Координати: 49°34′07″ пн. ш. 25°52′06″ сх. д.

Біля 800 жителів

Карта

Дощ періщив, але вже приїхали - тож треба йти, мочити кросівки у високій траві на цвинтарі, прикривати об'єктив парасолькою. Поки ходила, ще й сонце визирнуло - і так це було доречно і вчасно. В Киданці нечасті туристи їдуть за Дмитрівською церквою, котру датують XVI ст., але там ще й дуже цікаве старе кладовище навколо. Я неодноразово вже на сайті писала, що багато сіл на Тернопільщині раніше спеціалізувалося на виготовленні надгробних скульптур. Особливо багато таких майстрів було там, де багато й природного матеріалу знаходилося (скажімо, червоного теребовлянського каменю): Гусятинський та Теребовлянський райони. Але і на Збаражчині, бачимо, такі теж були.  Є кілька зовсім старих хрестів, котрі в народі прийнято називати "козацькими". Є і скульптури святих та мадонн. Датування - кінець ХІХ - початок ХХ ст.

Сама тризрубна Дмитрівська церква дуже гармонійна - і дуже вже похилена без догляду. Вона нібито у сільських греко-католиків, але у тих є сучасний мурований храм, тож тут не правлять.Квадратова дзвіниця у трохи кращому стані.

Сільська легенда веде генезу місцевого храму з Волині: начебто саме звідти храм перевезли у Киданці в 1648 р. Тобто святиня ще старіша - аж на два століття (але ну дуже дивно датувати храм XV століттям). Ну, Волинь велика - і починається вже за Збаражчиною, так що везти могли і з одного з сусідніх сіл.

У 1870 р. храм був чи то перебудований, чи то відбудований. Святиню пограбували у 1990-х: до того на її зовнішніх стінах висіли ікони. Певно, простенькі - я бачила подібне в Іване-Пустому, скажімо.