Давайте трохи про історію цього любекського символу.
Хоча брама і входила до оборонної системи міста, її основним призначенням було лякати ворога не так гарматами, як своєю пишністю та багатством - такі от середньовічні архітектурні понти.
Маємо південну і північну башти, між ними чотириповерховий корпус - і міський та "польовий" фасади. Польовий зараз дивиться на міст Ляльок і інфоцентр, а за ними вже й вокзал. Поля нема, ну але колись мало ж бути - зараз є Holstentorplatz. З боку міста брама виглядає майже монолітом, з боку "поля" чітко прослідковуються окремі її елементи (я про башти і корпус). А ще з боку поля, серед клумб - дві гармати. Так, для туристів - так само, як і "кімната тортур" у брамі (ніколи тут нікого не мучили, але туристи люблять страшненьке).
На міській, багато декорованій частині - напис SPQL (гра слів і навіть літер: замість латинського populusque Senatus Romanus - Senatus populusque Lubecensis) та дати "1477" (трішки брехлива дата будівництва - бо насправді це 1478 р.) і "1871" (дата відновлення). SPQL теж з'явилося лише у 1871 р. Раніше з цього боку ніяких написів не було - а навіщо, цю частину брами ховали від поглядів міщан міські стіни.
З боку поля напис довший - Concordia domi foris pax (Спокій всередині, мир зовні, десь так). Теж з 1871 року - ви вже здогадалися :о). Але схожий напис був тут і раніше, тільки довший: Concordia domi et pax foris sane res est omnium pulcherrima (Гармонія всередині і зовнішній мир - найбільше добро з усіх). Найкращим аргументом на користь цієї максими були амбразури і товсті стіни брами. Хоча теракотові вставки з геральдичними ліліями по периметру будівлі і пом'якшували суворість споруди. вставки відновлені у 1865-1870 рр. Єдині три, які вціліли з Середньовіччя, зараз демонструються у музеї. Музей - у брамі.
Більшість аеро-видів брами зроблені не з літака чи пароплана, а з башти собору св. Петра. На всі (і на свої власні теж) хочеться закричати: "Горизонт завалений!", але нічого там не завалено, просто Гольштейнська брама стоїть під таким дивним кутом - і до міста, і до горизонту.
Брама стоїть тут вже понад 500 років - і встигла увійти у землю на добрі півметра. Зображення брами довго було на купюрі в 50 німецьких марок, а у 2006 р. випущена монета в два євро з Гольстентором. В 2005-2006 рр. відбулася чергова реставрація комплексу - і вона обійшлась у 1 млн. євро. Тільки під час неї з брами видалили свастику з 1934 р. (!). Це була остання свастика на громадській будівлі Німеччини.
Гольштейнська брама була не єдиним входом до середньовічного Любека: увійти можна було також через Цитадельну браму та Мельничну (Млинну?) браму. Зараз від них вціліли лише фрагменти - або й нічого не вціліло. Сама ж Гольштейнська брама була значно масштабнішою і складалася з кількох рівнів. Всі вони - крім існуючої центральної частини - були розібрані в 1808, 1828 і 1853 рр. В 1855 р. жителі Любека навіть направляли у місцевий сенат петицію з вимогою зруйнувати і залишки брами. Петиція мала 683 підписи. Добре, що сенатори не послухались. Дебати продовжувались аж до 1863 р. - і рішення НЕ руйнувати браму перемогло рішення її руйнувати з перевагою в ОДИН голос. Кажучи правду, стан будівлі на той момент був аварійний - вона була звичайною середньовічною руїною. В ХІХ ст. середньовічні руїни любили не всі.
Невдовзі замість надокучливих розвалин браму стали сприймати як символ героїчного минулого. З 1901 р. її зображення стало прикрашати вироби марципанової мануфактури Niederegger.
Два леви - сплячий і ні - біля брами виготовлені за проектом Гаррі Мааша у ХІХ ст. Раніше вони стояли перед будинком купця Йона Даніеля Якобі та готелем "Штадт Гамбург" (аж поки той не було зруйновано бомбами у 1942 р.).
