Від старого магістрату в нової ратуші залишилося не так і мало: південно-східна частина споруди (та, що ближче до райради та ринку) і перша сходова клітина в інтер'єрах.

Планування вежі виготовив  чернівецький архітектор Йозеф Шрейбер. Керував роботами  снятинський будівничий Антон Берка. Мулярські та теслярські роботи виготовив майстер Станіслав Олександрович. Дах покрив міддю бляхар Файвель Юрман зі Снятина. Столяркою займався місцевий столяр Юлій Кеслер. Мулярські роботи та вилитий з цементу (писк тогочасної будівничої моди!) архітектурний декор - робота чернівецького різьбляра Оскара Черного. 

Нарешті, годинник, головна прикраса будь-якої ратуші. Снятинський приїхав з Кросна, міста в південно-східній Польщі. Доставив його Міхель Менсович. Дзвони привіз з польської Бялої ливарник Карло Швабе.

І це ще не все. Помпезна споруда вимагала пафосного ритуалу. І його провели.

Бронзівник Франц Кубішек з Чернівців виготовив бронзову кулю, яку встановили під флюгером вежі. В кулю вклали послання майбутнім нащадкам - так само, як потім комсомольці з 1967 р. щось там писали нам, прийдешнім, у рік 2017-тий. Лист був польською і йшлося там так:

"Діялося це у 61 році панування і 79 річниці народин наймилостивішого нам пануючого Цісаря і Короля Франца Йосифа І, за намісника Галичини Ексцеленції др. Міхала Бобжинського, маршала крайової Ексцеленції Станіслава графа Бадені, старости повіту Снятинського Петра Левицького, маршала цього ж повіту Стефана Мойси Росохатського, а старанням бургомістра міста Снятина Титуса Немчевського при співучасті комісії будівельної:священика Міхала Борового... (всього 28 осіб, з них поляків - 13, євреїв - 11, українців - 4 особи).

Мури (стіни) цієї вежі від фундаментів аж до будинку магістрату були зведені при нагоді побільшення будинку біля 1868 р., решту штін від мауерляту вежі висотою 25,85 м виконано цього року.

(...)

При будові бог щастив роботі. Ніхто з робітників не був ушкоджений на здоров'ї. Хай же цей годинник, який буде сповіщати місту час, стане зворотом до розвитку і добробуту мешканців цього міста. Діялось це в королівському місті Снятині 27 серпня 1909 р."

Пропущений абзац - це якраз перелік всіх тих слюсарів, ливарників та теслів, яких я вже перерахувала вище.

Біля ратуші облаштовували трибуни для почесних гостей Снятина під час різноманітних міських свят.

Балкончик на ратуші був пунктом спостереження для снятинських пожежників - поширена ратушна практика.

За курантами слід було наглядати. Для цього підніматися на вершечок вежі, долаючи 252 сходинки. Ратушний годинник заводили 24 обертами коловоротом, через що піднімалися на дев'ятиметрову висоту 60-кілограмові гирі.

Ремонт вежі мав місце наприкінці 1930-х років, за мерства Юліана Косцинського. Він також намагався вибити для міста статус курорту - саме з тих часів походять елегантні міські вілли з ошатними дерев'яними деталями та ґанками.

З 1939 р. довгі роки за курантами ратушного годинника наглядав етнічний німець Баугетнер (в Снятині була чимала німецька колонія Аугустдорф). Пізніше годинникарем став Казимир Вербицький. В 1990 р. естафета перейшла до його брата Збігнева (народився 1937 р.). Хто доглядає за курантами і годинником зараз, я не знаю.

Ратуша виглядає лялечкою, у неї свіжий косметичний ремонт. Хоча знаю, що роками її підвали були залиті водою, що спричинило нерівномірне осідання фундаменту будівлі. В кінці ХХ ст. були якісь проекти по облаштуванню в ратуші зимового саду під скляним дахом-атріумом, підземного паркінгу - думаю, вони так і не втілені в життя.

Вірю, що колись піднімуся на балкончик стянтинської ратуші. Кажуть, в ясну погоду звідси видно головні вершини Чорногори та Українських Карпат - Говерлу та Петрос (якщо дивитися на південь). А якщо глянути на схід, роздивишся на горизонті Чернівці. Та я буду рада побачити хоча б миле місто Снятин у ніг красуні-ратуші.