 |
|
|
|
|
|
Церква в с. Колодному (Тячівський район), 17 ст., мараморський тип. |
Хрест на храмі. 15.05.06 |
Карта
Координати: 48°09′54″ пн. ш.23°35′54″ сх. д.
Понад 2 тис. мешканців
Колись, в уже далекому 2006 р., я писала: "В це важко повірити, але це правда: унікальна церква в Колодному на Тячівщині приречена".
На щастя, прогнози не справдилися. Все у церкви в Колодному як не ідеально-добре, то непогано.
Я хотіла потрапити туди дуже давно, а змогла лише 15 травня 2006 року. На цю зустріч я очікувала давно, і мене не спинила навіть паскудна погода. Автостопом, двома машинами (а стопилося в той день надзвичайно легко, завжди би так) вже за годину післдя прибуття в Буштино я була в Колодному.
Чимале село (більш як 2 000 населення), утворене в 1450 році. Сюди ходять маршрутки з Тячева - однією з них я і добиралася назад.
Церкву знайти неважко: самий центр села, місток через Одарів, притоку Тереблі, два магазини-конкуренти обабіч траси, автобусна зупинка. Трохи в сторону відведеш очі - і побачиш ЇЇ, Миколаївську церкву. З 1470 року. Ще раз: з 1470-го. Пам'ятка архітектури всеукраїнського значення. Шедевр. Красуня. Причому - не лише зовні, а й всередині. Бо тут є (ех... може вже краще писати "були"?) розписи - древні, цікаві, незвичні... Нікому не потрібні.
Архаїчне вікно-хрест |
В далекому 1470р. церква стояла не тут, а в урочищі Одарів. Перенесення і перевезення храмів на нове місце "жительства" - поширена практика Середньовіччя. Так святиня через кілька років потрапила в Колодне.
Спеціалісти з архітектури стверджують, що ця більш як 530-річна споруда все ще зберігає деякі риси оборонного зодчества. Хоча церква пережила кілька будівельних етапів: з найдавнішого залишилися зараз лише основні зруби з дубових колод по 12 метрів завдовжки. Архаїчне віконечко на східній стіні за вівтарем схоже на квітку. Та це не квітка, а хрест. Теж, певно, ще з XV століття.
Ще один релікт - кругле невелике вікно на північній стіні, квадратні віконця на бічних фасадах церкви, вхідний портал святині.
Основний об'єм храму пам'ятає і про реконструкцію з XVI столітя, коли над навою з'явився другий ярус.
Дах - це вже інша епоха, 1770-ті. Тоді ж з'явилася ще й галерея, а башта, яка раніше була, ймовірно, по центру церкви, посунулася і опинилася над бабинцем. Тому її завершення має такий виразний барочний характер.
Тоді ж, у XVIII столітті, храм розписав майстер Антоній Валі. Відомо про це завдяки латинському напису на плафоні.
Згідно з фотографій, зроблених моїми знайомими в 2005 році, на той час від фресок в храмі лишалися ще значні кавалки. В травні 2005 року я змогла віднайти лише понищені часом розписи на стелі та сліди від розписів на стінах.
Майже все, що вціліло від розписів. Стеля. |
Все, любі друзі. Приїхали. Дозахищалися з цією пам'яткою. Табличку при вході повісити - ще не все. Треба за спорудою наглядати. А церква св. Миколи в Колодному стояла довгий час пусткою.
Ну й пусткою, ну й що? Мало таких пусток по Україні?
Повно. Але на Закарпатті принаймні в таких випадках церкви ЗАКРИТІ. А тут - жодних ключів-паролів, заходьте, туристи (що непогано), залітай вітер, принось з собою краплі дощу і кучугури снігу. Знаєте, як волога на розписи впливає? Та й на дерево теж? От в тому й справа.
Плакало небо, ревіло вітром, тужило по скарбам, які розбазарюються, нехтуються, вмирають - бо населенню важливіший кабанчик в клуні, картопля на городі і щоб було не гірше, ніж в сусіда. Естетика, історичні пам'ятки? Даруйте, ви з якої планети? Це - Україна. Тут пам'ятками не цікавляться. Не дарма чехи свого часу кілька церквів дерев'яних собі перевезли: в нас вони б або зогнили б, або згоріли. :(
Портал. |
Виявляється, в 1970-1971 роках проводилася реставрація колоднянської церкви. Нею займалися художники О.Ф.Єрко, Р.М.Юсін та Н.І.Сліпченко.
Те, що спеціалісти були саме художниками, а не архітекторами, наводить на деякі думки. Може, не лише споруду відновили-підправили, а й стінопис законсервували?
Як би не було, їхня праця пішла з вітром через 35 років. Сумно.
Що ще про церкву пишеться, окрім того, що "споруда належить до найдревніших дерев'яних пам'яток Закарпаття і являє собою цікавий приклад синтезу архітектури, монументального настінного живопису і прикладного декоративного мистецтва XV-XVIII століть"?
Що дах та башта вкриті лемехом. Що фундамент в церкви кам'яний, складений насухо. Що башта-дзіниця каркасної конструкції та з відкритою галереєю під барочним завершенням у вигляді дзвону. Що західний фасад має ганок на різьблених стовпчиках з вирізанними у вигляді арок підкосами, галерею бабинця на другому ярусі з різьбленими порталами. Що інтер'єр споруди простий і лаконічний (в травні 2006 року цей лаконізм зашкалював по всіх параментрах мінімалізму: жестяний Ісус на вівтарі і густе павутиння по куткам, а ще - зеленуватий мох, яким потроху заростає церква не лише зовні, а й всередині).
Про що мовчить чотиритомник, так це про те, що за незрозумілий кам'яний надгробок знаходиться на подвір'ї храму та куди подівався вівтар церкви.
Знаєте щось про це? Розкажіть. Буду вдячна.
|
|
|
|
|
|
"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567
євровий - 5168757402858452
Patreon
Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.
Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю |
Розробник 
|
|
|
