|
|
Софійський собор в Києві, 2006 р.![Софійський собор в Києві, 2006 р.](fileadmin/_processed_/csm_sofia_kyiv_01_605a807cc5.png) |
Висока дзвіниця — як брама до раю. Небесно-блакитна і аж до неба — 76 метрів, це вам не жарти. А вже як подасть «голос» прикрашений орнаментами 13-тонний дзвін, відлитий в 1705 році київським майстром Афанасієм Петровичем... Не вистачає хіба апостола Петра з традиційними ключами. Пройдеш через браму — і справді потрапляєш в інший світ. Тут не просто тихо і затишно, тут благодатно і віє тисячолітньою історією та Мудрістю. Адже «Софія» з грецької «мудрість».<?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" /> ![](clear.gif)
Цей храм лише на перший погляд видається простим і зрозумілим. Після розкішного барокового дива дзвіниці Софія Київська здається приземкуватою і трохи незграбною. Та варто пригадати, що перед нами застигли в камені десять століть — і незграбність обернеться надійністю та нашаруванням історичних віх. Варто зайти досередини — і назавжди зникне відчуття приземкуватості, бо змінювати, збільшувати простір вмів не лише булгаківський Воланд, а й давньоруські майстри.
Чи не найбільша загадка Софії — її вік. Зовсім недавно розсипалася традиційна гіпотеза про заснування головної київської церкви в першій половині ХІ ст. Помилився Новгородський літописець, який зафіксував в 1017 р. наступне: «Ярослав іде до Берестя (нині білоруський Брест). І була закладена Софія Київська». І навіть сивий Нестор був неправий, коли датував заснування храму 1037 роком: «Заклав Ярослав місто велике Київ і церкву Святої Софії». Відшукати правду історикам допомогли... графіті. Так-так, далекі «предки» сучасних написів, які часом прикрашають, але найчастіше капарять наші вулиці, паркани і стіни будинків. Виявляється, вже жителів Київської Русі доби її розквіту так і тягнуло залишити «автограф» або малюнок на фресках церкви — хоч і було це, як і нині, заборонено. Такий «грішок» був не лише за простими киянами, а й за князями і митрополитами. Серед них і сам Ярослав Мудрий, і сини князя Святослав і Всеволод, єпископ Лука Білгородський, воєвода Ставр Городятинич... Саме в такий спосіб жителі княжого Києва скріпляли клятви, просили вищі сили про допомогу та навіть «підписували» договори купівлі-продажу.
Найдавніше графіті віднашли лише нещодавно на фресці, що зображує св. Василя, і датується воно 1022 р. Отже, в той час храм був не лише збудований, а й розписаний. За Нестором, до побудови Софії залишалося ще 15 років.
Тепер можна впевнено стверджувати, що заклав митрополичий собор не Ярослав Мудрий (роки правління 1019-1054), а його батько, Володимир Великий (роки правління 980-1015). Що за дивний збіг: після хрещення великий князь взяв собі християнське ім’я Василь! І загальний тон фресок в цілому прославляє якраз князя-хрестителя, а не його мудрого сина: у південних хорах збереглося зображення князя Володимира поруч із імператором Візантії на константинопольському іподромі, а на північних хорах зображена коронація дружини правителя, візантійської принцеси Анни. Тепер версія вчених наступна: Софію заклали 4 листопада 1011 р. за князя Володимира, а завершили за сім років, 11 травня 1018 р., вже за Ярослава. ![](clear.gif)
Історія не зберегла імен будівничих цього прадавнього дива. Швидше за все, це були запрошені князем візантійські майстри. Чи не найкращий доказ їхньої майстерності: фундамент храму. Минуло вже тисячоліття — а він все ще як єдиний моноліт, а досягти такого на просадочних київських грунтах ой як непросто! Лише над розписом інтер’єрів працювало близько 30 художників (а фресок в церкві 3 000 м. кв.). А збережені в Софії мозаїки ХІ ст. є найбільшими в світі: 260 квадратних метрів. Це своєрідна книга, яку можна читати зліва направо і зверху вниз — і не лише тому, що біля кожної мозаїчної композиції збереглися написи грецькою мовою, що пояснюють сюжет. Фрески та мозаїки, виконані на золотому фоні в стриманій, але гарно підібраній гамі, можна поділити на три групи: євангельські легенди, біблійні перекази та житійний цикл, присвячений покровителям князівського роду, святим Георгію, Анні та архангелу Михаїлу. Лише відтінків смальти зеленого кольору тут 34, а золотого — цілих 25! <?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />
В унісон з фресками та мозаїками звучать різьблені мармурові деталі вівтарної перегорожі, кам’яне крісло митрополита, мармурові пороги, мозаїчна підлога в трансепті, орнаментальні рожеві шиферні плити на парапетах другого поверху. З візантійського мармуру, дорогоцінного на Русі матеріалу, виготовлений і різьблений шеститонний саркофаг Ярослава Мудрого, що експонується у вівтарній частині північної внутрішньої галереї. На Русь цей релікт VI-VII ст. потрапив як військовий трофей. Це єдиний вцілілий гробівець з великокняжої усипальні. Коли вчені відкрили його в 1936 р., в саркофазі віднайшли не один, а два скелети: чоловічий і жіночий. Скоріше за все, усипальня князя була пограбована — можливо, ще татарами в горезвісному 1240 р.
Тоді, коли Київ перетворився на велетенську руїну, собор майже не постраждав — чи не диво? Він пережив занепади і розквіти Києва, бачив Богдана Хмельницького і навіть якийсь час функціонував як уніатська церква. В ньому відбувалися «посаження» постів, біля його стін шуміли київські віча, а під склепіннями Софії писалися літописи і діяла перша на Русі бібліотека. На її честь скульптор Іван Кавалерідзе виготовив меморіальний знак (1969), який знаходиться біля головного входу у храм.
В 1630-х митрополит Петро Могила заснував при храмі монастир, а саму Софію оновив італійський архітектор Октавіано Манчіні. ![](clear.gif)
В складі історико-архітектурного заповідника «Софія Київська» не лише храм, а й споруди навколо нього (загальна площа заповідника 5 га). За ними можна залюбки вивчати історію української архітектури. Ось південна в’їздна башта (XVIII ст.), яка слугує входом на територію заповідника з вул. Володимирської. Колись сюди заїжджали вози з продуктами для монастиря, а в самій башті зберігався консисторський архів. Поруч з баштою — келійний корпус (ХІХ ст.). А якщо на вул. Володимирській повернути праворуч в Георгіївський провулок, можна вийти до ошатної брами Заборовського (1746) та залишків монастирського муру (XVIII ст.). Брама названа на честь митрополита Рафаїла Заборовського, замовника цього шедевру.
Напроти головного входу в храм розташований митрополичий будинок (1722-1730, пізніші перебудови), а на північ від Софії стоїть двоповерхове приміщення бурси (1763-1767, архітектори М.Юрасов, П.Папов). Варта уваги й Консисторія, колишня хлібня (1722-1730), яка знаходиться в південно-західній частині заповідника. Та найвпізнавпнішою пам’яткою з почту Софії є все-таки прикрашена багатим різьбленням чотириярусна дзвіниця (1699-1706, 1744-1748). В споруди не дарма дві «дати народження»: на початку XVIII ст. її верхні яруси були зруйновані землетрусом, тож під керівництвом архітектора Й.Шеделя майстри розібрали їх — і створили нові яруси. Ліпниною «завідували» западенці з Жовкви: умільці Іван та Степан Стобенські.
Змінювались не лише споруди навколо Софії, змінювалась і сама Софія. До кінця XVII ст. вона зберігала свій даньоруський вигляд, а потім й сама «потрапила під вплив» українського бароко. З 1934 р. в храмі діє музей, ведуться науково-дослідні та реставраційні роботи. Фонди заповідника зберігають понад 60 000 експонатів. Майже кожен гість Києва обов’язково прямує до Софії Киїської, центру давньоруського міста і сучасної української столиці. Як і віки тому, мудрість Софії об’єднує і приносить радість в серця. ![](clear.gif)
Схема заповідника (звідси: oko.kiev.ua)
Розшифровка схеми: 1. Софійський собор; 2. Дзвіниця; 3. Будинок митрополита; 4. Трапезна церква; 5. Братський корпус; 6. Бурса; 7. Консисторія(хлібня); 8. Південна в'їзна вежа; 9. Брама Заборовського; 10. Келії; 11. Монастирський готель; 12. Пам'ятна стела бібліотеці.
Національний історико-архітектурний заповідник «Софія Київська» розташований за адресою: Київ, вул. Володимирська, 24. (станція метро «Золоті Ворота» або «майдан Незалежності») Тф.: +(38-044) 2786152, 2786262. E-mail: stsophia@i.kiev.ua
Музей працює щодня з 10.00 до 17.30, у середу — до 16.30, четвер — вихідний. Виставкові зали розміщуються в хлібні та трапезній монастиря. Вартість квитків: вхід на територію монастиря 2 грн, вхід в собор: дорослий 12 грн, дитячий 5 грн.
© Blacky
© Panorama Magazine ![](clear.gif)
|
|
![](clear.gif)
|
![](clear.gif)
![](fileadmin/images/layout/tl.gif) |
![](clear.gif) |
![](fileadmin/images/layout/tr.gif) |
![](clear.gif) |
![](fileadmin/images/layout/l.gif) |
Стара поштівка![Saint Sophia's Cathedral, Kiev](fileadmin/_processed_/csm_bohdan_sofia_03_4dc3d385de.png) |
Софія Київська у наші дні![Sobór Mądrości Bożej w Kijowie](fileadmin/_processed_/csm_3777_02_3a609edbd4.png) |
Навіть снігові баби тут змушені покривати голову.![Catedral de Santa Sofia de Kiev](fileadmin/_processed_/csm_baba_sofia_01_bdeafe1052.png) |
Бурса (ІІ пол. XVIII ст., архітектори М. Юрасов і Ф. Папов) колись використовувалась як келії![Бурса (XVIII ст.) колись використовувалась як келії](fileadmin/_processed_/csm_3775_01_b0c097f60a.png) |
Дзвіниця Софії (малюнок О.Бенуа)![Колокольня Софийского собора в Киеве](fileadmin/_processed_/csm_sofija_01_b7d9b3404c.png) |
Оздоблення дзвіниці.![De Sint-Sofiakathedraal in Kiev](fileadmin/_processed_/csm_sofia_ber_01_c3f89c752e.png) |
Вусаті парубки з крилами і в кожухах тримають герби![Chrám svaté Sofie v Kyjevě](fileadmin/_processed_/csm_vusani_01_599e48f339.png) |
Херувіми невизначеної херувімської статі мають крильця навколо голови![Kiewer Sophienkathedrale](fileadmin/_processed_/csm_3783_01_ea67e34c9c.png) |
Фрагменти![La catedral de Santa Sofia a Kýiv/Kíev](fileadmin/_processed_/csm_3774_02_ac58eeacee.png) |
Пам'ятна стела (1969р., скульптор І.Кавалерідзе) на честь бібліотеки Ярослава Мудрого.![Пам'ятна стела на честь бібліотеки Ярослава Мудрого.](fileadmin/_processed_/csm_3776_01_9ce58857ee.png) |
Так демонструють стару кладку![Catedral de Santa Sofía de Kiev](fileadmin/_processed_/csm_3778_01_a8ec2a3408.png) |
Зайві орли-мутанти![Зайві орли-мутанти](fileadmin/_processed_/csm_mutowany_01_29aa5c88f1.png) |
|
![](fileadmin/images/layout/r.gif) |
![](fileadmin/images/layout/l.gif) |
![](clear.gif) |
![](fileadmin/images/layout/r.gif) |
![](fileadmin/images/layout/bl.gif) |
![](clear.gif) |
![](fileadmin/images/layout/br.gif) |
![](clear.gif) |
|
|