Перша документальна згадка - під 1271 р. Замок пережив облогу 1282 р., коли під його стінами на поразку оборонців Зоонека чекало військо короля Рудольфа І. І дочекалося ж - солдати зруйнували твердиню, а король офіційно заборонив її відбудовувати.
Замок все одно відбудували - але пізніше. Власниками фортеці була австрійська родина, що гаряче підтримувала Габзбургів в їхній боротьбі зі шведами. В квітні 1346 р. архієпископ майнський Анрі ІІІ надав бург Зоонек Йоханну, маршалу Вальдеку, який звів на цьому місці нову твердиню. Зоонеком володіло – зі сварками і судовими тяганинами - п’ять поколінь Вальдеків. Рід Вальдеків вимер у 1553 р. Невдовзі по тому замок починає руїнуватися.
В 1689 р. Зоонек, як і всі замки на лівому березі Рейну, був зруйнований військами французького короля Людовіка XIV.
В 1774 р. архієпископ Майеца здавав замок в оренду чотирьом власникам місцевих виноградників, пізніше споруда відійшла у власність села Нідерхаймбах. В 1834 р. пруський крон-принц Фредерік Вільгельм IV з братами Вільгельмом, Карлом і Альбертом викупив замок, який перетворився на цілковиту руїну – і в 1834-1861 рр. Відбудував його у якості мисливського шато. Процесом відбудови керував військовий архітектор Карл Шніцлер – і за модою того часу він не дуже переймався докладним відтворенням середньовічних реалій, вибудовуючи романтичний замок на свій смак. Знак королівської пруської родини зберігся на північній брамі замку. Хоча ніхто з пруських принців тут так і не побував на полюванні: через суперечки в родині і революцію 1848 р.
Після Першої світової війни всі власності аристократів були націоналізовані, так замок стає власністю держави. В 1948 р. замок відходить до Державного міністерства замків (Ого які в німців міністерства були!!!) – зараз це Generaldirektion Kukturelles Erbe Rheinland-Pfalz Direktion Burgen. В замку проводяться екскурсії – під час них можна оглянути інтер’єри в неоготичному стилі і стилі Бідермеєру.
