English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Долішнє Залуччя
Вілла 1930-х років належала чи то Ярузельським, чи комусь ще. Хоча почали розбудовувати маєток тут Криштофовичі.
Załucze Dolne Палацик Криштофовичів (Ярузельських) у Долішньому Залуччі. 9 жовтня 2012 р.
Від давнього маєтку Криштофовичів у Долішньому Залуччі збереглася хіба огорожа і кілька старих ялин. Будівля інтернату для дітей з вадами розуму - радянський новобуд.
Від маєтку Криштофовичів у Долішньому Залуччі збереглася хіба огорожа і кілька старих ялин. Будівля інтернату для дітей з вадами розуму - радянський новобуд.

Координати: 48°24′29″ пн. ш.25°31′01″ сх. д

1,8 тис. жителів.

Карта

 

Хто з народжених за СРСР не чув про Ярузельського? Про Ярузельського чули всі. Засушений як урюк військовий у чорних окулярах, заварухи 1981 року, жорсткість і жорстокість (а без них у 33 роки генералом не станеш). І тут НАЧЕБТО жили його предки - ну як предки, далекі родичі, бо генерал Ярузельський належав до іншої гілки роду. Реально предками вони були для актора Збігнєва Цибульського. Так і лежать тут, над Черемошем, з видом на панораму Снятина на горизонті (ратуша свічкою, куполи мурованих храмів вигулькують скромно серед зелені як дивацькі квіти). Предки, щоправда, панорами не бачать, бо в крипті костелу у Горішньому Залуччі - ну це якщо крипту не розграбували, а хто ж вам то скаже? Та й чи ті то предки? Зараз розберемося.

 

Після Другої Світової Залуччя покраяли, розрізали навпіл, розділили на Горішнє і Долішнє - хоча поділ до цього часу умовний, самі місцеві просто кажуть "Залуччя". І в церкву в Горішньому Залуччі з Долішнього (а це добрих 5 км) ходили пішки - аж поки тут, у Долішньому, два роки тому (тобто десь у 2010 р.) не поставили новенький дерев'яний храм із занадто лискучою маківкою. 

Більше того! Сусіднє Княже (там теж був маєток Ярузельських, але про це потім) колись теж належало до Залуччя над Черемошем, було його фільварком. Он які маєтності - жирні, родючі, розлогі. Найтепліші місця у всій Речі Посполитій! Тут навіть кавуни вирощували.  

Сходи у віллі
Долішнє Залуччя. Сходи у віллі Załucze Dolne

І природно, що у таких чудових земель господарі змінювалися часто. Роман Афтаназі у VII тому своїх "Дій резиденцій на кресах Речі Посполитої" пише, що у XVIII ст. власницею і Залуччя, і Княжого була відома (на той час) Катаржина (Катерина) з Потоцьких Коссаковська (1722-1803). Незабаром після її смерті і цей маєток, і Карапчів, що лежав за Черемошем, переходить у руки багатої вірменської родини Криштофовичів. Ще у 1792 р. сімейство отримало дворянський титул та герб Донабіє (Donabiet). 

На середину ХІХ ст. Залуччя належало чи то сину, чи онуку першого з місцевих Криштофовичів, Каетану (1807-1876) - та його дружині, баронесі Емілії з Ромашканів. Ставши вдовою, Емілія одружилася знову - з Олександром Рудольфом, а син Каетана Миколай Криштофович (1846-1935) успадкував обидва маєтки. Миколай був доктором права, депутатом Галицького та польського сеймів, політичним та громадським діячем своєї епохи - а також маршалком шляхти Снятинського повіту. 

Його єдина дочка Ізабела (1876-1943) вийшла заміж за підполковника кавалеристських військ Юзефа Ярузельського (герб Слеповронь, 1871-1939). Пара мала двох синів і чотири дочки - і аж до смерті батька Ізабели з 1913 р. мешкали у сусідньому Княжому (два галицьких маєтки Ярузельського вони продали). Останнім власником маєтку в Залуччі був старший син Юзефа Ярузельського Збігнєв Ярузельський (1900 - чи то 1941, Урал, чи то 1939 р., Покуття).  

Криштофовичі були чудовими господарниками. Мали кілька винокурень і спиртових заводів - і навіть залізницю повз Снятин проклали так, щоб вона була ближче до власних маєтків, ніж до міста. В Другу світову саме цю станцію особливо щедро бомбили нацисти. 

 

З власниками розібралися, тепер час зрозуміти, що то таке цікаве збереглося в Залуччі до наших днів. 

На щастя, в колишньому панському гаражі (довга така споруда з фантазійними слуховими вікнами - вона поруч з дитячим садком і стоянкою тірів, що прибувають на місцевий завод) працює розумна людина і патріот малої батьківщини Ігор Москалюк (хоча сам він з Мигового, але в Залуччі - з шести років) Він вже не одному туристу розказував, що тут до чого - і мені, і Сергію Криниці, і групі поляків... 

За його версією, маєтків у Залуччі було два: один Ярузельських - і один Криштофовичів. Але тут закавика: після Криштофовичів тут мешкав ІНШИЙ пан. Той самий, якому належали великі маєтності вже на Буковині - і Карабчів (ага, таки Криштофович!), і Чортория (гм. гм. Там з панами чорт голову зломить, така катавасія. А раптом там ТЕЖ були Криштофовичі?).

Ярузельські нібито мешкали на території сучасного інтернату для дітей з розумовими вадами. Огорожа інтернату і хитра звивиста доріжка до корпусу і справді наче натякають на якусь попередню споруду, але те, де мешкають діти зараз, було зведене вже в повоєнний час - повністю, візуально там не вдалося навіть сліду старих споруд відшукати.

З маєтком № 2 пощастило більше: переважна більшість споруд збереглася (в сторожці взагалі житловий будинок), але стан збереження в усіх різний. 

Отже, версія пана Ігоря: маєток будувався в першій третині ХХ століття (ще пам'ятають люди флюгер з написом "1934"). Поруч з літнім палациком - невелика споруда з баштою. Тут містилася своєрідна пожежна частина з резервуаром з водою. До цього часу нібито зберігся насос. На дашку споруди - дивна, неначе не звідти, ліпна штукенція з грифоном. 

Колишня панська винокурня все ще працює - зараз це спиртзавод. Господарські споруди маєтку теж все ще використовуються за прямим призначенням. В гарній кам'яниці у закопанському стилі, з безліччю дерев'яних деталей зараз сільський дитячий садок. На мансардному вікні - дерев'яний візерунок з лірою. Місцеві вважають її чомусь тризубом і дуже дивуються такому патріотизму загалом польсько-вірменських панів.  

Палацик і "пожежну частину" кілька років тому купив один з місцевих жителів, котрий у селі майже не буває, бо на заробітках за кордоном. Купив обидві споруди за 19 тис. доларів. Нічого там не робить - і час потроху зжирає красу. Он вже і плитку модернову, гарну, з порогу вілли відколупують, і флюгера немає, і кут дому затікає, мокне, вкривається грибком... Всередині повна розруха. 

 

Тепер послухаємо, що каже Роман Афтаназі. За його версією, Криштофовичі ще у першій чверті ХІХ ст. звели у Залуччі мурований двір - його фото можна бачити в галереї праворуч (неякісні, вибачте). Двір було дощенту зруйновано у Першу світову війну (саме тому й взялися будувати новий у 1930-х, логічно). Про інтер'єри споруди немає жодного свідчення.

З пожеж Першої світової до Другої дожили парк та флігель - це, знову ж таки, за версією Р.Афтаназі. Саме у флігелі начебто і мешкали власники аж до приходу комуністів. Парк терасами спускався до великого фруктового саду. Довга в'їздна алея була обсаджена грабами. В парку стояла висока альтанка, яку називали "глорієтою" - від неї відкривався чудовий краєвид на околиці (підозрюю, на Снятин). Кінець цитати.

Тепер думаємо. 

Парк неподалік від вілли 1930-х років все ще є. Флігель з ХІХ ст. - відсутній. Народна пам'ять приписує віллу Криштофовичам, а зруйнований палац - Ярузельським. Хоча хронологічно все було навпаки: палац якраз належав Криштофовичам, а Ярузельські вже взялися зводити віллу в повоєнний час. Роман Афтаназі міг про неї і не знати. Інші споруди навколо заводу за стилем підходять до межі ХІХ-ХХ століть, так що цілком могли виникнути раніше. Хочете мою версію? Будь ласка: маєток тут був один. Після того як палац зруйнувала війна, взялися зводити віллу. Але маєток - він один. 

Плутано все з Залуччям :о). 



Інтернат на місці (?) палацу Ярузельських
Інтернат на місці палацу Ярузельських. Долішнє Залуччя
Долишнее Залучье. Интернат
Палац-попередник був таким
Палац у Залуччі.  З книги Романа Афтаназі "Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej", т. 7.
Zalucze. Dwor do 1914 r.
Зате маєток Криштофовичів-Ярузельських чудовий
Фонтан перед віллою Ярузельських працював ще в радянский час.
Ця будівля слугувала "пожежною станцією". Зберігся насос. Долішнє Залуччя.
Гараж Криштофовичів у Долішньому Залуччі.
Фільваркові споруди у Долішньому Залуччі.
Дитячий садок у Долішньому Залуччі.
Грифон і "тризуб" (ліра).
Грифон на "пожежному" флігелі у Долішньому Залуччі
Ліра на слуховому віконці на споруді дитячого садка помилково вважається "тризубом"
Вілла Деталі.
Вілла Ярузельських (?) у Залуччі Долішньому.
Вілла Ярузельських у Залуччі Долішньому.
Флігельчик.
Zalucze Залучье

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник