Час поглянути на тринавний барочний храм поруч з аустерією.

Святиню на цьому місці (хорошому, треба сказати, місці - на підвищенні над ставом) звели ще монахи ордену босих кармелітів в 1740 р. Споруда, що дожила до наших днів, походить з 1780-1790-х років і зведена з цегли за проектом архітектора Ф. Кульчицького. Храм довго будувався і ще довше оздоблювався: роботи з його оформлення продовжувалися в перші десятиліття ХІХ століття. Звідси в барочному храмі й виразний класицистичний акцент. Прибудовувалися й приміщення з північного та південного боків апсиди.

Перша реставрація храму мала місце в 1870-1874 рр.

Парадний фасад святині справляє неабияке враження: розвинений карніз, скульптури в нішах, старі написи над входом, подвійні колони тосканського ордеру, що фланкують центральний вхід...

Дивно виглядає костел з тилу: на його фасаді якісь незрозумілі боріздки - чи то прикраси, чи то сліди якихось перебудов.

Шкода, що храм був зачиненим, і інтер'єр побачити не вдалося.

Храм використовує одна з громад Нового Милятина - НЕ римо-католики. Можливо, уніати.

Між тим, для поляків ця споруда - неабияка святиня, сюди йшли і їхали колись як на прощу... Гм, фактично на прощу й їхали - Милятин був великим відпустовим місцем, саме звідси походить так називаємий чудотворний образ Ісуса з Милятина. Шанована ікона колись мала срібний кіот венеціанської роботи.