English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Великі Мости
1939 рік.
А це взагалі 1898-ий.

1939 рік. Останній випуск польскої державної поліційної школи в Великих Мостах. А це взагалі 1898-ий.


Карта

 

Я можу помилятися, але з усіх галицьких містечок саме Великі Мости мені здаються застиглими у часі - майже без змін. На той момент, коли я вперше сюди потрапила у 2005 році, я вже бачила чимало архівних зображень міста - і я його, оте незнайоме мені місто, впізнавала. Так, фасади обшарпані і в плямах, так, костельчик ще більше ховається за деревами - але ось вона, канонада дежа-вю, безперервне "я-це-вже-бачила!" всередині.


 То де ті мости?

Ринок в 1900 р.

Зараз важко сказати напевне - селище перед нами чи все-таки справжнісіньке містечко. Трохи більше за 5 000 жителів - половина на середину. Ненабагато більше, аніж в 1880-му - тоді тут проживало 3 809 мешканців, добра половина яких були юдеями.

І в дорожному еквіваленті теж серединка на половинку - до Львова приблизно 50 км на південь, до Сокаля - трохи більше за 30 км. А якщо заміряти відстань між Белзом та Жовквою, двома могутніми середньовічними містами, теж матимемо приблизно посередині. Хороше розташування. Вигідне.

 

Колись Великі Мости гриміли на всю Польщу - тут розташовувалася відома державна школа поліції. Сказати, що від неї ніц не лишилося - збрехати. Адже кінологічна школа, яка й дотепер тут працює і вважається чи не найкращою й найбільшою в Україні, бере свої початки ще з тих, довоєнних часів. А гримить на весь район тепер інший навчальний заклад - великомостський ліцей з класами ранньої спеціалізації. Теж потрібний заклад.

Етимологія назви "Великі Мости" значно прозоріша за воду в місцевій річечці Рата, що пробирається шпигуном лісами на українсько-польскому прикордонні. Тут, здається, і захочеш звести ВЕЛИКИЙ міст - не дуже й вийде. Хоча хто його знає, як капризує Рата навесні в часи повеней.

Річка Рата

 

Перша згадка про місто належить до 1472 року - так стверджують польські історики. (Тоді це було село на праві волоським, не магдебурзьким - і воно сильно постраждало від татарського набігу). Наші заперечують: XVI століття і все! Тоді поселення називалося більш реалістично: Містки.

До першої згадки переважна більшість міст встигають не те що народитися - змужніти. Великі Мости не виключення: археологи ще в 1803 р. знайшли тут стоянку доби бронзового віку.

 

Містки були не приватним поселенням, а королівщиною. Єдиним їхнім шансом потрапити в історію було стати ареною бойових дій в якійсь з військових кампаній. Так і було: в 1497 р. через село йшло 400 вояків великого магістра Яна Тіфена (Jana Tiefena), який за викликом короля Яна Ольбрахта поспішав на війну. 9 липня 1497 р. секретар магістра Накер записав: "in eyn wurste dorff genent zcur Brucke und das flies dabey Rotha". ось, в принципі, і всі згадки.

За Сигізмунда Августа, 23 липня 1549 р. було видано привілей, за яким Містки відразу підросли в статусі з села до міста. Магдебургія, вважайте. Старостою став Андрій Рокицький. Дивно, що день міста Великі Мости святкують не 23.07, а на початку червня. Ну, це вже якась місцева специфіка, напевно.

Як то в таких випадках годилося, на певний час міщан звільнили від податків і - УВАГА! - від робіт біля замку. Замок, отже, був. Та нема його й сліду зараз...

Трохи працювати на државу жителям все ж доводилося - ремонт доріг і млинів був на їхніх плечах. Всі попередні привілеї потім підтвердив ще й Стефан Баторій в червні 1576 р. Вдячні за новий статус жителі навіть вирішили перейменувати місто на Августів. Підлабузники.

Звучало те прохання так:

"Chcemy aby miejsce to odtąd nosiło nazwę Augustów i żeby mu przez kogo bądź inne mianonadane nie bylo"

"Хочемо, аби місце це з цього часу називалося Авгістів і щоб ніким іншим ніяк інше називатися не могло".

Тим не менш, в одному старому документі місто названо також "Mosty alias Augustów".


 Як легко бути старостою. Багачу.

Суд в Великих Мостах

Місто зростало - магістрат мав три лани поля, броварню і лазню, приторговував горілкою, отримував кожну третю мірку борошна. Король дозволив переселитися в Містки євреям - а ці пани чудово розбиралися в комерції. По середах проводилися міські ярмарки, а двічі на рік - локальні.

Вже за 20 років, у 1569 р., тут було 257 житлових будинків, 4 солодовні. Ремісників було вдосталь: 13 столярів, 25 пекарів.

Коротше, справи йшли так добре, що потрібно було думати й про оборону. Вже в 1583 році, за новим привілеєм, територія міста мала бути обнесена земляними валами та ровом. А щоб на будівництво нових фортифікацій вистачило коштів, магістрат отримав право торгувати найнеобхіднішим: хлібом, сіллю, шкірою та скоб'яними виробами і.. посадою старости. А як бажаючих пристароститись було аж кілька, влаштовували своєрідний аукціон. Ось так!

 

Вали звели. До міста вели три дерев'яних брами. Вали оточували місто з трьох боків - з четвертого вистачало й Рати. План тогочасних укріплень добре видно на карті Міга. В 1681 р. Ян ІІІ Собєський наказав власнику міста Ходороському знову укріпити поселення.

 

І от якраз в часи, коли Містки були Августовим, міщани задумалися про право будувати мости через Рату та річечку Болотню і брати мито з всіх, хто мостами їхав - і виклопотали його. Так з часом (оріжнтовно з 1770 р.) Августів став Великими Мостами. Коло замкнулося.

Місто процвітало: в 1616 р. тут жило 36 пекарів, 20 шевців, працювали різники, броварня, воскобійня, солодівні, розвивався гутній промисел. Татарам було заздрісно - і вони зруйнували місто в 1662 р.

24 листопада 1724 р. в Агустові народився композитор і музикант Андрій Рачинський, який з 1763 р. служив в Кирила Розумовського, а з 1790 р. був керівником хорової капели при дворі сатрапа Петра І.

 

В 1712 р. зводиться уніатська дерев'яна церква. Дерев'яний костел же був вже в 1549 р., за Зигмунта Августа. Скромний мурований постав в 1837 р. В ті часи місто виробляло каніфоль і терпентину. Логічно: поруч соснові ліси.

Та вже з австрійських часів почався занепад Великих Мостів: цісарська влада позбавила місто титулу центра староства, хоча давні привілеї польських королів і підтвердив 19 лютого 1796 р. імператор Франц І.

 

Нову сторінку в історію поселення вписав у 1846 р. тодішній власник Великих Мостів Юзеф Удрицький (Józef Udrycki), звівши великий корпус військових казарм. Так Великі Мости пов'язали свою долю з військовими - і військові частини до цього часу квартирують в старих казармах. Надійно ж будували колись. :о)

 

На початку ХХ ст. в містечку зводиться цегляна модерністична синагога, що так-сяк збереглася до нашого часу. В синагозі після Другої світової був склад продовольчих товарів, та вже з 1950-х споруда стояла пусткою. Зараз в колишній божниці зберігається кілька мацев з великого міського кіркуту, що не зберігся.


 Ще архівні картинки:


Казарми в 1897 р.
Вони ж за кілька років.

Неоготичний костел.

Казарми в 1897 р. Вони ж за кілька років. Неоготичний костел.


Школа поліції.
Школа поліції.



Школа поліції.






Ну і інші види. Руйнування часів Першої світової. Різні види міста.



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник