English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Софія Київська
Софійський собор в Києві, 2006 р.
Софійський собор в Києві, 2006 р.

Висока дзвіниця — як брама до раю. Небесно-блакитна і аж до неба — 76 метрів, це вам не жарти. А вже як подасть «голос» прикрашений орнаментами 13-тонний дзвін, відлитий в 1705 році київським майстром Афанасієм Петровичем... Не вистачає хіба апостола Петра з традиційними ключами. Пройдеш через браму — і справді потрапляєш в інший світ. Тут не просто тихо і затишно, тут благодатно і віє тисячолітньою історією та Мудрістю. Адже «Софія» з грецької «мудрість».<?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />

Таємниця віку Софії

Софія Київська, 76-метрова дзвіниця

Цей храм лише на перший погляд видається простим і зрозумілим. Після розкішного барокового дива дзвіниці Софія Київська здається приземкуватою і трохи незграбною. Та варто пригадати, що перед нами застигли в камені десять століть — і незграбність обернеться надійністю та нашаруванням історичних віх. Варто зайти досередини — і назавжди зникне відчуття приземкуватості, бо змінювати, збільшувати простір вмів не лише булгаківський Воланд, а й давньоруські майстри. 

 

Чи не найбільша загадка Софії — її вік. Зовсім недавно розсипалася традиційна гіпотеза про заснування головної київської церкви в першій половині ХІ ст. Помилився Новгородський літописець, який зафіксував в 1017 р. наступне: «Ярослав іде до Берестя (нині білоруський Брест). І була закладена Софія Київська». І навіть сивий Нестор був неправий, коли датував заснування храму 1037 роком: «Заклав Ярослав місто велике Київ і церкву Святої Софії». Відшукати правду історикам допомогли... графіті. Так-так, далекі «предки» сучасних написів, які часом прикрашають, але найчастіше капарять наші вулиці, паркани і стіни будинків. Виявляється, вже жителів Київської Русі доби її розквіту так і тягнуло залишити «автограф» або малюнок на фресках церкви — хоч і було це, як і нині, заборонено. Такий «грішок» був не лише за простими киянами, а й за князями і митрополитами. Серед них і сам Ярослав Мудрий, і сини князя Святослав і Всеволод, єпископ Лука Білгородський, воєвода Ставр Городятинич... Саме в такий спосіб жителі княжого Києва скріпляли клятви, просили вищі сили про допомогу та навіть «підписували» договори купівлі-продажу.

Найдавніше графіті віднашли лише нещодавно на фресці, що зображує св. Василя, і датується воно 1022 р. Отже, в той час храм був не лише збудований, а й розписаний. За Нестором, до побудови Софії залишалося ще 15 років.

Тепер можна впевнено стверджувати, що заклав митрополичий собор не Ярослав Мудрий (роки правління 1019-1054), а його батько, Володимир Великий (роки правління 980-1015). Що за дивний збіг: після хрещення великий князь взяв собі християнське ім’я Василь! І загальний тон фресок в цілому прославляє якраз князя-хрестителя, а не його мудрого сина: у південних хорах збереглося зображення князя Володимира поруч із імператором Візантії на константинопольському іподромі, а на північних хорах зображена коронація дружини правителя, візантійської принцеси Анни. Тепер версія вчених наступна: Софію заклали 4 листопада 1011 р. за князя Володимира, а завершили за сім років, 11 травня 1018 р., вже за Ярослава.

Золото на 25 голосів

Скоморохи. Фреска Софії Київської

Історія не зберегла імен будівничих цього прадавнього дива. Швидше за все, це були запрошені князем візантійські майстри. Чи не найкращий доказ їхньої майстерності: фундамент храму. Минуло вже тисячоліття — а він все ще як єдиний моноліт, а досягти такого на просадочних київських грунтах ой як непросто! Лише над розписом інтер’єрів працювало близько 30 художників (а фресок в церкві 3 000 м. кв.). А збережені в Софії мозаїки ХІ ст. є найбільшими в світі: 260 квадратних метрів. Це своєрідна книга, яку можна читати зліва направо і зверху вниз — і не лише тому, що біля кожної мозаїчної композиції збереглися написи грецькою мовою, що пояснюють сюжет. Фрески та мозаїки, виконані на золотому фоні в стриманій, але гарно підібраній гамі, можна поділити на три групи: євангельські легенди, біблійні перекази та житійний цикл, присвячений покровителям князівського роду, святим Георгію, Анні та архангелу Михаїлу. Лише відтінків смальти зеленого кольору тут 34, а золотого — цілих 25! <?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />

 В унісон з фресками та мозаїками звучать різьблені мармурові деталі вівтарної перегорожі, кам’яне крісло митрополита, мармурові пороги, мозаїчна підлога в трансепті, орнаментальні рожеві шиферні плити на парапетах другого поверху. З візантійського мармуру, дорогоцінного на Русі матеріалу, виготовлений і різьблений шеститонний саркофаг Ярослава Мудрого, що експонується у вівтарній частині північної внутрішньої галереї. На Русь цей релікт VI-VII ст. потрапив як військовий трофей. Це єдиний вцілілий гробівець з великокняжої усипальні. Коли вчені відкрили його в 1936 р., в саркофазі віднайшли не один, а два скелети: чоловічий і жіночий. Скоріше за все, усипальня князя була пограбована — можливо, ще татарами в горезвісному 1240 р.

 

Тоді, коли Київ перетворився на велетенську руїну, собор майже не постраждав — чи не диво? Він пережив занепади і розквіти Києва, бачив Богдана Хмельницького і навіть якийсь час функціонував як уніатська церква. В ньому відбувалися «посаження» постів, біля його стін шуміли київські віча, а під склепіннями Софії писалися літописи і діяла перша на Русі бібліотека. На її честь скульптор Іван Кавалерідзе виготовив меморіальний знак (1969), який знаходиться біля головного входу у храм.

В 1630-х митрополит Петро Могила заснував при храмі монастир, а саму Софію оновив італійський архітектор Октавіано Манчіні.

Почет Софії

Південна в'їзна вежа

В складі історико-архітектурного заповідника «Софія Київська» не лише храм, а й споруди навколо нього (загальна площа заповідника 5 га). За ними можна залюбки вивчати історію української архітектури. Ось південна в’їздна башта (XVIII ст.), яка слугує входом на територію заповідника з вул. Володимирської. Колись сюди заїжджали вози з продуктами для монастиря, а в самій башті зберігався консисторський архів. Поруч з баштою — келійний корпус (ХІХ ст.). А якщо на вул. Володимирській повернути праворуч в Георгіївський провулок, можна вийти до ошатної брами Заборовського (1746) та залишків монастирського муру (XVIII ст.). Брама названа на честь митрополита Рафаїла Заборовського, замовника цього шедевру.

 

Напроти головного входу в храм розташований митрополичий будинок (1722-1730, пізніші перебудови), а на північ від Софії стоїть двоповерхове приміщення бурси (1763-1767, архітектори М.Юрасов, П.Папов). Варта уваги й Консисторія, колишня хлібня (1722-1730), яка знаходиться в південно-західній частині заповідника. Та найвпізнавпнішою пам’яткою з почту Софії є все-таки прикрашена багатим різьбленням чотириярусна дзвіниця (1699-1706, 1744-1748). В споруди не дарма дві «дати народження»: на початку XVIII ст. її верхні яруси були зруйновані землетрусом, тож під керівництвом архітектора Й.Шеделя майстри розібрали їх — і створили нові яруси. Ліпниною «завідували» западенці з Жовкви: умільці Іван та Степан Стобенські.  

 

Змінювались не лише споруди навколо Софії, змінювалась і сама Софія. До кінця XVII ст. вона зберігала свій даньоруський вигляд, а потім й сама «потрапила під вплив» українського бароко. З 1934 р. в храмі діє музей, ведуться науково-дослідні та реставраційні роботи. Фонди заповідника зберігають понад 60 000 експонатів. Майже кожен гість Києва обов’язково прямує до Софії Киїської, центру давньоруського міста і сучасної української столиці. Як і віки тому, мудрість Софії об’єднує і приносить радість в серця.

Корисна інформація

Cattedrale di Santa Sofia (Kiev)

Схема заповідника (звідси: oko.kiev.ua)


Розшифровка схеми: 1. Софійський собор; 2. Дзвіниця; 3. Будинок митрополита; 4. Трапезна церква; 5. Братський корпус; 6. Бурса; 7. Консисторія(хлібня); 8. Південна в'їзна вежа; 9. Брама Заборовського; 10. Келії; 11. Монастирський готель; 12. Пам'ятна стела бібліотеці.

 

Національний історико-архітектурний заповідник «Софія Київська» розташований за адресою: Київ, вул. Володимирська, 24. (станція метро «Золоті Ворота» або «майдан Незалежності») Тф.: +(38-044) 2786152, 2786262. E-mail: stsophia@i.kiev.ua

 

Музей працює щодня з 10.00 до 17.30, у середу — до 16.30, четвер — вихідний. Виставкові зали розміщуються в хлібні та трапезній монастиря. Вартість квитків: вхід на територію монастиря 2 грн, вхід в собор: дорослий 12 грн, дитячий 5 грн.

 

© Blacky

© Panorama Magazine



Стара поштівка
Saint Sophia's Cathedral, Kiev
Софія Київська у наші дні
Sobór Mądrości Bożej w Kijowie
Навіть снігові баби тут змушені покривати голову.
Catedral de Santa Sofia de Kiev
Бурса (ІІ пол. XVIII ст., архітектори М. Юрасов і Ф. Папов) колись використовувалась як келії
Бурса (XVIII ст.) колись використовувалась як келії
Дзвіниця Софії (малюнок О.Бенуа)
Колокольня Софийского собора в Киеве
Оздоблення дзвіниці.
De Sint-Sofiakathedraal in Kiev
Вусаті парубки з крилами і в кожухах тримають герби
Chrám svaté Sofie v Kyjevě
Херувіми невизначеної херувімської статі мають крильця навколо голови
Kiewer Sophienkathedrale
Фрагменти
La catedral de Santa Sofia a Kýiv/Kíev
La catedral de Santa Sofia a Kýiv/Kíev
Пам'ятна стела (1969р., скульптор І.Кавалерідзе) на честь бібліотеки Ярослава Мудрого.
Пам'ятна стела на честь бібліотеки Ярослава Мудрого.
Так демонструють стару кладку
Catedral de Santa Sofía de Kiev
Зайві орли-мутанти
Зайві орли-мутанти

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник