Знаю я про Скрадін дуже мало - в тій шаленій купі туристично-інформаційної макулатури, яку я привезла з Хорватії, місто згадане лише в книжечці про жупанат Шібенік - і то в кількох словах.
Переказую. Люди в цій симпатичній місцині оселилися ще шість тисяч років тому - тож Скрадін може пишатися статусом ну дууууже старого поселення. Начебто ще в IV столітті тут вже була ранньохристиянська діоцезія, а перша згадка про місто є ще під 33 роком нашої ери.
Скрадін згадувався серед ілірійських античних міст під кодовою назвою Скардона (Scardona, цим словом називається зараз якесь місцеве підприємство - назву видно всім, хто відправляється в "Крку" на човнах, вона написана на високій трубі)
Те, що масивним зубом мудрості стирчить над Скрадіном - це залишки середньовічного укріплення Туріна (Turina). Звели фортецю в часи правління вельможного бана (це не вид адміна, це така давньохорватська знать, ей!) Павла І Шубіча (Pavao I Šubić), а було це в 1273-1312 роках. Але й Туріна виникла не на пустому місці: вона лише спадкоємиця доісторичного укріплення, зведеного ще лібурнійцями (знаєте таких? Племена античних часів). Тоді Скрадін-Скардона була столицею римської провінції Лібурнія.
Про цього вельможного бана треба сказати ще кілька слів. В часи його правління Скрадін - увага! - став головним містом (принципатом) всієї Хорватії та Боснії!
Міські права (Статут), пожалуваний Павлом І Шубічем Скрадіну, зберігаються в Венеції, в бібліотеці св. Марка.
І пізніше Скрадін не пас задніх: тут було створено першу в Європі гідроелектростанцію (1895) - зведену одночасно з всесвітньовідомою гідроелектростанцією на Ніагарському водоспаді. Скрадінську станцію поблизу водоспаду Скрадінський Бук зараз реставрують, а ніагарську звів теж хорват, можливо, найвідоміший в світі - Нікола Тесла.
Підійти до фортеці виявилося нелегкою справою. Я завертала в усі вулички, які, здавалося б, бігли догори, та всі закінчувалися тупиком. Лише четвертий поворот, вже майже біля центральної площі, привів плутаною стежкою до руїни. Руїна була не так давно підремонтована, навіщось зроблене бетонне склепіння, поруч на майданчику встановлено велетенський флагшток з хорватським прапором. З замкової гори все як на долоні: костел Діви Марії - скромне таке бароко, але кажуть, там непоганий орган; кручені вузькі вулички з будиночками XVIII-ХІХ століть під червоними дахами; числені кораблики, що пливуть Кркою, стрункий міст через каньон річки - ми стільки разів їздили за тиждень в Хорватії по ньому; закинута церква св. Спиридона перед шкільним стадіоном - храм з пробитим дахом, але все ще досить симпатичний.
