Карта

Координати: 48°16′47″ пн. ш.25°38′40″ сх. д.

Понад 1 тис. жителів.

Перша письмова згадка - 1608 р.як Костешти.

Зараз набирають популярність всілякі нестандартні екскурсії, знаєте. "Кам'янець містичний", "Луцьк підземний" чи там "Львів кримінальний". Щоб не відставати від трендів, можна забабахати міні-тур "Костинці бляшані", назбирати у нього істориків, мистецтвознавців і рафінованих краєзнавців - і бити прицільно, в серце, так, щоб навіть контрольного не треба було.

Бо обидві умовно-дерев'яні церкви у цьому селі на Сторожинеччині - еталонний приклад того, що робиться з народною архітектурою в провінції і які будівельні тренди популярні в широких народних масах. 

Як і багато інших сіл в Карпатському Підгір'ї, Костинці за площею здоровезні: 7 км з заходу на схід, 6 км з півночі на південь. Однією церквою при таких площах не обійтися. Тому їх дві - і обидві нові аж хрусткі: виникли вже у часи незалежності.

Михайлівську взяли споруджувати на горбочку біля цвинтаря у 1991 р. - на тому самому місці, де колись стояла п'ятиверха церква-тезка з XVIII ст., що згоріла у 1979 р. На згарищі селяни поставили чи то капличку, чи то хатинку, в якій потайки проводили богослужіння. Звели храм за півтора роки і освятили 15 листопада 1992 р. Виглядає він моторошно - і сильно нагадує понівечену ремонтом церквицю з сусідніх Ясенів. Для української архітектури такі стовпи під бічними верхами взагалі не характерні, це вже місцеві "зодчі" передивилися перекидних календарів "Монастыри России" на місцевому поштовому відділенні. Ця диспропорційність страшно муляє око, храм виглядає недоречним зайдою, який випадково опинився в Українських Карпатах. Тим більше дивно, коли дізнаєшся, що ще у 2005 р. Михайлівська церква перейшла з-під російської юрисдикції до УПЦ КП.

Від святині-попередниці залишилася дзвіниця - і це єдина архітектурна радість на всі чималі Костинці. Радість ця ще й поросла легендами: нібито турки, які довгий час володіли Буковиною, зачарували дзвони Михайлівської церкви. Чари діють дотепер - і якщо на Костинці насуваються чорні хмари, треба дуже швидко подзвонити у дзвони. Якщо хмари на момент бамкання ще не дійшли до кордонів села, то граду не буде.

Такі собі чари, чесно кажучи. Особливо якщо згадати, що церкву побудували у 1785 р., рівно через декаду після того, як від турків на Буковині сліду не лишилося.

18 квітня 1999 р. у селі стався катастрофічний зсув ґрунтів з гори Сопигора. Було пошкоджено 140 житлових будинків, у яких мешкало 493 людини. Навіть тодішній президент України Леонід Кучма приїжджав на місце трагедії. Звичайно ж, хтось відразу згадав, що кляті турки заворожили не лише дзвони системою "Антиград", а й наклали чари на три буки на Сопигорі. Бо під тими буками вони закопали всі свої награбовані скарби - і попередили селян: зрубаєте буки - півсела не стане. Дерева зрубали, про скарб всі забули - а потім зсув. Ні, тут точно набереться матеріалу на цілу екскурсію. :о)

В селі є сім капличок - найстаріша в урочищі Заліс. За легендою, її збудував якийсь Іван, який на власному горбі носив каміння з річечки Брусенка за 9 км від каплички - і так спокутував свої гріхи. Коли в Чернівцях відкривали скансен, споруду нібито мали перенести туди. Не бачила там капличок. 

Біля однієї з капличок у центрі села стоїть старий (принаймні візуально) дерев'яний хрест - "трійця", зведений у роки Першої світової війни (відновлений у часи незалежності).

Про новішу дерев'яно-вагонкову церкву в Костинцях я не знайшла ніякої інформації. Можливо, це УПЦ МП.

Назву села пояснюють і кісточками сливових дерев, яких дуже багато в Костівцях, і іменем молдовського воєводи Костянтина Могили (ця легенда більш сумнівна, хоча якийсь першопоселенець на ім'я Костянтин цілком згодиться для вірогідної версії). Докладна стаття про Костинці у вікіпедії згадує ще й романтичну легенду про хлопця Костина. У день його весілля на село напали турки. Парубку вдалося вбити турецького ватажка і визволити з полону свою наречену та інших односельців. На честь його перемоги ніби й назвали поселення. Згадано у статті й дерев'яну вишку на пагорбі Горяни, з якої в турецькі часи спостерігали за околицями. Не збереглася, звісно.

Є у Вікіпедії ще й інформація про городище VII-XII ст. в урочищі Окопи в південно-східній частині Костинців.

З 1860 р. у селі діяла 4-класна школа. На початку ХХ ст. населення Костинців було вдвічі більшим за сьогоднішнє, тут проживала іудейська громада, була синагога. У липні 1941 р. 359 євреїв з Костинців було розстріляно в урочищі Бучма. З 2005 р. на тому страшному місці стоїть символічна зірка Давида.