Покровський собор з усіх храмів, які я бачила в Харкові – впевнений фаворит. Чому? Тому що:
1) Він найстаріший із збережених (1689).
2) Він – єдине, що вціліло від забудови Харківської фортеці (а тут була фортеця!).
P.S. Олег Коцарев мене поправляє: Харківська фортеця була на сусідній горі, там, де піднімається дзвіниця Успенського собору.
3) Він належить до так званого «українського бароко», з яким саме в 2006 році я почала знайомитися по-справжньому.
4) Ну і ще один фактор зіграв свою роль: інші «центрові» харківські церкви настільки впевнені в своїй величі, настільки беззастережні в своїй дирявлячій небо нахабності, що біля Покровського відпочиваєш душею. Навіть не дивлячись на масу супер-побожних тітоньок в хустинках і з несхвальними поглядами у бік моїє міні-сукенки, непокритої голови і підзорної труби зуму мого Фуджі.<?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />
Покровський храм – два в одному: на першому його ярусі розташований теплий, зимовий храм, а вище – літній, «холодний». Зимова церква перекрита хрестовими склепіннями 6 м заввишки, літня – верхами, з яких бічні мають по два заломи, а середній три. Висота середнього верху в інтер’єрі – 24 м, а загальна висота всього собору (від землі до вершечка хреста) – 45 м.
