English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Колодне

Церква в с. Колодному (Тячівський район), 17 ст., мараморський тип.
Фото - Ігор Хома. Цієї фрески вже НЕМАЄ
Фото - Ігор Хома

Церква в с. Колодному (Тячівський район), 17 ст., мараморський тип.


 Правда, яка жахає

Хрест на храмі. 15.05.06

Хрест на храмі. 15.05.06

Карта

 

В це важко повірити, але це правда: унікальна церква в Колодному на Тячівщині приречена.

Я хотіла потрапити туди дуже давно, а змогла лише 15 травня 2006 року. На цю зустріч я очікувала давно, і мене не спинила навіть паскудна погода. Автостопом, двома машинами (а стопилося в той день надзвичайно легко, завжди би так) вже за годину післдя прибуття в Буштино я була в Колодному.

Чимале село (більш як 2 000 населення), утворене в 1450 році. Сюди ходять маршрутки з Тячева - однією з них я і добиралася назад.

 

Церкву знайти неважко: самий центр села, місток через Одарів, притоку Тереблі, два магазини-конкуренти обабіч траси, автобусна зупинка. Трохи в сторону відведеш очі - і побачиш ЇЇ, Миколаївську церкву. З 1470 року. Ще раз: з 1470-го. Пам'ятка архітектури всеукраїнського значення. Шедевр. Красуня. Причому - не лише зовні, а й всередині. Бо тут є (ех... може вже краще писати "були"?) розписи - древні, цікаві, незвичні... Нікому не потрібні.


 Історія церкви

Архаїчне вікно-хрест

Архаїчне вікно-хрест

 В далекому 1470р. церква стояла не тут, а в урочищі Одарів. Перенесення і перевезення храмів на нове місце "жительства" - поширена практика Середньовіччя. Так святиня через кілька років потрапила в Колодне.

Спеціалісти з архітектури стверджують, що ця більш як 530-річна споруда все ще зберігає деякі риси оборонного зодчества. Хоча церква пережила кілька будівельних етапів: з найдавнішого залишилися зараз лише основні зруби з дубових колод по 12 метрів завдовжки. Архаїчне віконечко на східній стіні за вівтарем схоже на квітку. Та це не квітка, а хрест. Теж, певно, ще з XV століття.

Ще один релікт - кругле невелике вікно на північній стіні, квадратні віконця на бічних фасадах церкви, вхідний портал святині.  

Основний об'єм храму пам'ятає і про реконструкцію з XVI столітя, коли над навою з'явився другий ярус.

Дах - це вже інша епоха, 1770-ті. Тоді ж з'явилася ще й галерея, а башта, яка раніше була, ймовірно, по центру церкви, посунулася і опинилася над бабинцем. Тому її завершення має такий виразний барочний характер.

Тоді ж, у XVIII столітті, храм розписав майстер Антоній Валі. Відомо про це завдяки латинському напису на плафоні.

Згідно з фотографій, зроблених моїми знайомими в 2005 році, на той час від фресок в храмі лишалися ще значні кавалки. В травні 2005 року я змогла віднайти лише понищені часом розписи на стелі та сліди від розписів на стінах.

Майже все, що вціліло від розписів. Стеля.

Майже все, що вціліло від розписів. Стеля.

 

Все, любі друзі. Приїхали. Дозахищалися з цією пам'яткою. Табличку при вході повісити - ще не все. Треба за спорудою наглядати. А церква св. Миколи в Колодному стояла довгий час пусткою.

 Ну й пусткою, ну й що? Мало таких пусток по Україні?

Повно. Але на Закарпатті принаймні в таких випадках церкви ЗАКРИТІ. А тут - жодних ключів-паролів, заходьте, туристи (що непогано), залітай вітер, принось з собою краплі дощу і кучугури снігу. Знаєте, як волога на розписи впливає? Та й на дерево теж? От в тому й справа.

Плакало небо, ревіло вітром, тужило по скарбам, які розбазарюються, нехтуються, вмирають - бо населенню важливіший кабанчик в клуні, картопля на городі і щоб було не гірше, ніж в сусіда. Естетика, історичні пам'ятки? Даруйте, ви з якої планети? Це - Україна. Тут пам'ятками не цікавляться. Не дарма чехи свого часу кілька церквів дерев'яних собі перевезли: в нас вони б або зогнили б, або згоріли. :(


 Інформація з книги "Памятники градостроительства и архитектуры УССР", том 2., ст. 199

Портал.

Портал.

Виявляється, в 1970-1971 роках проводилася реставрація колоднянської церкви. Нею займалися художники О.Ф.Єрко, Р.М.Юсін та Н.І.Сліпченко.

 Те, що спеціалісти були саме художниками, а не архітекторами, наводить на деякі думки. Може, не лише споруду відновили-підправили, а й стінопис законсервували?

Як би не було, їхня праця пішла з вітром через 35 років. Сумно.

 

Що ще про церкву пишеться, окрім того, що "споруда належить до найдревніших дерев'яних пам'яток Закарпаття і являє собою цікавий приклад синтезу архітектури, монументального настінного живопису і прикладного декоративного мистецтва XV-XVIII століть"?

Що дах та башта вкриті лемехом. Що фундамент в церкви кам'яний, складений насухо. Що башта-дзіниця каркасної конструкції та з відкритою галереєю під барочним завершенням у вигляді дзвону. Що західний фасад має ганок на різьблених стовпчиках з вирізанними у вигляді арок підкосами, галерею бабинця на другому ярусі з різьбленими порталами. Що інтер'єр споруди простий і лаконічний (в травні 2006 року цей лаконізм зашкалював по всіх параментрах мінімалізму: жестяний Ісус на вівтарі і густе павутиння по куткам, а ще - зеленуватий мох, яким потроху заростає церква не лише зовні, а й всередині).

Про що мовчить чотиритомник, так це про те, що за незрозумілий кам'яний надгробок знаходиться на подвір'ї храму та куди подівався вівтар церкви.

Знаєте щось про це? Розкажіть. Буду вдячна.


 Ще фотографії:


Заплакане дощем подвір'я храму
Готичне таке фото: круки на хресті.
Фото Ігоря Хоми.

Бузкова рамка для фото

Бляшаний Ісус на вівтарі
Загадковий надгробок біля церкви
В храмі.
Чудове фото від І.Хоми


© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник