В Ковелі я була двічі, проїздом. Місто над-цікавим для краєзнавця не виглядає: блочні п'ятиповерхівки, цигани на автостанції, звичні бігборди тощо. Вокзал, щоправда, з ІІ половини ХІХ століття, старовинний.

Єдина справжня цікавинка міста - дерев'яний Успенський костел. Але тут все не так просто: костел не зовсім ковельський. Розберемося?

В місті було кілька римо-католицьких костелів, і один з них, збудований у 1845 році, був справді дерев'яним. Цей храм було знищено після Другої світової війни - як і велетенський, шикарний неоготичний римо-католицький храм(1924-1931).

Костел, який є у місті зараз, перевезений сюди в 1994 році з села Вишеньки біля Рожища. Дерев'яних костелів в Україні лишилося небагато, і всі вони переважно дуже скромні за розмірами споруди. Цей - чи не найбільший, та ще й з двома вежами на фасаді.

Перший храм в Вишеньках датують фантастичним 1639 роком, пізніше святиня була відбудована, а фактично - зведена по-новому власником Вишеньок, поміщиком Станіславом Манецьким у 1771 р., але по споруді видно, що з XVIIІ століття геть ніц не лишилося. І правда: в 1847 році костел горів, а ще за дванадцять років його відреставрували.

Після Другої світової храм зачинили. перетворивши на молокозбиральний пункт. Два роки (1994-1996 рр.) храм в Ковелі реставрували, а фактично - відбудовували під наглядом "Укрзахідпроектреставрації" майже повністю. В 1996 р. костел освятив львівський архієпископ Мар'ян Яворський. Ще за рік німецька парафія Ліше подарувала костелу орган - перший орган у Волинській області, який звучить у повоєнний час у католицькому храмі.

Найціннішою пам'яткою храму є старанно відновлений бароковий вівтар з кінця XVIII ст. Парафією опікуються монахи-францисканці аж з польського Кракова.

Докладніше історію храма можна почитати тут.