєтку Фльондорів.

Архангельська церква (1796-1798)

Архангельська церква (1796-1798)


Фото тут виключно заради неба

Сучасний дім молитви

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник