English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Межирів і Рів
Власне за цим сюди і добираються.

Власне за цим сюди і добираються.


Костел в Межирові, 10 липня 2009 р.

Костел в Межирові, 10 липня 2009 р.


Карта

Сайт Межирова

 

Павло Чубинський, автор тексту нашого гімну, дуже не любив ворогів України і був латентним садистом. Цей факт я зрозуміла сонячним, надто сонячним ранком 10 липня 2009 року.

О 6-10 ранку я прибула в Жмеринку на єдиному, здається, жмеринському міжнародному поїзді. Зустрічають цей поїзд з музикою. Мав би грати марш, але це б було банально. Виконувалась Пісня про Жмеринку. Тужлива і лірична. Здається, там співалось про недобудований якийсь стадіон. Можу помилятися.

Сонце шкварило в усю силу. 6-30 - відправлення з Жмеринки вінницьким автобусом. 6-50 - прибуття в село Рів і допити місцевих, де в них тут вапнярки. "Шо? Га? А, то вам туди де вапно випалюють?" (Алілуйя!). Там просто: через перехрестя з молдавською трасою, далі трошки вниз, далі ліворуч відбігатиме стара бруківка на Межирів. От туди. Йти десь з кілометр.

По росі. І сонце шпарить вже давно.

Вапнярки минулої зими були зірками кількох жж-постів. Я вже зі спорудами такого типу зустрічалася в нас на Хмельниччині, тому нічого аж такого не чекала. І аж такого й не побачила: сонце піднімалося позаду них і било в об'єктив, а самі печі густо заросли рослинами. Навіщо я полізла в одну з вапнярок, пояснити важко, але результат був вгадуваним: роса тільки й чекала на здобич і накинулася на мене з радістю.

Це ще що. Після вапнярок на мене напав блуд - і мене замість давноочікуваного Межирова спочатку занесло в вапняковий кар'єр. Там теж була роса. Далі блуд розпоясався - і я чомусь вирішила, що дорога в Межирів - не солідна така стара бруківка, а ледь помітна колія в високій траві, яка відбігала на південь від кар'єру. Трава ставала все вищою, метелики - все більш ручними, а я наївно вірила, що Межирів буде ось-ось. Крепкі мої високі боти промокли повністю. Джинси теж - аж вище колін. Сонце битву росі програвало. Я нарешті пішла в зворотньому напрямку, і роса стікала на мене прозорими повноводними джерельцями.

 

До Межирова - ще кілометри два. Тіні нема. є сонце. Хоча явлення Межирова туристу може й затьмарити мінуси дороги: раптом з'явиться плесо ставка на річці Рів (угу-угу, до Бару недалеко), а в ньому відображатиметься руїна костелу і синя баня сусідньої церкви. І пасторальні корови. І пасторальні пастушки. і човник на воді. Гарно. Відразу віриш, що саме це село і є найдавнішим поселенням Жмеринського району (відоме з XVI ст.), та й взагалі в анамнезі було містом. Бона Сфорца, хитрюща італійка, й тут якісь укріплення звела - шкода, від них лишився лише топонім замчисько і незрозумілі підземелля. Ян Лешек Адамчик в своїй праці Fortyfikacje stałe na polskim przedmurzu od połowy XV do końca XVII wieku (Monografie, studia rozprawy. Nr 48. Wyd.: Politechnika Świętokrzyska. Kielce 2004) пише, що в 1591 р. з села Межирів (бо таки межи рвами, але не оборонними, а - увага! - мокрими: річками рів і Ровок) постало місто Межирів. Щоправда, в 1612 р. його знищили татари. Вже в 1613 р. Зигмунд ІІІ наказав тодішньому барському старості Станіславу Жолкєвському відбудувати місто. Староста відбудував, але Межирів все одно руйнували раз по разу.

У 1659 р. місто у складі Барського староства отримав гетьман Іван Виговський, але його син Остап у 1698 р. продав маєток князю Любомирському. Майже століття княжий рід володів Межировим: в 1784 р. маєток викупив у Любомирських Андрій Орловський. в ті часи, певно, тут вже мешкала єврейська громада, по якій залишилися кілька мацев і руїни синагоги. ("А чому це синагога руїна? Вона просто недобудована! Не руїна! Там стіни стоять!", - запевняв мене місцевий житель).

Так би й бути Межирову містом і майбутнім райцентром, але залізниця наприкінці ХІХ ст. вильнула своїм капризним хвостом зі шпал, обігнувши місто і побігши до Жмеринки. 3 км до станції - таки забагато. Так Прогрес поставив на Межирові хрест.  

Даними про костел поділився відомий знавець римо-католицьких храмів України Ігор Седельник. На око я датувала хоам 1810-тими роками. З'ясувалося, що Успенський костел почали будуватина кошти А. Орловського в 1784 р. Збереглася ампірна ліпнина, хоча храм, здається, потрохи розтягують на цеглу. Костел діяв до 1937 р., потім його діяльність було відновлено у війну - аж до 1945 р. Пізніше в ньому влаштували зерносховище - традиційно. В 1960-1970-х роках було кілька спроб зруйнувати споруду - невдалих (організатор акції помер раніше за костел). Вдячна Ігорю за ці відомості.

Напроти церкви - залишки синагоги. Її зимові фоти здавались цікавими, але влітку підійти до споруди заважали кущі і все та сама роса. Сонце програло битву. "як роса на сонці" - ці слова Чубинського обіцяють воріженькам довгу, сповнену мук смерть. Я в цьому переконалася, марно намагаючись висушити взуття в потязі на зворотній дорозі...




Фортифікований Межирів на карті Г.Л. де Боплана.

Фортифікований Межирів на карті Г.Л. де Боплана.


Між Ровом і Межировом

Між Ровом і Межировом





Печі-вапнярки ледь видно за деревами.


Піч зсередини.

Піч зсередини.


Якого чорта мене понесло у вапняковий кар'єр?

Якого чорта мене понесло у вапняковий кар'єр?


А навколо росяні хащі.

А навколо росяні хащі.


Пташкам добре - до Межирова можуть по прямій летіти. Топати ж довго.

Пташкам добре - до Межирова можуть по прямій летіти. Топати ж довго.


Ось так з'являється Межирів перед подорожніми.

Ось так з'являється Межирів перед подорожніми.


Підійдемо ближче.

Підійдемо ближче.


Залишки ампірної розкоші.

Залишки ампірної розкоші.


Межирів не промисловий гігант.

Межирів не промисловий гігант.


Синагога в хащах.

Синагога в хащах.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник