Ах яке ж під храм вибрали місце! Схил Старокиївської гори, по якому дзюркотіли ключі-джерела. Тут Дніпро як на долоні. Внизу - Подол.

 Колись, ще в ХІІІ століттті, тут вже стояв храм - Воздвиженська церква. Що з нею стало потім, не знаю. Можливо, так як місце було аварійне само по собі - тут часто бували зсуви грунту - церква до XVIII ст. не дожила.

Проте чотиритомник повідомляє, що спочатку проект храму було відхилено в Петербурзі (бо як це так, будувати в Києві церкву, не спитавши дозволу в столиці імперії?). Проект-невдаху розробили в 1745 р. архітектор І.-Х. Шедель та інженер-полковник Де Боскет. А от робота Растрелі, майже точна копія храму пітерського інституту шляхетних панночок, підійшла.

Оздоблювальні роботи в святині тривали аж до 1767 р. Над церквою працбвали художники Олексій Антропов та І. Вишняков. Вівтар розписали українські майстри І. Роменський та І. Чайковський.

В радянський час храм теж латали-підчиняли. Реставрації мали місце в 1949-1952, 1965-1967 та 1974-1979 рр. Начебто під час останньої реставрації, яка велася по знайденим в Відні (графічний музей "Альбертіна") кресленням Растреллі (проект архітектора В. Корнєєвої). Тоді ж відновили іконостас та ліплення храму.

З перших же років радянської влади провадилися також роботи по зміцненню фундаменту церкви-красуні - вона ж стоїть на схилі завдяки поставленому двоповерховому  будинку-стилобату з вісьмома кімнатами на кожному з поверхів. Стіни цього будинку фактично і є фундаментом Андріївської церкви. Стилобат увінчується балюстрадою, а до храму потрапляємо широкими чавунними сходами.

Головна порада: якщо хочеться зекономити, йдіть у храм до 14-00. Після цієї години вхід в церкву платний (6 гривень за квиток для дорослого).