Симпатичний одноповерховий класицистичний палацик в Старій Синяві зведено в часи Анни Цецилії Радзівілл. Головною окрасою будівлі були чотирьохколонний портик та вікна напівкруглої форми. Від колон іонічного ордеру не лишилося й сліду, а от вікна, нехай і з пластиковим "євроремонтом", все ще напівкруглі. Довго описувати, яким саме був двір століття тому, немає сенсу: самі за себе промовляють його зображення, виконані в 1871 році відомим білоруським мандрівником і художником Наполеоном Ордою.
Хай господиня й була з князівського роду, та маєток вирішила збудувати скромний, за розмірами він більше нагадував типові двори подільської не надто заможної шляхти. Парковий і головний фасади палацу сильно відрізнялися один від одного. Інформації про інтер'єри садиби практично не лишилося, проте відомо про мармурові каміни, гарний різнокольоровий паркет та багате ліплення на міфологічні теми, яке приписували італійським майстрам. Один з салонів називався "рожевим", були ще "блакитний" та "жовтий". Ще один салон був умебльований оригінальними меблями з епохи Людовіка XV. Меблі більш пізнього періоду були виконані переважно в стилі ампір з червоного дерева. Крісла в їдальні були оббиті шкірою. Стильні меблі знаходилися в усіх приміщеннях старосинявського палацу.
Була тут й чимала колекція предметів мистецтва: родинні портрети Жевуських та Стадницьких, "Сон художника" Вінцента Водзіновського, зброя та інкрустовані золотом булави з XVI ст., кинджал Вацлава Жевуського "Еміра", мармурові статуї, порцеляна, предмети східного та японського мистецтва тощо. Східні артефакти привіз з мандрівки Сходом останній власник маєтностей, граф Казимір Стадницький.
На жаль, хоча палац і пережив дві світові війни, його переоблаштування під корпус райлікарні до добра не привело: повністю було змінено все внутрішнє планування, ліплення оббито, до споруди набудовано якихось жахливих коробок.
Колись навколо палацу шумів ландшафтний парк. Зараз від нього лишилися тільки залишки. Стадницькі парком не гуляли, вони по ньому каталися - у екіпажах або верхи. Тут була липова алея та сформовані з кущів, що в'ються, так звані "шпалери" - високі зелені стіни.
Перед палацем розміщувалася велетенська клумба. Ліворуч від парадного входу знаходився прямокутний одноповерховий флігель з прямокутними вікнами (здається, я його теж бачила). Флігель слугував будиночком для гостей.
Княгиня Анна Цецилія в 1844 р. заснувала в Старій Синяві на місці дерев'яного попередника з 1716 р. мурований костел з двома вежами. За місцевими переказами, княгиня отримала дозвіл на будівництво римо-католицьбкої святині лише після того, як за свої кошти звела дві православні церкви - це ж все вже діялося після польського повстання 1831 р., ряд до католицизму вже ставився прискіпливо. Великий вівтарний образ Мадонни, привезенний ще Синявськими з риму, приписували італійському художнику. Праворуч від входу до храму стояв пам'ятник з чорного мармуру на честь князя Алєксандра Радзівілла, а над ним висіли портрети в повний зріст княгині Анни Цецилії в костюмі полсьької шляхтянки та її батька Євстахія Закревського - теж в польському строї. Плюс портрет молодого князя Алєксандра.
Після війни з костелу зняли вежі, а сам храм пристосували під будинок культури. Мешканець міста Вадим Кишко написав: Костел теж чудово пам'ятаю. За моєї пам'яті він був напіврозвалений, але гіпсові фрески і статуетки стоять в мене перед очима серед купи бруду. Ще гірше, 1985-1986 роках костел перебудовували на один із філіалів Хмельницького заводу "ТЕМП" і в цьому я брав участь.
Наприкінці навчального року під час практики нас послали саме на це будівництво. Я з однокласниками виносили на смітник уламки фресок і
статуеток. Мені прикро за це, але гірко і боляче за те, що я і більшість жителів мого містечка не знають важливих історичних фактів".
