Карта
Широта - 49.61, довгота - 24.958.
Від Бережан до Розгадова - 18 кілометрів асфальтівки. Від Розгадова до Поморян - 2 кілометри жахливої дороги. Завжди Розгадів був пов'язаний саме з Поморянами, не з Бережанами, не зі Зборовим - але радянський адміністративний поділ цей зв'язок розірвав, а щоб вже напевно, дорогу між населеними пунктами зробив ну чисто номінальною. Бо не можуть ті страшні ями називатися дорогою, не можуть. Хоча до цього часу для розгадівців Поморяни все-таки ближчі і зрозуміліші, і в магазини туди їздять.
Живе в селі близько 400 жителів (в 1880 р. було 683 жителя), і головною розгадівською пам'яткою, церквою св. Параскеви, всі як один пишаються. Кажуть, унікальна, ніде немає такої. Є десь по світах три схожі, але не такі, гірші. Де саме ті схожі знаходяться, почав згадувати один дідусь - та так і не згадав. Схожість з храмом з Пліснян гнівно заперечують. :о)
А церква й справді гарна. Вона сподобалась мені ще в квітні 2001 р. Тоді біля неї стояли даїшники, тож фотографувати храм я не стала. Зробила це аж в березні 2010 р.
Хрещата у плані триверха святиня стоїть праворуч від траси (якщо рухатися з Бережан у Поморяни). Параскевська церква й сама, здається, вже заплуталася у датах свого народження. За одними даними, це було в 1900-1911 рр., за іншими даними – у 1928 р.(насправді друга дата - це дата ремонту та відновлення після пошкоджень Першої світової війни)
Храм - не перша святиня у селі. Була тут і давніша церква, з 1696 року, теж дерев'яна, але одноверха. Стояла на цвинтарі у місцині, яку місцеві називають "За хрестом". Її розширили у 1867 р., а розписали - у 1874 р. За переказами, у 1910 р. споруду перевезли до села Йосипівка на Зборівщині ж. Бо нашо селянам вже була старенька церквиця, як уже збудували нову. А в 1911 р. й освятили.Довго в Йосипівці храм не простояв - згорів невдовзі.
Зводили нову ж церкву нібито без необхідних дозволів - їх отримали вже в процесі роботи (тактика, так чудово знайома сучасним девелоперам). Майстром був Михайло Дидик з села Дрищів (це майже-сусіднє Надрічне). Дуби для будівництва надав граф Потоцький.
В храмі бував митрополит Андрей Шептицький. Церква діяла навіть у радянський час, але була вже, зрозуміло, не греко-католицькою, а православною. Повернулась до УГКЦ парафія у 1992 р. Деякі з ікон - ще з старої церкви-попередниці. За останній ремонт храму взялися якраз невдовзі по тому, як я бачила будівлю вдруге - навесні 2010 р., коли святкували сторіччя святині. На роботи витратили понад 200 тис. гривень.
Церква більше схожа на своїх волинських сестер, аніж на типові подільські храми. Храм було зведено на місці попередника на сільському цвинтарі. В той самий час звели і сільський млин. Кошти на будівництво дав граф Потоцький.
Коли приїхала в Розгадів утретє в жовтні 2018 р., храм ледве впізнала. Звична історія: заремонтували. Вікна вже металопластикові, старі двері теж змінили на нові.
Навколо села – зелені вершини гір Кутянської, Блищівки, Лисої та Війтової. Назву села наївна народна етимологія трктує просто: якось, коли на село сунуло татарське військо, мешканці розгадали його шлях. Так і назвали село.
З 1991 р. в селі діє музей пісняра і січового стрільця Романа Купчинського (24 вересня 1894-1976), сина місцевого священика. Біля музею (він поруч з церквою) в 1994 р. встановлено пам’ятник з бюстом поета (скульптор П.Кулик). Коли я запитала стареньких, які підвозили мене возом в Поморяни, коли саме відкрили пам'ятник, сказали, що два роки тому (а таки в 2008 р.свободівці відкрили в селі пам'ятник воїнам ОУН-УПА - гарний хрест з мозаїкою). На відкритті політичні достойники пообіцяли Розгадову хорошу асфальтову дорогу - та як поїхали, так і всі обіцянки за ним звилися і відлетіли.