English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Тячів

Століття назад центр Тячева виглядав ось так.

Століття назад центр Тячева виглядав ось так.


Центральна частина Тячева.

Центральна частина Тячева. 15 травня 2006р.


КАРТА

 

Велосипедне царство. Зелене містечко з виразними реліктами Австро-Угорщини, над містом - гора, на гору - зась. Гора (760 м, між іншим) - це вже за Тисою, вже Румунія. Гора, до речі, має ім'я - Нересенул-Маре. Таки маре, таки велика. Кількахвилинна прогулянка вуличками від центру виведе на берег Тиси — і ліс перед очима, за рікою, буде вже теж румунський.

 

До Ужгорода ж - 136 км. Боюся навіть уявити, скільки до Києва.

 

Тут навіть з Могилевом-Подільським не порівняти, я вже мовчу про Герцу. Замість широкого могилевського Дністра тут Тиса. Тячів підбирається до державного кордону близько-близько, завмерши над річкою чи то прикордонником, чи то дезертиром. Щоб розібратися, ким саме, потрібно підлаштувати вуха під місцеву говірку: якою мовою говорять в Тячеві?

 

Ніяких тобі "буна діменяска" - з 9,5 тис. жителів Тячева добра половина говорить угорською. Вивіски на магазинах і установах теж двомовні: рідною і державною. І не прикордонник, і не дезертир. Анклавщик якийсь, виходить. Так вже сталося :о).

 

Зараз Тячів - місто районного підпорядкування, а з 1961 р, ще й районний центр Закарпатської області. Коли саме в Хустській котловині, на правому березі Тиси виник пра-Тячів, історики не знають. Перша письмова згадка про місто зустрічається в грамоті угорського короля Карла І (1329). Тут Тячів, як і сусідні Вишково, Хуст, Довге Поле і Сігет (сучасна Румунія) віднесений до королівських міст з наданням привілеїв. Грамота мала б сподобатися й сучасним тячівцям: за нею міщан звільняли від податків та грошових поборів на користь місцевих феодалів.

Схожі грамоти на підтвердження королівських привілеїв місто отримувало також в 1406, 1453 та 1551 рр.

Далі письмові джерела згадують містечко досить часто, але чомусь плутаються в його назві. То це Thechew (1336), то Techew (1406) або Teczyo (1453), іноді — Thewche (1459) або Tetso (1851). Є й інші варіанти написання: Tetz, Tehez, Tetzo, Tyacsiv, Tyacsevo, Tecsev.

 

В 1551 р. населення міста одержало право вільно користуватися землею, випасати худобу у королівських лісах, ловити рибу, вести безмитну торгівлю.

Перший існуючий запис про герб міста історики датують 28 червня 1701 року.

28 червня 1991 року рішенням сесії міської ради, Тячеву повернено історичний герб.


 Що дивитись в Тячеві.

Тячів. Шпиль греко-католицької церкви Діви Марії

Оглядини головних цікавинок міста займуть небагато часу: в самісінькому центрі Тячева пліч-о-пліч розташувалися два старовинних храми.

Трохи нижчий і скромніший сірий римо-католицький костел св. Короля Іштвана (Степана) (вул. Незалежності, 1/3) зведено в 1780 р. Годинник на вежі костелу — не справжній, а намальований. Така риса характерна для багатьох храмів Закарпаття. За традицією, храми тут прикрашали годинниками з метою не лише підказати парафіянам час, а й нагадати, що одна з годин виявиться для кожного з людей останньою. Якщо в громади не вистачало грошей на коштовний дзиґар, парафіян «лякав» намальований циферблат.

 

Напроти костелу — лютеранський парафіяльний будинок. А поруч — найдавніший та найпоказніший храм Тячева: кам’яний реформатський костел (XIII – XVIII) з триярусною дзвіницею. Ось тут вже годинник справжнісінький і досить старовинний. А ще в костелі, якщо пощастить потрапити досередини, потрібно розглядати не стіни чи вівтар (там все ДУУУУУУУУУУУУУЖЕ скромно і мінімалістично, див. фото поруч), а піднімати очі вгору. Тоді-то й приверне вашу увагу древня кесонова стеля з поліхромією 1748 р., а також дві стели з іменами загиблих в обох світових війнах.

До 1944 р. при святині зберігалася найбагатша бібліотека Мараморощини. Історія в споруди контроверсійна. Реформаторьский храм заснував угорський король Лодіслав Великий як римо-католицький костел. Споруда «змінила віру» в 1556 р. Від ХІІІ століття в храмі збереглися стіни на всю висоту та два вікна-щілини в глибоких нішах — це теж чимало!

Особливо гарним храм здається на початку травня, коли зацвітають каштани навколо. Біля костелу встановлено бронзове погруддя відомого угорського художника Шимона Голлоші (урочисто відкрите 1 травня 1992 року, скульптор Еміке Товт, Угорщина), що проживав у місті з 1914 р. Його картини, написані в Тячевому, демонструються в наші часи в Національній галереї Будапешта. На будинку, де жив Ш. Голлоші встановлена меморіальна дошка з написом на українській та угорський мовах.

 

Від реформаторського костелу видно шпиль ще одної святині Тячева — греко-католицької церкви Діви Марії (1852), що розташована неподалік від місцевого автовокзалу (безколесним туристам на замітку: рух автобусів тут, на жаль, не надто жвавий). По дорозі до неї, на вул. Лайоша Кошута розташований бюст власне Лайоша Кошута (1802-1894), видатного угорського державного діяча, революціонера та юриста, прем’єр-міністра та президента Угорщини в часи Угорської революції 1848-1849 рр. На цій же вулиці є й пам'ятник Тарасу Шевченку.

В центрі міста, - погруддя танкисту Вайді, який загинув під час боїв за визволення міста в 1944 році.

Православний храм Тячева - абсолютний новобуд.

 

Де зупинитися

• Готель «Тячево». В приміщенні розташований інтернет-клуб «Колізей»

• Готель «Оксана»

 

Тячівський район відомий своїми археологічними пам'ятками. Зокрема, на території села Руське Поле виявлено городище Капуна (VI-IV ст.до н.е.), Карпатські кургани (ІV-ІІІ ст.до н.е. - ІІІ ст. н.е.) та дуб віком понад 400 років.

В с.Біловарці та м.Тячів - рештки поселень куштановицької культури (VI-IV ст. до н.е.).

Поселення давніх епох: раннього палеоліту (50 тис. років тому назад) виявлено у с.Діброва, пізнього палеоліту (30 тис. років тому назад) у с.Велика Уголька та городище епохи раннього заліза (ІХ-VI ст. до н.е.) у селищі Солотвино, тощо.

Пам'ятками архітектури являються дерев'яні церкви: Миколаївська ХVІ століття в селі Колодному, Миколаївська в селі Діброва та Михайлівська в селі Нересниця (ХVІІІ століття).

 


 Гора Каполна

Гора Каполна

В кількох кілометрах на захід від Тячева, біля повороту на село Руське Поле, піднімається незвично-правильної форми майже не заліснена гора, яка неначе відокремилася від Карпатських хребтів за своєю спиною. Висота Каполни — всього 290 м. Історики, географи та археологи до цього часу не прийшли до спільної думки щодо походження та історії цього пагорбу. А народ переповідає легенду, за якою в часи Великого переселення народів в долині Тиси зупинилося плем’я, що мандрувало до Карпат з самої Азії. Біля узгірь було поховано вождя кочівників, який помер в дорозі. За звичаєм племені кожен його воїн кинув шолом землі на могилу вождя, а кожна жінка — фартух із землею. І виросла гора. В сусідній Угорщині є кілька пагорбів з такою ж назвою та схожими легендами в «анамнезі» — адже "Каполна" означає «каплиця».

 


 Cтаття Михайла Сирохмана з газети "Старий Замок" (Мукачеве):
Чи потрібні дерев’яні церкви у Тячівському районі?

Таке на перший погляд парадоксальне питання має всі підстави для винесення у заголовок. Адже Тячівщина може по-змагатися з сусідньою Рахівщиною за втратами в дерев’яному церковному будівництві, їй так само властиве нешанобливе ставленням до своїх пам’яток. Свідченням цього є знищення пожежею готичної церкви в Нересниці, оплаканої багатьма закарпатськими газетами, і жахливий зовнішній і внутрішній вигляд безцінної дерев’яної церкви в Колодному.

Волею щасливої долі одна з двох найдавніших закарпатських церков опинилася в Колодному. Дубовий зруб церкви датують другою половиною XV ст. Первісно церкву збудували в урочищі Одарів, де був скит стародавнього Углянського монастиря, а пізніше перенесли в Колодне. Невелике підвищення з архаїчною церквою і могутніми дубами навколо неї є надзвичайно цінним історичним, естетичним, ландшафтним (цей ряд можна продовжувати) місцем. Такі місця у світі шанують, до них приходять насолоджуватися чимось абсолютно прекрасним (поєднання краси нерукотворної і рукотворної). Додаймо до цього чудове настінне малювання в інтер’єрі. Всього в Україні з десяток церков мають настінне малювання по дереву і половина з них — на Закарпатті. Малювання в Колодному змивається дощами, пліснявіє і відпадає. А колодняни ніби й не знають, яку цінність мають у селі й у якому вона стані. Тут збудовано дві могутні муровані церкви, на які пішли десятки тисяч умовних одиниць. Але неможливо знайти кілька тисяч на збереження і належне утримання найціннішої церковної пам’ятки села, району й області, всієї України й Європи.

Давно вже потрібно було зробити нове покриття дахів дубовим лемехом, а також замурувати яму під дубом, що росте перед західним фасадом церкви, щоб дерево не вивернулося і не потягло за собою церкву. Ретроспективний погляд у ХХ ст. рясніє чорними прогалинами втрат. На початок ХХ ст. на Тячівщині було 20 стародавніх дерев’яних церков, 10 вартих мистецької уваги дзвіниць та 2 каплиці. У 1920-30-х роках православні громади збудували 30 дерев’яних церков, здебільшого у традиційному стилі, а храми у Новоселиці, Великій Угольці, Кривій стали прекрасними архітектурними творами. За першу половину ХХ ст. перестало існувати 7 дерев’яних церков (переважно готичного стилю) і три дзвіниці. Совєтський період “проковтнув” 5 давніх церков, 3 дзвіниці. Крім того було розібрано 19 православних храмів першої половини ХХ ст. Ще 3 (правослвані) в Ґаничах, Нересниці й Підплеші розібрано впродовж 1990-х.

Нині Тячівщина не дуже багата на пам’ятки дерев’яної архітектури, але все збережене є дуже цінним. Крім церкви Св. Миколая в Колодному, винятково гарною є готична Миколаївська церква (1604, XVIII ст.) в Діброві. Церква терміновопотребує нового ґонту на покрівлю і двері, які б їй пасували замість теперішніх білих кухонного типу. Інша дерев’яна церква в Діброві — церква Св. Василя (XVIII ст.) – зазнала значних переробок і вже не має цінності як пам’ятка. За бажання і вкладення певних коштів можна було б повернути її готичну зовнішність.

Єдиним збереженим зразком народного дерев’яного будівництва закарпатських німців є церква Св. Івана Непомуцького (1770) у Німецькій Мокрій, у селі, що до цих пір носить неймовірно нудну совєтську назву – Комсомольськ. Будівля чудово відреставрована в інтер’єрі, але дахи, на жаль, вкриті бляхою. В пам’яткових реєстрах не значиться. До 1986 р. біля неї стояла цікава дерев’яна дзвіниця. Відновлено для греко-католицької громади німецьку дерев’яну церкву в Руській Мокрій(1935), що в період СССР служила клубом, але споруду старанно поштукатурили і вона втратила зовнішні ознаки дерев’яної церкви.

Така ж доля спіткала й храм у Тарасівці (1860). Гарна базилічна церква, типова для ХІХ століття, вкрита бляхою, стіни поштукатурені, до святилища прибудовано незграбну захристію. Територію навколо прикрашено різними бетонними атрибутами. Очевидно, незабаром постане питання про спорудження мурованої церкви, і тоді дерев’яну варто б відновити і зберегти як каплицю. В Тарасівці є ще одна цікава дерев’яна пам’ятка — каплиця на цвинтарі. Непевною є доля гарної базилічної церкви в Біловарцях (1899). Поруч збудовано нову цегляну. Дерев’яну слід взяти на облік як пам’ятку і зберегти в якості каплиці або передати в інше село.

Отже, всього на Тячівщині є чотири стародавні церкви, дві менш давні, три давні дзвіниці (дві в Руському Полі, одна в Діброві) і одну каплицю.Чи вистачить сил, а головне, бажання зберегти ці пам’ятки?

Чудову церкву в Нересниці знищив вогонь і людська неуважність. Церкви в Колодному і Діброві нищить байдужість, у Тарасівці й Біловарцях страждають через відсутність смаку. На запитання винесене в заголовок можуть дати відповідь лише місцеві жителі та місцева влада. Причому це треба зробити ділом, а не словом. Адже Тячівщині потрібні стародавні пам’ятки і своя історія, і пам’ять. А якщо буде діло, знайдеться й багато помічників.




Погруддя Лайошу Кошуту. 15.05.06

Погруддя Лайошу Кошуту. 15.05.06


Тячів. Римо-католицький костел св. Короля Іштвана
Tjatschiw, eine Stadt in der Westukraine am Fluss Theiß

20.08.2004 і 24.08.2007. Римо-католицький костел св. Короля Іштвана (Степана)


Мозаїка старого Тячева.

Мозаїка старого Тячева.


Один з храмів міста. 15.05.06

Один з храмів міста. 15.05.06


В реформаторському костелі Тячева

В реформаторському костелі. Серпень-2007.


Teceu este un oraş din Ucraina.

Погруддя художника Шимона Голлоші


A református parókia Técsőn

Костел і лютеранський парафіяльний будинок


Центр Тячева.

Симпатична стара листівка. Центр Тячева.


Гори навколо Тячева.

Гори навколо Тячева.


Ťačiv založili pravděpodobně osadníci ze Saska v 11. století.

Велосипедне царство.


Тячівський район

Туристам в поміч.


Церква в с. Нересниця Тячівського району. 18 ст., мараморський тип.

Церква в с. Нересниця Тячівського району. 18 ст., мараморський тип.


Церква св. Івана Непомуцького (1770-і) в Німецькій Мокрій

Церква св. Івана Непомуцького (1770-і) в Німецькій Мокрій

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник