Одеса першої половини ХІХ століття була містом, що швидко зростало і розвивалося. Розбудовувати "перлину біля моря" приїхали майстри з "північної Пальміри": Г.І. Горічеллі, У.Козлов, а також італієць (походив з Сардінії) Франц К. Боффо.
Саме Одеса стала для архітектора головним містом життя. Він працював тут близько 40 років і спорудив саме ті будівлі (їх більш як півсотні), які зараз вважаються візитівками міста. Саме авторства Боффо є центральна напівкругла площа за спиною в Дюка, утворена двома симетрично розташованими увігнутими будинками. Він автор Потьомкінських сходів, увіковічнених в "Броненосці Потьомкіні" та "Дежа-вю". Сходи, пам’ятник і вулиця між увігнутими будинками становлять композиційну поперечну вісь бульвару. З лівого боку Приморський бульвар закінчується Воронцовським палацом, зведеним в 1826-1834 роках за проектом архітектора (провулок Червонофлотський,2). Губернатор Новоросійського краю повинен був мати шикарну резиденцію. З думкою про це і будували. Колись споруда славилася розкішними інтер’єрами, виконаними з художнім смаком, мармуровими камінами, кришталевими люстрами, англійськими меблями, вишуканою паркетною підлогою.
Спочатку (1826) виріс сам двоповерховий палац в стилі класицизму, флігелі для гостей та інші споруди комплексу з'явилися з 1826 по 1829 роки. Від Бульвару палац захищала металічна огорожа, з інших боків спокій графа охороняла кам'яна стіна. Дотепер збереглися палац, конюшня, бельведер та флігель.
Місце для резиденції губернатора обирали непросте. Саме тут колись стояла турецька фортеця Єні Дунья (за іншими джерелами - Хаджибей), а ще за століття до ттого розміщувався давньогрецький поліс Борисфен (середина VI - початок V ст. д.н.е.).
В пам'ять про турецькі кампанії губернатора в стіни палацу було вмуровано кахлі з арабською в'язью. Фасади споруди прикрашали колонади в тосканському та римсько-іонічному ордері. На даху влаштована галерея для прогулянок.
