Карта
Ймовірно, біля сотні мешканців. Точних даних нема.
Координати: 49°47′40″ пн. ш. 26°49′02″ сх. д.
В Антонінах у флігелі палацу Потоцьких з 2017 року діє новий сучасний музей графського маєтку. (От тут можете подивитися, як я політала дроном просто у залі музею). Саме з його стендів я дізналася про панський фільварок у Юзіно.
Юзіно, Юзіно. Хм. Ніколи не чула. А де це? А кілометрах у 4-5 від Антонін у напрямку Теофіполя. А там за вказівником.
Ті півкілометра, котрі відділяють Юзіно від траси, вашій машині дуже не сподобаються. Це старезна бруківка, яка ще Потоцьких пам'ятає. Магнатів пам'ятають і дерева, котрими обсаджена дорога - ну, так кажуть, що пам'ятають. Але насправді у дерев пам'яті нема.
Спочатку буде нецікава сучасна церквиця (там все аж волає: РПЦ!!!) і дивовижно маленький цвинтар. Зовсім крихітний, зовсім не схожий на типові сільські кладовища. Хм, знову дивно.
Чому так, стане зрозуміло у самому Юзіні. Все село - це п'ять двоповерхових багатоквартирників - і ферми за ними. Ні магазину, ні садочка чи школи. Ні-чо-го. Вікіпедія пише, що село засноване у 2003 (!) році. Більше ніяких відомостей про поселення я не знайшла.
Повернімося до ферм. Якісь зруйновані, якісь ні. Більшість сучасні. Але серед них - дві справді красиві, хай і утилітарні споруди. Це релікти фільварку Потоцьких, зведеного у 1910 р. у стилі зрілого модерну та альпійського романтизму. Зараз у одній з споруд якісь майстерні, здається. Раніше це була багатофункціональна будівля зі стодолою, зерносховищем і сушилкою для насіння.
У другій тримають кількох коней. Вона і виглядає конюшнею, хоча нею не є - це була обора для корів молочної голландської породи Блааркоп.
Про фільварок є згадка у мемуарах Зофії Коссак "Pozoga. Wspomnienia z Wolyni". Вона пише, що у жовтні 1917 р. в Антонінах було спокійно і безпечно, як за старого режиму. Так як селянське повстання йшло від Київщини та Поділля, відсунені дещо на захід Антоніни повинні були пережити лише за кілька тижнів те, що на тих теренах вже відбулося. Поки ж найближчі фільварки Юзін, Булаювка та Волиця стояли непошкодженими.
Бідність і віддаленість від трас зберегли цей графський фільварок до нашого часу - і краєзнавцям та туристам варто поспішати, щоб побачити такий нечастий для Хмельницької області релікт минулого.
