English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Сокирниця
Дерев'яна готика Хустського району. Церкви. Сокирниця

Дерев'яна готика Хустщини. Листівка 1939 року.



 Перша з чотирьох.

Szeklence

Ось вона, перша з чотирьох.

Координати: 48°07′27″ пн. ш. 23°23′59″ сх. д.

Див. також мою статтю про марамароську готику (і храм в Сокирниці) в часописі "Карпати"

Карта

 

З чотирьох збережених готичних дерев'яних храмів Хустщини церква в Сокирниці розташована найближче до райцентру.

Перша - ще не значить найкраща. Але, можливо, моїми вустами промовляє незадоволеність хмарами, що трохи спаскудили огляд цього народного шедевру. Над всіма іншими дерев'яними раритетами Хустщини 17 серпня 2005 року світило сонце. А тут...

 

До речі, потрібно відмітити, що термін "готична", який вживається в описі цієї споруди, малопов'язаний з справжньою європейською готикою. Яка там готика наприкінці XVII століття! Йдеться, скоріше, про закарпатські варіації на тему готики: віткнуті в небо гострі шпилі, намагання відірватися від землі, акцент на вертикалі...

Перш ніж гарненько розглянути церкву - малий етнографічний відступ про назву поселення.

 

Начебто в часи, коли на місці сучасного села був дрімучий ліс, ховалися в ньому сто опришків, що грабували подорожніх на дорозі з Солотвини в Хуст. Ватажок їх мав на ім’я Сокирка. Якось Сокирка захотів напитися води, під’їхав до власноруч викопаної криниці, а кінь раптом перелякався, заіржав і скинув вершника просто в глибокий колодязь. Сокирка втопився.

Зажурені опришки лише й сказали: „Не криницю собі викопав Сокирка, а могилу”. Засипали колодязь разом з тілом ватажка, а місце за старою звичкою називали Сокирковою криницею...


 В оточенні прогресу.

Храм розташований в самому центрі села. З усіх боків на стареньку церкву наступають нові споруди: і висока мурована православна храмина, що підкреслено пихато височить ліворуч, і двоповерхова нецікава пошта - ця розташувалася праворуч, і меморіал на честь загиблих в роки Великої Вітчизняної Війни - бронзовий вояка взагалі прикриває широкою спиною церкву від проїжджаючих через Сокирницю автомобілів та автобусів.

 

Читала навіть десь, що не можна за правилами пожежної безпеки розташовувати об'єкти так близько до висотного факела, на який на раз перетвориться стара церквиця в тому випадку, коли під час блискавиці старий та несправний громовідвід не спасе... Але маємо те, що маємо: за високими деревами та сучасними спорудами церква губиться, ссутулившись старою позеленілоб гонтою.

 

Підходиш до храму ближче — і з зеленого затінку вигулькне спочатку чимала каркасна дзвіниця в бойківському стилі (1770), вкрита дубовим лемехом, з опасанням і шатровим верхом, а потім вже й сам недіючий храм. На дубовому зрубі цифри – 1709. За кілька років ювілей.

Хоча фахівці стверджують, що це лише дата перевезення храму з села Шашвар на Виноградівщині, де святиню звели за сто років до моменту її мандрівки на Хустщину. Практика купівлі церков раніше була поширеною: тут купили, там продали...

Отже, нижня частина храму (до першого залому) може невдовзі святкувати 400-річчя. Хоча шашварська мандрівниця вдяглася в Сокирниці в зовсім нові, більш пишні шати: зі скромного, критого соломою храму хатнього типу перетворилася на стрімкий конус, який от-от, здається, зірветься до неба.

Що ще змінилося за 400 років? Під час реконструкції 1770р. перекриття храму замінюють на аркові склепіння - ну і встановлюють вежу-красуню.

Готика, нехай і запізниласа, але голосно заявляє про себе. Їй належить вежа з кутим хрестом:  домінуюча в селі вертикаль, навіть не дивлячись на нову муровану сусідку поруч.

Все тягнеться тутт до сонця - крм низького, старенького входу до храму, прикрашеного різьбленим порталом. Сонце схаменеться вже всередині: вхід до бабинця прикрашають древні солярні символи. Біля кутових з'єднань зрубів в майже кожному брусі - незрозумілі отвори (діаметром в 3 см).  

Вже в актах єпископської візитації за 1801р. будевказано, що церква в Сокирниці, хоч і зведена з гарних дубових колод, але стара і затісна для вірних. Всередині вона прикрашена, має 4 звони.


 Марамороський квест: знайди ключ?

Колекція хрестів на стіні храму.

Колекція хрестів на стіні храму.

Китайці кажуть, поріг, через який переступають, не гниє. Споруда мусить жити, інакше неминуче настане руйнація. Храм, повторюся, єдиний з четвірки не діючий. Розписи інтер'єрів не збереглися.

Церква мала кілька років тому якісь клопоти, пов’язані з пожежною безпекою. Ключі від неї зберігаються в родини, що живе через дорогу, але знайти їх справжня проблема. Добре, поштарка зголосилася допомогти, видзвонити господиню...

За хвилин 10 вже все село знало, що тут гості з Кам'янця приїхали оглянути пам'ятку архітектури, але що поробиш, якщо в таємничої ключниці саме пора перегортати сіно? І не кажіть мені, що робити це в дощовий день безглуздо!

Я була готова навіть шукати і те сіно, і те поле, і ту господиню. Але вирішила проробити це все на зворотній дорозі: попереду були ще села з сестрами сокиринської церкви. А потім вже й Ігор Хома просвітив мене з приводу внутрішнього стану храму.

 

Більшість ікон (а іконостас тут був з 1748 року) з церкви щезла ще за совєтщини. Залишилися лише два образи з богоматір'ю та ікона св. Миколая. Збереглися ще, начебто, залишки фресок на тумбах під намісними іконами та різблені свічники, кивот і царських воріт. Я заглядала в храм лише через вікна - на пустих стінах висіли дешеві репродукції, не більше. А царські ворота бачила, є такі.

Ех, бідна-бідна церква... Вже є втрати: щезла старовинна вкрита дашком дерев'яна огорожа, яка відділяла церковну територію від села. Залишилися лише нечисленні фрагменти.

Навколо клацають затвори фотоапаратів — невелика група туристів перемовляється угорською. Гості з-за кордону? Ні, просто дві родини з Берегова, які теж приїхали оглянути дерев’яні церкви. Святиня вперто не бажає позувати, ховаючись за листям дерев. Скромниця.

Це вже потім, побачивши всі чотири храми, зрозумієш, чим сокирницька церква відрізняється від своїх майже ідентичних сестер. Вона більш опаскувата, з ширшим дахом, не така висока як інші. На стінах зовні ціла колекція дерев’яних хрестів, значно більша, аніж в інших марамороських дивах.

Дзвони церкви мовчать. А дарма. Найбільший відлито в 1921р., а ще два виготовлені ужгородською фірмою "Акорд" в 1934р.

 

Хочеться вірити, що і в наступні мої візити в Закарпаття цей храм стоятиме, не піддаючись вітрам та вогню. Хочеться вірити, що хоч чотири послання з минулого залишаться на Хустщині ще на довгі-довгі роки. Хочеться...

 

Upd: наступного візиту (4 травня 2006 року) я не лише сфотографувала храм в гарну погоду, а й була свідком абсолютно кустуріцівської весільної процесії. :)




Церков у Сокирниці вже дві. Szeklence

Церков у Сокирниці вже дві.


Дзвіниця дерев'яної марамароської церкви в Сокирниці Хустського району. Bell-tower in Sokyrnytsa

Дзвіниця


Одна зі збережених ікон (з брошури Михайла Сирохмана "Сокирниця. Церква св. Миколая")

Одна зі збережених ікон (з брошури Михайла Сирохмана "Сокирниця. Церква св. Миколая")


Сокирница. Готическая деревянная церковь
Stara cerkiew w Sokirnice (Szeklence)
Gothic wooden church in the Carpatian (in the village of Sokyrnytsia in Khust Region in Ukraine)

Три види храму


Szeklence fatemploma

Вхід до храму


Напис на церкві в Сокирниці, Хустський район Закарпаття

Напис на церкві


Весілля в Сокирниці

Весілля в Сокирниці


Sokirnicja, ukraine Сокирниця, ruse Сокирница, hungare Szeklence, ĉeĥe Sekernice estas vilaĝo en Ukrainio, en Transkarpata provinco, en distrikto de Ĥust.

Спроба побачити інтер'єр

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник