Орієнтиром залишимо готично-ренесансний Троїцький костел: все-таки з пам'яток олеського середмістя він найзначиміший. Найвірогідніше. що звели його у XVI ст. Кам'янецькі. Ах, як тішить мене це прізвище! Зводили не на пустому місці: тут вже колись стояла скромніша дерев'яна святиня. Освячено мурований храм було у 1597 р. Часом зустрічається непідтверджена інформація про зведення костелу у 1481 р., що вкрай малоймовірно. 

Дві бічні восьмикутні каплиці (Мадонни та Івана Хрестителя) з'явилися у 1625-1627 рр. на кошти Яна Собеського. Над однією з каплиць тоді ж десь виросла вежа - з бійницями, що якби натякає. Ще на вежі - герби "Сас" (це Даниловичів, предків Яна ІІІ) та "Любич" (а цей належав Жолкевським).

Храм неодноразово реконструювали, у середині ХІХ ст.  (тоді його однонавний простір розділили на три нави) та між І та ІІ світовими війнами він пережив ґрунтовні ремонти. В радянські часи споруду прикрили, аж у 1980-х за костел взялася Львівська галерея мистецтв. Нарешті, у 1993 р. костел повернули місцевій громаді автокефалів. Потрапити до середини досить складно: я була в Олеську разів зо п'ять, ні разу храм не був відчинений. Тому старовинних, багато оздоблених ренесансних порталів я не бачила, як і меморіальної таблиці з червоного пісковику на честь діда Яна ІІІ, воєводи Яна Даниловича (помер у 1628 р.). Є ще мармурова епітафія сина воєводи, Яна Даниловича-молодшого, і таблиця про освячення костелу, і металева таблиця з 1883 р. на честь 200-річчя перемоги Собеського під Віднем... Головний вівтар та амвон збереглися з XVIII ст. 

Що дивно: Олесько - галицьке містечко не так вже й далеко від Львова, а перші триста років існування місцева римо-католицька парафія підлягала не львівській дієцезії, а чомусь волинській, з центром у Луцьку. Лише коли в 1772 р. ці землі відійшли до Австрії, Олесько перейшло до Львова.