Хоча до Гвіздця тут лише кілька кілометрів (2, якщо точніше), Кулачківці вже Снятинщина.
З початку ХІХ століття і до 1939 р. Кулачківці належали вірменській сполонізованій родині Агопсовичів. Останнім володарем місцевого маєтку був Мечислав Агопсович.
Класицистичний двір в Кулачківцях було зведено до 1850 р. Місце вибрали суперове: село далеко внизу, а тут пагорб, вид на навколишні міні-гори, та, здається, навіть на Гвіздець. Саме такий вид з вікон мали парадні кімнати палацу. Всього покоїв було понад 10, і вони мали не амфіладне, а коридорне планування.
Щоправда, інтер'єри були значно скромніші за екстер'єр - хоча й він не надто вражав розкішшю. Так, добротний панський дім, не більше. Побілені стіни, проста паркетна підлога, скромні печі. Жодних тобі колекцій з творів мистецтва. Салон був найгарнішим покоєм палацу і був вмебльований в стилі бідермайєру.
Ліворуч від палацу збігав пагорбом вниз до села ландшафтний парк. Від нього не залишилося взагалі нічого. Площа парку разом з садом та ставом складала 15 га. Перед самим палацем було розбито клумбу.
Греко-католицька Михайлівська церква (1888) з дерева стояла якраз по осі в'їздної брами маєтку Агопсовичів. Ця велика церква собі і стоїть надалі. Брами нема.
Споруда простояла до Другої світової війни. Далі... Жіночка казала, коли взимку пагорб не вкритий травою, можна побачити якісь залишки фундаментів. Все.
Жінка розказувала, що ще до маєтку тут стояв замок. Це в принципі підтверджує і літописна істоорія села: за нею, в Хмельниччину, в 1648 р., селяни напали на двір місцевого поміщика і спалили його. Двори поміщиків в ті часи були як мінімум укріпленими. А кращого місця, аніж пагорб над селом, не придумаєш, Так що...
З замку, за словами жінки, в різні боки вели підземні ходи. Коли краєм прокотилася Перша світова, ходи ці селяни закамуфльовували травою - щоб вороги їх не знайшли. Допомагали, бач, панам...
