Саме головне - спочатку:

Автобус з аеропорту виплюхне вас метрів за 150 від ринкової площі - і поїде Кірхбергом далі, по кругу. Автобус цим маршрутом бігає щогодини, ми потім вертались на ту саму зупинку, з якої й вийшли - хоча в містечку є ще кілька. Напрямок руху не зрозуміє лише сліпий: центр там, де піднімається вежа костелу св. Михайла. Водонапірна вежа залишиться праворуч.

В центрі Кірхберга, куди немає ходу вантажівкам і навіть автобусам, є Ринкoва площа (Marktplatz), а на ній стоїть фахверкова ратуша (Rathaus). Відкриваєте двері, заходите в хол - і набираєте собі рекламних буклетиків про містечко і околиці. Це якщо ви раптом йшли повз рекламні щити з описом всіх цікавинок Кірхберга - і застидалися зупинитися і роздивитися. Хоча що там щити і рекламні буклетики з картами - містечко невелике, центр дуже компактний, за годину все оббігаєте.

Ми от ще не бачили фахверків (але вже бачили щити і водонапірну вежу, теж колись з фахверком, поставлену в 1898 р. і відновлену у 2001 р.) - а мені вже було цікаво. Від гарненьких і смішних тістечок у вітринах пекарень, від класного музичного магазину в крихітному місті... Той музичний магазин вразив сильно-сильно: Кам'янець в 27 разів більший за Кірхберг, в нас дві музичні школи, музичний факультет в університеті, училище культури, палац дитячої творчості - а таких от магазинів з гобоями, скрипками і кухлями з нотами на них - в нас немає. Саме ці гобої на вітрині і заставили завити в душі, заскиглити - чорт, в мені так мало соціалістичного лівацтва і пролетарської розухабистості, я ж буржуазна і консервативна, нам з Міком теж хочеться спокійного бюргерського життя, з походами в пекарню вранці, з грою на гобої вдень і з пивом увечері - і все це в спокійній, некриміногенній атмосфері. Ну, гобой і пиво я так приплела, для красного слівця. Хоча пиво тут смачне - Мік дегустував, ще й якесь місцеве варять.

Кірхберг (або Кербріх (Kerbrich) на мозельському діалекті) має в назві гору, а гори як такої не має. Так, лише пагорб, на якому й вмостився костел св. Михайла. Такі м'які пагорби тут скрізь навколо - ландшафт чимось шалено нагадує наші Товтри, якби в них було так чисто і на них стояло стільки вітряків.

Три головні вертикалі Кірхбергу (якщо рахувати від аеропорту) - водонапірна вежа, Михайлівська святиня і височенна бетонна башта Фріденскірхе (Friedenskirche, церкви миру). Щасливцям вдається забратися на костельну башту, але в наш приїзд храм був наглухо зачинений.

Північно-східний район містечка Денцен (приєднаний у 1928 р., Denzen, від кельтського Dumno) виник ще в до-римські часи (близько 400 р. до н.е.). Вже в IV ст. н.е. назва Vicus Dumnissus є на карті Tabula Peutingeriana. В 368 р. поселення згадав в поемі "Моселла" римський поет і просвітник Децимус Магнус Аузоній (Decimius Magnus Ausonius). Завдяки цим згадкам Кірхберг вважається найстарішим містом на Мозелі і Рейні.

На східній околиці міста колись було військове поселення біля давньоримського шляху з Тріру до Бінгена-на-Рейні і Майнца. Зараз цю дорогу (І ст. до н.е.) називають Віа Аусонія (Via Ausonia, Ausoniusstraße). Вона до наших днів перетинає старі квартали Кірхберга прямісенькою і впевненою стрілою.

З V ст. римлян замінили франки. Поселення було власністю корони. На місці колишнього римьского містечка з'явилося містечко франків Хіріперг (Chiriperg), назва пізніше трансформувалась в більш зрозуміле люду Кірхберг. Не пізніше VII ст. тут вже була дерев'яна церква - ймовірно, на місці Михайлівського собору. В 1259р. поселення отримало міські права - і стало найстарішим містом Хунстрюка.

Колись - і стара гравюра тому доказом - Кірхберг оточували стіни з баштами.

Правда, вони не допомогли у 1689 р., коли французькі війська зруйнували місто. Одним з останніх управителів Кірхберга і околиць був барон Карл Вільгельм Людвіг Фрідріх Драйс фон Зауернбронн - його син Карл пізніше винайде такі непогані речі, як велосипед і дрезина. В 1794-1814рр. Кірхберг був центром Французького кантону - господи, це була Франція цілих 20 років, поки Наполеону вистачало зубів відкушувати чужі імперські пироги. З 1815 р. територією заправляли прусаки.

Місцевий храм був парафіяльним для навколишніх сіл і містечок ще з Каролінгських часів, в XVI ст. був важливим релігійним центром цього регіону. Перехід від католицизма до лютеранства відбувся у травні 1599 р. Католицизм повертався ненадовго ще кілька разів: в 1625 р., коли ці землі були окуповані іспанцями (в 1631-1635рр. під шведським впливом віра знову стала лютеранською) і між 1635-1648рр. З 1652р. католики отримали право відправляти меси у будинку місцевого сенешаля.

В 1688р. з'явилася домовленість, за якою і лютерани, і католики опікувалися костелом св. Михайла і відправляли там меси. Католикам дістався хор і головний вівтар, лютеранам - два бічних вівтарі і конфесіонал. Цей розподіл протримався за документами аж до 15 червня 1965 р., коли євангелісти відпродали католикам свою половину церкви і збудували на отримані кошти власний храм (Фріденскірхе, архітектор Х.О.Фогель). Коли в костелі йшли реставраційні роботи, лютерани дозволили католикам користатись своїм храмом. Мирно живуть, і правильно.

Археологічні роботи в кінці 1960-х довели, що костел св. Михайла є найдавнішим храмом всього регіону Хунсрюк. Ну не весь, звичайно: пізньо-готична святиня стоїть на фундаментах своїх трьох кам'яних попередниць. Від найдавнішої з них навіть лишився фрагмент християнського поховання. Друга датується приблизно 850р. Третя була вже тринавною і зведеною близько 1050р. Вежа існуючого зараз храму походить з 1200р. і була поставлена на фундаменти церкви № 3. Сам же костел зведено в 1460-1485рр. В храмі збереглася вапнякова казальня з 1490 р. і поховання XV-XVIII ст. Найвідоміше з них - Катаріни фон Хойсінг, виконане майстром Йоханом фон Трарбахом після 1577р. Труби органу збереглися ще з кінця XVIIIст. Розписи виконані в 1969р. (за лютеранів це було б неможливо) по решткам, які вдалося віднайти на стінах.

Площа навколо храму до 1792р. використовувалась як цвинтар. З заходу від костелу збереглося барокове приміщення монастиря Піарів (зараз громадський центр). Відновлені герби на порталі.

Крихітна романська Ніколаус-Капелле (каплиця св. Миколая, ХІІІ ст.) розташована в колишньому селі Денцен. Старого окописька я не бачила.

В центрі:

- Римо-католицький парафіяльний пізньоготичний костел св. Михайла (Kirchplatz 12) – близько 1490, башта з ХІІІ ст., шпиль - близько 1700р.

- Водонапірна башта (Schied 12).

- Старий Тольхаус (Altes Zollhaus, без номера, по Айфельгассе) -колишній будинок сенешаля, XVIII ст.

- Фахверковий будинок з мансардним дахом по Айфельгассе, 1. XVIII ст. Фахверковий амбар з ХІХ ст.

- Пошта (Хауптштрасе, 39) - середина ХІХ ст.

- Башта зі сходами у дворі будинку на Хауптштрасе, 75 - 1578р.

- Колишній цвинтарний хрест на Кіршпляц з 1740-х рр. Знищений у 1919 р., відновлений.

- Колишній монастир піарів (Кіршпляц,2, бароко) - 1765. В ректорському саду зберігся фонтан.

- Фахверковий будинок з 1754 р. по Kirchplatz 3.

- Фахверковий будинок з мансардним дахом, 1800, по Kirchplatz 5.

- Фахверковий будинок з мансардним дахом, XVIII ст. - Kirchplatz 9.

- Фахверкова "Лебедина аптека" (Marktplatz 4, Schwanenapotheke), ІІпол. XVII ст.

- Фахверкова Ратуша (Marktplatz 5/6) – початок XVII ст., реконструкція 1746р.

- Фахверковий будинок з 1700 р. (мансарда близько 1800р.) по Marktplatz 7.

- Фахверковий будинок ХІХ ст. - Мarktplatz 9.

- Фахверковий будинок з ІІ пол. XVII ст. - Marktplatz 11.

- Будинки на Marktplatz 1, 3–11, Hauptstraße 15–25, 18 (XVII-ХІХ ст.).

- Будинок поч. ХІХ ст. на Oberstraße 1.

- Місцевий історичний музей (Heimathaus, ріг Шульштрасе і Айфельгассе, Schülergasse 2) в фахверковому будинку XVIII-ХІХ ст. Тел. 06763-2514 або 910144.

- Садовий павільйон по Simmerner Straße. XVIII ст.

- Іудейський цвинтар (до 1850 р., 67 надгробків з 1865 по 1937рр.).

- Костел св. Ніколауса по Dumnissusstraße – (ХІІІ ст., поруч храм з 1966р.).