English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Архітектурний заповідник в Рокинях

 Волинський скансен

Таких вітряків колись було багато на Волині

Таких вітряків колись було багато на Волині

Хто б міг подумати, що в якихось десяти кілометрах на північ від столиці Волині знаходиться таке цікаве місце! Справжній скансен - хіба вже не цікаво? Та там не просто цікаво - там ще й кльово!

(Не звертайте великої уваги на надмірний ентузіазм Блеки: просто вона в Рокинях купалася. Так-так, купалася. В ставку. 10 вересня. Було тепло, тихо і пристойно мілко. І дно було гарне. Звідси весь цей захват волинським міні-заповідником).


А я думала, що скансени на Україні є лише в Києві, Львові, Чернівцях, Ужгороді та Переяславі-Хмельницькому... Ще, здається, щось подібне в Дрогобичі планують створити - але поки що лише планують.

(Ой. Ви не знаєте, що таке "скансен"? Тільки нікому не признавайтесь у власному невігластві і швиденько читайте Довідку трохи нижче! Але - шшша!)


 Звідки їсти пішло слово "скансен"

(Коротка історична довідка)


Давним-давно, в 1891 році, в Стокгольмі етнограф Артур Хацеліус відкрив перший в Європі етнографічний музей на відкритому повітрі. Назва знаменитого на весь світ Скансену скоро перетворилася з власної на загальну. Довгі роки Скансеном, як і багатющим "Північним музеєм" керував великий вчений Сігурд Еріксон (1888-1968), але це вже зовсім інша історія...


 Огляд преси.

Яка тачанка! Пес теж непоганий.

Яка тачанка! Пес теж непоганий.

До 10 вересня 2005 року я НІЧОГО не чула про це місце. Ну зовсім. Після 10 вересня 2005 року я, зрозуміло, кинулася в інтернеті шукати дані про волинський музей народної архітектури. І з'ясувала, що місце це ще й яке популярне!

Судіть самі. Саме тут не лише розкладають козацькі табори, про які писала "Україна молода", а й відбувають різні акції, як от Всеукраїнський фестиваль шкільної преси чи міжнарожний конкурс юних художників “Луцьк-2003”. Повно, виявляється, тут всіляких обласних фестивалів творчості дітей “Золоте зернятко” тощо.

Навіть пошкодувала, читаючи, що самого селища Рокині як такого ми не бачили, тільки поліський скансен - бо на карті воно - всього лише кілька будинків обабіч траси, а серед рокинецьких вулиць є навіть вулиця Шопена! Дізналася, що тут діє Народний університет лідерів сільських громад, зводиться музей села .


Та найцікавішим об'єктом, певно, все одно залишається Рокинівський музей історії сільського господарства Волині (вул. Шкільна, 1, доїдете до шлагбауму, а далі вже й самі все побачите).


 Хати-експонати

Можна й досередини зайти.

Можна й досередини зайти.

Відразу попереджаю - вхід/в'їзд на територію скансену платний. Щось в районі десятки з машини, але можу й помилятися. Та склалося в мене таке враження, що особливо за туристами тут не слідкують.

Першим вас зустріне вітряк. Такі ще подекуди трапляються вздовж доріг і - в виняткових випадках - навіть ще працюють. Ну а цей лише красується в музеї. Теж карьєра.

Далі - невеликий виводок низеньких побілених мазанок. На кожному об'єкті, навіть якщо це всього лише банальна огорожа, висить табличка, яка все докладно пояснює. І правильно. Бо де ще б я дізналася, що таке пукліт? (Це, аби знали, "тепла комора", яку біля сіней колись влаштовували - відразу за піччю). Цю цінну інформацію я добула з таблички біля двокамерної курної хати з 1875 року і перевезеної в Рокині з села Комарово в 115-річному віці. Саме в цій курній хаті з архаїчною як небо піччю я й зазнімкувала дитячу колиску (див. фото).

Хоча більше мені сподобалась *звіряється з табличкою* типова поліська садиба з с.Березовичі Володимир-Волинського району. Он її фото поруч з текстом. Там великий відкритий двір, на ньому все як має бути: огорожа, хата, клуня, хлів та криниця.

А взагалі, кльова ідея з цими таблицями. Стоїш собі біля тину та й стоїш - а тут тобі все пояснюютть:

1. Що тин плетений з лози (вертикальне плетіння).

2. Що з інших трьох сторін двору паркан кріплений до вертикальних стовпчиків (можна на цей напис медитувати!).

3. Що перелаз - це такий підвищений над рівнем землі отвір для проходу людини, утруднений для тварин та птиці.

Почитаєш-почитаєш - і зійде на тебе відчуття експерта від етнографії. І недаремно зійде! Бо ж...


 Кашпіровський, Чумак і Рокині

Одуховлюйтесь!

Одуховлюйтесь!

... бо ж тут таке місце, ні, ТАКЕ місце... Он, на наступному стенді в патріотичних кольорах все написано. А ви думали!


З протилежного краю скансена стоїть маленька дерев'яна Вознесенська капличка, зведена за архівними кресленнями в 1999 році. Її клон-попередник стояв в селі Жадень на Рівненщині. Пам'ятку народної архітектури охороняє статуя богоматері, що молитовно склала руки. Всередині (я черед віконце підгледіла) все як завжди в православних храмах

Тут дійсно тихо і спокійно. Можливо, лише на початку осені - бо крутяться біля старих хаток сторож та продавщиця морозива з бджолиною талією. Отже, хтось то морозиво в них купляє? Певно, той самий, який розписав дурнуватими графіті стіни дерев'яних перевдягалок біля озера. Кажуть, місце це досить популярне серед лучан.


Щож, виходить, нам поталанило не зустріти нікого з них тим спекотним осіннім днем.




Тут я купалась. Дно класне!
Cradle of... eeeh... volyniak!
ТА САМА каплиця
В ТІЙ САМІЙ каплиці
Ще одна симпатична хатка
Ну і карта. Допоможе?
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник