English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Буденець
Budineț, întâlnit și sub denumirile de Budinești, Budeniț sau Budenița (în germană Budinetz) este un sat reședință de comună în raionul Storojineț din regiunea Cernăuți (Ucraina)

Палац в Буденці. Фото початку ХХ ст.



Церква хатнього типу в Буденці.
Буденець. Палац Мікулі-Волчинських.
Буденець. Костел на пагорбі над селом.

Церква архангелів Михаїла і Гавриїла (1799-1803) хатнього типу в Буденці. Палац Мікулі-Волчинських. Костел на пагорбі над селом.

Карта

Якщо ви хочете таки побачити єдиний в Україні пам'ятник Сталіну, ваша дорога лежатиме через Буденець. Тут вас чекає поворот з красноїльської траси праворуч. Але, може, не варто так поспішати, бо Буденець, виявляється, село з секретами?

 


 Село з днем народження

На етикетці зображено палац-школу

Буденцю пощастило – в нього є день народження. Вперше село було згадано 18 жовтня 1435 року.

Ще більше йому пощастило з природою: з одного боку село прикривають ліси (бачила над ними сокола), з іншого відкривається панорама Буковинських Карпат. Плюс саме тут знаходиться джерело колись популярної у області мінеральної води "Буковинська". Гідрокарбонатної натрієвої типу "Боржомі", ось.

Посеред села - не лише Буденецький завод мінеральних вод, де її розливають (розливали?)  в пляшки, а й кіоск, де можна її купити.

Та нас не вода і не дата цікавить, а чим село багате в архітектурному плані. Я закричала водію маршрутки «Тпрррру!», коли повз вікна Пежо проплив палацик з баштами. Палацик видно було чудово: він стоїть на горбочку праворуч від траси. 


 Палац Мікулі

Сходи в палаці

Зараз в цьому невеликому, але симпатичному палацику Мікулі-Волчинських, збудованому французькими архітекторами на зламі ХІХ-ХХ століть, розмістилася буденецька школа. З румунською мовою викладання. Тут румунська табличка на стіні, румунські книги в бібліотеках і румунська мова на шкільному майданчику під час перерви. Це все непогано, хоча навіть з немолодими вже вчителями довелося порозуміватися ледь не на мигах. Здавалося б - до райцентра, Сторожинця, всього 12 км (щоправда, лісами), а до Чернівців лише 31. Але...

Тому вибивати інформацію про споруду було важко.

 

Отже, дочка власників села, польських поміщиків Волчинських, вийшла заміж за такого собі пана Мікулі. І той збудував в новій вотчині ось це диво. Була тут і гарна ліпнина в приміщеннях, і парк навколо (його залишки збереглися і сьогодні). Сама споруда в досить непоганому стані. Щоправда, в інтер'єрі туриста зацікавлять хіба сходи на другий поверх - все, більше нічого старого не збереглося. Немає навіть древніх зображень палацу - принаймні, в шкільній історії села та у вчительок, з якими розмовляла. В директорки теж нема, є лише вишивана картина з палациком.

 

Коли в 1940 р. прийшли комуністи, Мікулі покинув рідний край. Так і помер на чужині в страшних злиднях. Дві його дочки мешкають, наскільки запам'ятала, у Франції.


 Шкільна історія села

Стара початкова школа ще румунських часів.

Розказавши все, що знали, вчительки почали апелювати до шкільної історії села. Під мої "браво" у вчительську принесли великий товстий альбом. На жаль, цей талмуд, писаний від руки, з вклеєними чорно-білими фотографіями, був весь румунською мовою.

Щоб знайти хоч щось іншою мовою, довелося йти за шкільною бібліотекаркою до флігеля, що розташований неподалік палацу, якраз біля 300-літнього дуба (про нього ще скажу). Скрипить важкий амбарний замок - і я в маленькій румунськомовній обителі книг. Все, що вдається роздобути - три писаних від руки листочка російською (з помилками).

Отже, село, що лежить на Малому Сереті, й зараз складається з кількох хуторів-кутів: Горб, Долина, Переліска, Бежанешти, Гаражени і Кошкова.

Старий сільський магазин

В кожного хутора була - і є - своя історія. І з'єднує їх всі докупи хіба сучасний адміністративний поділ та річка. Малий Серет вперше згадав в своєму "Описі Молдови" Дмитро Кантемир.

Найстарішим з хуторів старожили називають Гаражени. Така автомобільна назва немає нічого спільного з АТС: просто жив у тому куті хтось на прізвище Гарага. Через Гаражени з веселим дзюркотом протікав потічок Будей - поспішав влитися до Малого Серету. Саме цей струмочок і дав потім назву всьому селу.

За іншою версією, назва села походить від румунського слова "буда", котре перекладається як... Правильно, "буда". Чи там "халабуда". 

Десь близько 1700 р. почав розростатися хутір Переліска. Там з'являлися нові й нові дерев'яні будиночки. Жили в них, напевно, лісоруби і лісники, які слідкували за багатими землями поміщиків Волчинських. Так-так, тих самих.


 Много птиц и разные комары

Палац в Буденці

Волчинський наймав не лише місцевих румун, а й запрошував робітників з Польщі, Австрії чи Галичини.

Десь з того часу зберігся великий дуб на шкільному подвір'ї. За місцевою легендою його вже понад 300 років.

Сільська історія повідомляє, що тут, де зараз росте одиноке дерево-велет, колись Волчинськими було розбито справжній дендропарк. Тут зеленіли пірамідальні тополі, кедри, дуби, сосни та інші дерева. Звинувачувати жителів села в тому, що парк майже шез, не зовсім справедливо: більшість дерев всохлася від старості. А от дуб зберігся. Як пише сільська історія:

"Летом сюда прилетают много птиц, разные комары".

І продовжує: "В прошлом дуб считался как святое дерево. Украинский народ кланялся ему".

То ось чому школярики так на мене дивилися! Я просто не вклонилася дубу...


 Крім комарів і палацу...

Старий костел-капличка
Нова церква

... в Буденці є дерев'яна церква хатнього типу, приому поважного віку - 1799-1803 років побудови. Присвячена архангелам Михаїлу і Гавриїлу. Поруч з церквою зводиться новий мурований храм, рекреаційна зона з ставочком і дерев'яними альтанками - це щось зовсім свіже, якраз під бум внутрішнього туризму виникло, і, звичайно, костел.

Він з усіх буденецйьких будівель найближче до Сторожинця розташований, вже фактично в лісі. І найвище за всі інші будівлі теж. Невеликий, але гарненький. Працівник райдержадміністрації, щоправда, назвав цю споруду кірхою, але ж ми знаємо, що колись це була капличка, споруджена для місцевих римо-католиків у 1891 р. Кошти на будівництво дала якась Марія де Петріно. До Другої світової війни в цій каплиці правили лише раз на рік - в день Успіння діви Марії. В інші дні півсотні буденецьких католиків вчащали до костелу св. Анни в Сторожинці.

Після війни каплиця стояла напівзруйнована, занедбана. Лише в 1994 р. її повернули нечисленним римо-католикам Буденця.


 Пряма мова:





© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник