English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Снятин
Дерев'яна (частково) Вознесенська церква (1838) у Снятині.

Дерев'яна (частково) Вознесенська церква (1838) у Снятині. 28 жовтня 2010 р.



Śniatyn  – miasto na Ukrainie, stolica rejonu w obwodzie iwanofrankiwskim.

Знаменита Ратуша.

Снятинська ратуша століття тому.

Снятинська ратуша століття тому.


 Архівні фотографії Снятина займають окрему сторінку.

Карта

 

Райцентр на Пруті, на Покутті, на кордоні з Чернівецькою областю. Таке прикордонне розташування адміністративного центру пригадую лише в випадку з Тячевим. Лежить Снятин в 107 км. на схід від обласного центру (це шосейним шляхом, а якщо залізницею - то в 90 км.). Добиратись туди зручно як зі Станіслава, так і з Чернівців або Коломиї. Кількість населення за останні 100 років суттєво не змінилася: як в 1897 році тут жило 11 тисяч чоловік, так і в 2001-му проживало приблизно стільки же - 10499 чол. (сподіваюсь, хоч не тих самих. Нижче - поясню свої надії конкретніше).
Як кам'янчанка, я жителям Снятина трішки заздрю. Так, місто менше за рідне в більш як десять разів. але:

1) 24 серпня, в День незалежності України тут справжнє свято - переконалась на власні очі. І все місто у вишиванках.

2) В крихітному Снятині є вулиця Театральна (!).

3) тут біля сучасних п'ятиповерхівок трапляються такі ошатні віли у закопанському стилі, що мимоволі заздриш їх мешканцям. Ех.

 

Тут багато приїжджих - але не стільки туристів, як спраглих нового авто громадян. Тут, у Снятині, розташований надзвичайно гламурний як на невеликий розмір міста, сервіс-центр по обслуговуваннню всіляких залізяк на колесах. Хоча і туристу тут буде цікаво.


Місто відоме своєю ратушею - однією з найвищих в Україні! Будівництво цієї унікальної споруди розпочалося в 1861 році і тривало майже 40 років. Її башта сягає 50 метрів (Львів бахвалиться ратушною вежею заввишки в 65 метрів)! Зараз вона реставрована, годиник працює, але чомусь забігає вперед на 6 хвилин, зате слухняно відбиває четверті та години. Використовується тільки перший поверх споруди - під контори і магазинчики, а так би хотілося піднятися на балкончик ратуші і оглянути місто з висоти пташиного лету. На вежі ратуші - герб міста, наданий імператором Леопольдом 5 листопада 1790 р.: в лазуровому полі зображено срібну трибаштову міську стіну з літерою "S".

Sniatyn

Старе і сучасне тут поруч.

 

 Запам"яталася бронзова дошка на будинку навпроти ратуші - "Україна вільна. 1991"

Поруч з ратушею - ряд старих, зараз теж відреставрованих кам'яничок, деякі з них використовуються як житло, деякі блимають пустими незамешканими віконницями. 
Заснували Снятин як фортецю з метою охорони торгового шляху до соляних місць. Форпост служив опорним пунктом князівським дружинам.  До наших часів, на жаль, жодних оборонних споруд тут не збереглося, зате біля ратуші чи то крамничка, чи то ресторан носять назву "Підзамче".

На території міста знайдено свого часу скарб та велику кількість римських монет ІІ-IV ст. н. е. 

 

Колись місто, як і мій рідний Кам'янець, славилося своїми ярмарками, було торговим центром всього Покуття. Місто лежало на торгових шляхах зі Львова до Волощини. Перші відомості про Снятин датуються 1158 роком (Іпатіївський літопис).
Снятин назвали ім'ям власника міста - воєводи Костянтина (Кснятина) Сірославовича, високого воєначальника і боярина при дворі галицького князя Ярослава Осмомисла, який в літописі іменується Кснятин, Костянтин. У простих людей - своя етимологія: вони вважають, що назва виникла від слова "Стинати". За легендою турки і татари в одному з набігів постинали голови всім жителям міста, з тих пір воно стало відомим як "Стятин".


З 1349 року Східна Галичина з Покуттям переходить під владу польського короля Казимира II. Снятин стає центром староства в 1398 році, в 1448 році отримує магдебурзьке право. Першим старостою був німець Отто де Хадеч. Снятин перетворюється на торговий центр з щорічними ярмарками. Як і інші українські міста, у XVI-XVII століттях Снятин багаторазово страждав від набігів східних зайд. Особливо спустошливими для Снятина вони були в 1498, 1520-1524, 1589, 1594 та 1621 роках.

З початку XIV ст. у місті існував францисканський монастир, в XV ст. була заснована римо-католицька прафія. Первісний дерев'яний костел теж датують XV ст.


В 1457 році вибухнуло селянське повстання під проводом якогось Лева. Повстанці захопили Снятин, але скоро були розгромлені. В 1490-1492 рр. відбувається нове антифеодальне повстання під проводом Івана Мухи (дехто з істориків вважає, що І.Муха був уродженцем Снятина або пограниччя з Молдовою). А у часи Хмельниччини на околицях Снятина діяли загони Леся Березовського, Микити Горбачека, Григорія Угорницького.

На ярмарки до Снятина з’їжджалися купці з Волощини, Туреччини, Кримського ханства. Розвинуте місто продовжувало привертати увагу татарських орд. З 1590 до 1648 рр. татари 29 разів нападали на Снятин, при цьому підпалювали його 5 разів.

 

Мурована Троїцька церква у Снятині

Троїцька церква у Снятині

 

В 1665 році повстанці штурмом здобули Снятин, зруйнували новозбудований замок. Повстання знову було придушено. Всі ці нескінченні бунти не стали на заваді отриманню Снятином у 1448 році магдебурзького права, що сприяло розвитку міста.
Снятин XVI-XVII ст. був важливим економічним центром, де йшла ;вава торгівля. Саме тут розташувалась головна митниця на Молдавському торговому шляху. Наприкінці XVI ст. у Снятині проживали ремісники 15 професій. Розвиткові ремесел сприяли вірмени, які почали заселяти місто з 1628 року, розвиткові сільського господарства сприяли німці, які приїхали до Снятина із Баварії, Бадена, Вюртемберга, Нассау в 1777-1787 рр.

 

Німців запросив у 1772 р. в Польщу, яка ще була єдиною (до її розділу залишались лічені місцяці) останній польський король Станіслав Август Понятовський. Біля Снятина німці оселилися в передмісті Августдорф (Август - чи то на честь короля, чи на честь першого поселенця, а дорф - це село:о)). Передмістя жило своїм по-бюргерському впорядкованим життям до 1939 р., коли всіх етнічних німців звідси вивезли спочатку до Коломиї, а потім і в Німеччину.

У 1772 р. за першим поділом Польщі Галичина потрапила під владу Австрії, під якою була до 1918р.
У березні 1881 р. Теофіл Кобринський організовує в Снятині першу українську читальню, яка в 1899 р. була реорганізована в філію товариства "Просвіта". На теренах Снятинщини виникають товариства "Січ", "Боян", "Просвіта", "Союз Українок".

Початок ХХ століття ознаменувався двома візитами Івана Франка на місцевих вічах. В 1903р. місто відвідав класик української музики М. Лисенко.


Багато мешканців Снятина стали знаними людьми. Найбільш відомий видатний український письменник-новеліст В.Стефаник (в с.Русові він проживав і творив все своє життя, наскільки знаю, зараз там розташований музей письменника, а ось у самому Снятині є пам'ятник Стефанику в центрі міста - поблизу будинку культури на вул. Театральній), народний художник, лауреат Державної премії України ім.Т.Шевченка В.Касіян, письменниця демократичного напрямку, публіцистка і громадська діячка Н.Кобринська (Озаркевич) (також музей в одному з сіл Снятинського району), композитор і педагог Р.Симович (у 1954 р. його було удостоєно звання заслуженого діяча мистецтв України) та письменник П.Мельник (псевдонім Петро Голота). В Снятині відкрито літературно-меморіальні музеї в будинках, де жили українські письменники В.Стефаник (1941 р.), Марко Черемшина (1949 р.).
Провідне місце в економіці Снятина займає сільське господарство (а хто б в тому сумнівався?).


 Що цікавого у Снятині?

Pomnik Iwanu Franko

Пам'ятник Франку.

А що в Снятині подивитись? А ось що:

Головна міська вертикаль - ратуша (1861), зведена бургомістром Марцелієм Нємчевським, який правив у Снятині в 1856-1870 рр. Коли в 1958 р. під флюгером ратуші замінювали дерев'яний каркас, а дах з черепиці міняли на бляшаний, то знайшли документ з докладною історією споруди. Цікавий факт: до спорудження магістрату роль вежі виконувала тюремна вежа Снятинського замку - з неї у XVIII ст. і спостерігали за спокоєм в околиці. На той час місто було в межах між вул. Кузнечною, школою-інтернатом. швейною фабрикою і сучасною ратушею. Всі інші мешканці Снятина були "забрамниками", бо жили за межами старих замкових мурів.

Перша мурована лікарня з'явилася в місті в 1847 р.


Художньо-меморіальний музей В.Касіяна.

Значні урядові та навчальні споруди: реальна школа (1904-1907); староство (1900, зараз школа-інтернат), споруджене на місці замку; лікарня (1901-1902); повітовий суд (кінець ХІХ - поч. ХХ ст., зараз поліклініка); повітова рада (зараз районна бібліотека); сиротинець з капличкою (зараз музична школа).

 

Вірменський костел, зведений на місці дерев'яного храму домініканського монастиря, ліквідованого у 1787 р. Потрапити всередину туристу нереально. Поруч - місцевий технікум (підготовчі курси нашого Подільського аграрно-технічного університету), зведений 1894-1895 рр. саме як жіноча школа. Технікум тут з 1946 р. А через дорогу - кілька цікавих старих будиночків з ошатними дерев'яними ґаночками.


Літературно-меморіальний музей письменника Марка Черемшини в будинку, де у 1912-1927 рр. він жив і працював.

Могила Марка Черемшини.

Пам'ятники Марку Черемшині та В.Касіяну.

 

Дерев'яна Вознесенська церква (неподалік від костелу і районної санепідемстанції, виїзд в бік Чернівців). З її датуванням катавасія: каталог Слободяна вказує 1838 р., але місцеві історики В.Харитон і М.Тимофійчук з цим рішуче не погоджуються і датують храм 1784 р. (розширення відбулося в 1876 р.). Саме в цій церкві зберігалася церковна документація (метрики) з інших міських святинь. Під бляхою споруда з 1903 р. (!). Іконостас походить з 1894 р., а дзвіниця - так на око - з пізнього палеоліту. Бо от-от завалиться. Плебанія містилась через дорогу - там і жив настоятель храму Теофіл Кобринський. В церкві часто бувала його дружина, відома діячка жіночого руху Наталія Кобринська. на честь активістки на будинку санепідемстанції відкрито меморіальну дошку - бо сама плебанія, що колись стояла тут, не збереглася. Саме Т. Кобринський, який прибув до Снятина у березні 1878 р., задумався про побудову у місті більшої церкви - її взялися споруджати в 1880 р. на місці старенької каплички у центрі Снятина. Зараз це храм Михаїла Архистратига. Місце під святиню освячували так бучно, що святкування тривали три дні, навіть приїхав з виступами хор богословів зі Львова. Снятинчанам виступ так сподобався, що вони незабаром створили у місті власний хор.

На будівництво Михайлівської церкви пішла цегла з руїнізованих військових казарм (їх не відновлювали після великої пожежі 1848 р.). Будували святиню буквально всім містом. Відкрили храм для богослужінь 19 вересня 1886 р. Освятив церкву єпископ Станіславівський Юліан Пелеш.

 

Дерев'яна Миколаївська церква з дзвіницею (на виїзді в бік вокзалу на Хуторі-Будилові), яка належить громаді УПЦ КП. Храм зведено у 1906 р., поруч - стара дерев'яна і нова залізна дзвіниці. 

 

Дерев'яна церква Івана Богослова на Кулачині (район одноповерхової забудови Снятина, що впритул прилягає до Буковини і сусіднього села Оршівці). Храмове свято - 9 жовтня. Мене якраз тоді наднесло подивитися на цю церкву. :о) Храм зведено у 1912 р., тож я ще й потрапила на столітній ювілей споруди. Поруч з церквою, на невеликому пагорбі - залишки давнього цвинтаря. 

 

Нарешті, в місті є ще одна мурована церква - і теж в центрі. Троїцька. Зведена на місці дерев'яної попередниці, яку розібрали в 1903 р. Відкрили цю святиню після Першої світової війни.

Костел Матері Божої Святого Скапулярію у Снятині

Костел Матері Божої Святого Скапулярію


Костел Матері Божої Святого Скапулярію з каплицею та дзвіницею, в поганому стані (в 2010 році на дзвіниці побачила вже сякий-такий бляшаний дашок. Ну, хоч так...). Розташований на високому березі Прута в східній частині міста. Храм спорудили в 1721 р., хоча освячено його було чомусь аж в 1857 р. (ймовірно, це вже освятили мурований храм № 2?). З 1751 р. в Снятині аж до 1788 р. була столиця Баківської дієцезії.

Костел було ґрунтовно перебудовано у 1928-1935 рр. та переосвячено (тоді храм носив титул Успіння Богородиці).

Після Другої світової парафія в Снятині була ліквідована. в храмі розмістилося пожежне депо, у вірменському костелі (колишньому храмі домініканського монастиря) облаштували будинок культури. Повторно освятили повернутий римо-католикам храм в 1993 р. Місцева ікона Богоматері, котра вважається серед віруючих "чудотворною", зараз зберігається у Польщі (Бжег Дольний) - туди її вивезли в 1946 р. парох Йоан Пук та вікарій Тадеуш Войцеховський.

В 2011 р. на дзвіниці костелу нарешті з'явився дашок: дещо непропорційний і примітивний, але вже який є. 

 

Мені в 2001 році чомусь досить сильно сподобався візит на міський цвинтар - такий собі Личаків в мініатюрі. Знаходиться по вул. Шевченка, 5, недалеко від західного виїзду зі Снятина і міського автовокзалу. Враження лишилось надзвичайне: цвинтарем ходити - цікаво. (Хоча зовсім не необхідно всім, як мені, топати давніми алеями з морозивом у руках). Багато гробівців та склепів, серед них добра половина - сучасних. Поруч з могилами середини ХІХ ст. - зовсім свіжі пагорбки землі з недавніми похованнями. Багато скульптур.
Серед сучасних пам'ятників є надзвичайно цікаві, навіть (як це слово прозвучить в такому контексті?) модернові. Каплички, лампадки, ліхтарики, свічки, свічки, свічки... На одній з могил справжні кучугури з розталого воску. Деякі склепи напіввідкриті, деякі вражають гігантськими розмірами. Друга чи третя могила від входу, як і перший склеп - тріснуті навпіл: хтось-таки вибрався звідти, не інакше.
Деякі склепи, не зважаючи на їхню масивність, мають братів-близнюків, неначе зроблені за шаблонами. Тиша, спокій, свічки, квіти, впорядкованість.

 

І остання картинка з пам'яті: увечері єдина "висотка" міста - пробиваюча небо ратуша - гарно підсвічується. Гарно.


 У Снятині відразу ТРИ дерев'яних храми.

Церква св. Миколая (УПЦ КП) у Снятині. 9 жовтня 2012 р.

Церква св. Миколая (1906 р., УПЦ КП) у Снятині. 9 жовтня 2012 р.





Ратуша в Снятині. Герб міста

Ратуша.


סניאטין

Церква архістратига Михаїла в центрі міста. 11.01.05


Kosciol armianski w Sniatynie
Вірменський костел у Снятині належав домініканцям

Вірменський костел (2005 і 2010рр).


залишки закопанського стилю напроти аграрного технікуму в Снятині

Залишки закопанського стилю


Споруди на ринковій площі.

Споруди на ринковій площі.


Sňatyn, město na Ukrajině, na horním toku Prutu v haličském Pokutí.

Давня листівка з видом міста


Sniatin, un oraş din Ucraina.

Зюта (1863-1887).


Іудейський кіркут в Снятині схожий на джунглі

Іудейський кіркут


Один  модернових нагробків. Мені сподобався, тому й заснімкувала

Один з модернових нагробків.


Nad Prutem

Внизу - Прут.


Таким був костел колись.

Таким був костел колись.


Kosciol w Sniatynie

Костел зараз


Костел у Снятині
Римо-католический костел в городе Снятин

Жовтень-2010


Stary budynek w Sniatynie

Стара споруда. Суд був?


Rada powiatowa w Sniatynie

Ні, повітова рада.


Лягастий Шевченко та фіолетова Блека

Лягастий Шевченко та фіолетова Блека. 2002 р.


Квітень-2010. Шевченко вже не той.

Квітень-2010. Шевченко вже не той.


Вознесенська церква у Снятині

Вознесенська церква


Дзвіниця Вознесенської церкви лякає

Дзвіниця Вознесенської церкви лякає


Снятин. Федькович біля БК

Федькович біля БК

Снятин. Церква на Кулачині і цвинтарище біля неї. 9.10.12
Снятин. Церква на Кулачині і цвинтарище біля неї. 9.10.12

Церква на Кулачині і цвинтарище біля неї



Боголюбні тут бари.

Боголюбні тут бари.


Військовий меморіал у Снятині

Військовий меморіал


Снятин.

Навчальний заклад

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник