English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Чернівецький університет
28 червня 2011 року Резиденцію буковинського митрополита було включено у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

28 червня 2011 року Резиденцію буковинського митрополита було включено у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.



Лютий 2008 р. Головні ворота Резиденції (Чернівці)

Лютий 2008 р. Головні ворота Резиденції


Університет на пагорбі Домінік - з балкону ратуші. Чернівці

Університет на пагорбі Домінік - з балкону ратуші.


 Найбільша гордість Чернівців

Колишня школа дяків

Колишня школа дяків з "інтернаціональним" куполом на даху дзвіниці.

Середмістя Чернівців. Карта


Кращого подарунка на день конституції і уявити собі було неможливо: 28 червня 2011 року Резиденцію буковинського митрополиту (зараз це головний корпус Національного університету ім. Ю.Федьковича) у Чернівцях убло включено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

 ВІТАЄМО ЧЕРНІВЦІ!

 

Текст зі сторінки ЮНЕСКО:

The Residence of Bukovinian and Dalmatian Metropolitans (Ukraine)represents a masterful synergy of architectural styles built by Czech architect Josef Hlavka from 1864 to 1882. The property, an outstanding example of 19th-century historicist architecture, also includes a seminary and monastery and is dominated by the domed, cruciform Seminary Church with a garden and park. The complex expresses architectural and cultural influences from the Byzantine period onward and embodies the powerful presence of the Orthodox Church during Habsburg rule, reflecting the Austro-Hungarian Empire policy of religious tolerance.

 

Площа нового об'єкту списку: 8 га

Буферна зона: 245 га. 

Ну а тепер - власне мій текст про споруду. :о)

 

...Можна рік прожити в Чернівцях і знати всі міські вулиці та провулки, але якщо ти не побачив Резиденції, Чернівців ти, вважай, не бачив. Це вам скаже будь-хто з тих, хто Резиденцію бачив. І тим більш той, хто в її стінах вчився. Зараз в старих стінах розміщений Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича. І адреса "вулиця Коцюбинського, 2" відома всім жителям буковинської столиці, і саме сюди направляються туристичні групи з усіх усюд.

 

В тому, що провінційне місто, «ведмежий кут», як Буковину іноді презирливо називали в інших провінціях Австро-Угорщини, отримало власний університет, велика заслуга буковинського митрополита Євгена Гакмана (1795-1873). Адже за честь стати університетським містом боролися одночасно з Чернівцями й більш відомі поселення. 

Старовинна Прага вимагала чеського вищого навчального закладу, батьківщина Моцарта Зальцбург хотів відродити університет, який функціонував до 1810 року, портовий Трієст теж ходив у претендентах.

 


 Цісарський блат? Не зовсім.

Без монаршої волі Франца-Йосипа університету в Чернівцях би не було

Без монаршої волі Франца-Йосипа університету в Чернівцях би не було

Тут треба розібратись.

Гакман був одинм з перших буковинців (і більше того — чи єдиним селянином!), що здобував освіту у Віденському університеті. За старанне навчання майбутнього митрополита відмітив цісар Франц І і запропонував йому викладати румунську мову престолонасліднику ерцгерцогу Фердінанду. Не дивно, що пізніше імператор Фердінанд підтримував починання свого колишнього вчителя, якого у 1835 році призначив єпископом Буковини.

Монарший «блат»? Не зовсім так: Євген Гакман був дійсно видатною людиною, кілька років очолював буковинський сойм. А щодо університету... Тут все просто: чернівецький проект виявився найдешевшим. В місті вже були збудовані приміщення для теологічного факультету, а тому єпископ завірив монарха, що поки збудуються інші університетські корпуси, теологи гостинно приймуть у себе студентів других факультетів. Чернівці і гостинність — майже синоніми. Крім того, богословський факультет фінансуватиметься з Буковинського православного релігійного фонду, держава на нього не витратить і копійки. А в якості "бонуса" місто презентувало майбутньому навчальному закладу ботанічний сад та ділянку під будівництво.

31 березня 1875 року Франц Йосиф І підписав закон про заснування Чернівецького університету. До сторіччя з приєднання краю до Австро-Угорщини місто отримало розкішний подарунок: alma mater Francisco-Josefina. Подарунку раділи і майбутні спудеї, і прості обивателі. На відкриття чекали цісаря, не вийшло, довелося задовільнитися міністром К. фон Штремайєром.

 

Лекції, що читалися в новоствореній оазі науки, ще раз підтверджували тезу про поліетнічність Чернівців. Хоча навчання велося на німецькій мові, тут все-таки вивчали вірші Котляревського та старослов’янську граматику, на кафедрі східноевропейської історії викладалася історія України. Кафедру української мови та літератури майже три десятиліття очолював визначний філолог, шевченкознавець, громадський і політичний діяч професор Степан Смаль-Стоцький, згодом член-засновник Української Академії наук у Києві, президент Могилянсько-Мазепинської Академії.

Серед предметів, які викладалися в університеті на початку ХХ століття, траплялися і дивовижні: відомий міський вчитель танців Антон Філес, скажімо, викладав курс «Танець і естетика рук і ніг».

В університеті викладали письменник Осип Маковей, композитор Сидір Воробкевич. Серед студентів були Іван Франко, Денис Лукіянович, Олександр Колесса, Лесь Мартович, лексикограф Юліан Кобилянський (брат письменниці). З чернівецьким університетом пов’язані долі  Михайла Драгоманова, Лесі Українки, Володимира Винниченка. До речі, навіть в часи тотальної русифікації Чернівецький університет залишався україномовним. Саме над центральним корпусом Резиденції 3 листопада 1990 року вперше у місті замайорів жовто-синій прапор.

Так як вчилися тут діти різних національностей, при alma mater існувало чимало національних студенстських братств: «Молдова», «Жунімея» і «Букеза» представляли румунів, «Гасмонеа», «Гебронія, «Зефіра і «Геатид» — євреїв, «Лехія» та «Огніско» — поляків, «Запороже», «Січ», «Союз» і «Чорноморе» — українців, «Армінія» — німців.

 


 Найкраще дітище бездітного Главки.

Та повернемося в сучасність і поглянемо на головний корпус університету, колишню Митрополичу резиденцію. Адже в 1873 році Євген Гакман добився створення незалежної буковинської православної церкви. Раніше, ще з 1782 року, на цьому місці стояла стара єпископська резиденція, тут з 1864 року кипіли будівельні роботи під керівництвом молодого талановитого чеха Йозефа Главки. Проект майбутнього кам’яного дива архітектор створив у 1860-му, маючи всього 29 років. А у віці Христа випускнику Віденської академії мистецтв пощастило почати вттілювати свою мрію у життя.

Масштаб робіт був грандіозним: спеціально для будівництва було створено ряд спеціальних кар’єрів на Буковині, в місті запрацювало два цегельних та один керамічний заводи, а також школа для будівничих. Австро-Угорщина ще не бачила нічого подібного! Майже 18 років Главка творив свій шедевр, і допомогали йому в цьому майстри з усіх усюд: оздоблювальні роботи виконували віденські художники К. Йобст, І. Кляйн, чех К. Свобода, буковинці Е. Бучевський і Є. Максимович; художнє різблення по каменю і ліплення здійснювалось під керівництвом віденського скульптора К. Гофмана.

Будували ретельно та акуратно. Кожна цеглина вимірювалася та перевірялася на звук, а один майстер міг класти в день не більше сотні цеглин. У величезні чани з розчином додавали падаль: органіка — супер-клей, така кладка, ще й підкріплена курячими яйцями, простоїть віки.

Купол семінарської церкви.

Купол семінарської церкви. 3.02.06

Споруда складалася з трьох корпусів: ліворуч знаходились аудиторії, бібліотека та спальні теологічного факультету та семінарської церкви, посередині — митрополичий палац, праворуч — дяківська школа, монастир, музей та фабрика з виготовлення свічок.

Як шкода, що сам творець Резиденції так і не побачив своє дітище в завершеному вигляді! Незадовго до закінчення будівництва (а відбулося це в 1882 р.) Йозеф Главка важко захворів, підірвавши своє здоров’я виснажливою працею та нестачею сну.  Був змушений повернутися до батькового замку, де провів кілька років у інвалідному візку. Після одужання повернутися в Чернівці майстру вже не судилося. Вдома він заснував благодійний фонд, що і тепер допомагає здібним студентам-архітекторам Чехії.

Чи існує в світі університет, більш красивий та ошатний? Навряд чи. Резиденція — дух Буковини, симбіоз стилів та культур всіх народів, що заселяли цей край. Можна проводити паралелі з середньовічними фортецями чи мавританським палацом Альказаром в іспанській Гранаді, відшукувати елементи візантійської чи романської архітектури, знаходити традиційні буковинські орнаменти в оздобі дахів, прикрашених кольоровою черепицею чи дивуватись стелям парадних залів, що так схожі на гуцульські різьблені шкатулки, та разом всі ці елементи творять всеперемагаючий акорд краси та гармонії.


 Дива митрополичої резиденції.

"Шапка Мономаха" з німбом з зірок Давида. Таке буває тільки в Чернівцях!

"Шапка Мономаха" з німбом з зірок Давида. Таке буває тільки в Чернівцях!

Тут трапляються речі, здавалося б, непоєднальні: купол на вежі Дяківської школи оздоблений... зірками Давида. Таким чином увіковічнили пам’ять про фінансову допомогу, яку надала буковинській православній митрополії єврейська громада міста. Адже потрібну астрономічну суму (1 830 000 золотих флоринів) самі православні зібрати б не змогли. Зі схожої причини на шпилі домашньої митрополичої церкви встановлено унікальний об’ємний хрест, який вказує католикам на захід, а православним на схід. Толерантність здатна на справжні шедеври!

До речі, годинник на вежі Дяківської школи колись показував не лише буковинський час, а й лондонський чи віденський. Кілька років тому у вежу влучила блискавка під час негоди, тоді від болю годинник плакав з добру годину, аж поки працівники МЧС не допомогли нещасному.

Навіть коридори корпусів університету вражають довершеністю: грецькими меандрами дивує мармурова підлога, розписи нагадують про високе, склепіння стель переносить у давнину. Що вже казати про оздоблення парадних залів!

На жаль, Синодальна зала (тепер її називають Мармуровою), одна з найгарніших в Європі, загинула в полум’ї в 1944 році. Разом з нею згоріла й синодальна бібліотека, що містила унікальні стародруки та архіви. Теперішній інтер’єр Мармурової зали — лише копія, створена реставраторами. Та ані розкішних кришталевих люстр, ані фресок К. Свободи на тему історії Буковинської церкви, ані мармурової підлоги вже не повернути. Все, що лишилося з давніх часів - решітки на підлозі. А "мармурові" колони приміщення - вдала імітація з алебастру.

Проте пожежа змилостивилась над Залом засідань Священого синоду (теперішній Червоний зал). Заходиш сюди — і потрапляєш у витончену дерев’яну шкатулку, оздоблену китайським червоним шовком. Піднімаєш голову — і перед тобою диво-стеля, неначе колекція писанок. Під ногами — паркет з червоного бука, дуба та зеленої липи. А величезні венеціанські дзеркала здатні омолодити кожну жінку, що в них подивиться, а кожного чоловіка позбавити гріхів. Так стверджує легенда. Чи можна їй довіряти, перевіряйте на власному досвіді. Тому, що дзеркала і справді коштовні, венеціанські, не вірити немає причин: достатньо піднести до люстра свічку чи запальничку. Якщо уважно придивитись, замість одного вогника можна розгледіти цілих п’ять: саме стільки шарів срібла нанесено на дзеркало.


 Церква трьох святителів.

Чернівці. Церква трьох святителів.

У центрі Семінарського корпусу дивом збереглася велична церква Трьох Святителів. Важко повірити, що в її стінах в середині ХХ столітя було влаштовано електронно-обчислювальний центр. Тодішні ЕОМ були да-алеко не кишенькового формату.

Пізніше в храмі оселився Музей історії університету, а з 1991 року храм знову відкрив свої двері віруючим. Тут гарна акустика, кажуть, чи не найкраща в країні. Тут часті весілля та хрестини: студенти університету обирають саме святиню своєї alma mater для найголовніших моментів в житті. А найбільший наплив бажаючих помолитися помічений в часи сесій: агностиків перед екзаменами суттєво меншає.

Має університет і власні табу. Їх два: не можна палити та ходити по гравійній доріжці перед головним корпусом. Доріжка з секретом: під нею ховається спеціальна дренажна система, що виводить зайву вологу і тим запобігає руйнуванню цегли.

"Гравійне" табу щовересня один-єдиний раз порушують першокурсники. "Жовторотикі" - єдині, хто може ступити на гравій, про який яких тільки небувалець не наслухаєшся. І, що дивно, більшість з них правда.

 Так, тут НАСПРАВДІ в давні часи стояла міська шибениця.

Так, тут НАСПРАВДІ під час побудови університету забивали нещасну худобу, щоб бідні тушки скріпили собою будівельний розчин.


 Університетський парк.

Бюст Й. Главки в університетському парку.

Бюст Й. Главки в університетському парку.

Гору Домінік, яку зараз займають головні корпуси Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича, з 1888 року перейменували на Габсбурзьку височину (Габсбургсгьоге) — на честь 600-річчя династії Габсбургів. Там був парк. Щоправда, українські жителі міста називали його, посміхаючись у вуса, «Гарбузгьоге», що не заважало відвідувати це місце у неділю.

В невеликому парку позаду Резиденції і тепер затишно і весело. В червні розцвітає тюльпанне дерево, пірамідальні туї зеленими факелами вигулькують серед засніженого січня, а 130-літній бук пишається славою найстаршого дерева парку. Бронзовий Йозеф Главка споглядає з постамента на своє найкраще дітище, а трохи далі за деревами ховається штучний грот. Чернівецькі студіоузи переповідають з покоління в покоління легенду про те, що в ньому відбували своєрідне «ув’язнення» студенти теологічного факультету, спіймані на гарячому. З ними сперечаються ті, хто чув інші версії призначення гроту: одні кажуть, тут тримали ведмедя, інші впевнені, що тут бере початок підземний перехід аж до залізничного двірця.

На жаль, пішли в минуле ті часи, коли  університеттський парк населяли пави та косулі, а за деревами і кущами слідкували садівники - обов'язково з вищою освітою!

Пересох ще в 1970-х роках після невдалих дренажних робіт і дев'ятиметровий парковий колодязь, який напував митрополита та студентів мінеральною водою. Найекзотичнішим гостем цієї зеленої оази є хіба прудка білочка чи похмура сова.

 

Зараз в корпусах колишньої Резиденції розмістилися географічний, філологічний, філософсько теологічний факультети та факультет іноземних мов Державного університету ім. Ю. Федьковича.

До речі, філософсько-теологічний факультет — єдиний такого профілю в Україні. Він гармонійно об’єднав світську та теологічну гілки освіти. Факультет відновили в грудні 1993 року. На базі кафедри релігієзнавства та теології діє єдина в країні секція релігієзнавців. Чернівецька толерантність тут в пошані і зараз: останні роки в місті під егідою факультету проводиться День релігійної свободи.

Університет — не лише шедевр романтичного історизму,  не лише 13 факультетів та 59 кафедр, а й символ історії Чернівців.

 




The Residence of Bukovinian and Dalmatian Metropolitans (Ukraine)
The Residence of Bukovinian and Dalmatian Metropolitans (Ukraine)
The Residence of Bukovinian and Dalmatian Metropolitans (Ukraine)
The Residence of Bukovinian and Dalmatian Metropolitans (Ukraine)

Чи змінилась резиденція за століття?


Це не килим. Це стеля Мармурового залу.
мармурова зала Резиденції буковинських митрополитів у Чернівцях

Це не килим. Це стеля Мармурового залу...


Крісла в університетській церкві Чернівців

...від пожежі в якому вціліли лише кілька крісел. Зараз вони у церкві.

5 травня 2011р.університет вбрали у вишиванку
в травні 2011 р. Чернівці поставили рекорд України по кількості людей у вишиванках.
У вишиванці був навіть університет

5 травня 2011 р. Чернівці поставили рекорд України по кількості людей у вишиванках. У вишиванці був навіть університет



Оздоблення коридорів Чернівецького університету.

Оздоблення коридорів.


Тут була Синодальна бібліотека, від якої не лишилося навіть фотографій.

Тут була Синодальна бібліотека, від якої не лишилося навіть фотографій.



Семінарська церква в Чернівецькому університеті
Церковь трех святителей в Черновицком университете (Резиденции митрополита)
Résidence des métropolites de Bucovine et de Dalmatie
La résidence des métropolites de Bucovine et de Dalmatie (Ukraine)

Семінарська церква.


Біля теологічного факультету в Чернівцях

Біля теологічного факультету.


Дяківська школа Митрополичої резиденції взимку

Дяківська школа взимку


В коридорах чернівецького університету. 13 січня 2006 року

В коридорах університету. 13 січня 2006 року


Мармурова (колишня Синодальна) зала.

Мармурова (колишня Синодальна) зала.


В Червоній залі Чернівецького національного університету

В Червоній залі


Найгарніший університет України - в Чернівцях
Красивейший университет Украины - в Черновцах

Найгарніший університет України


Вид на семінарську церкву в Чернівцях
Чернівецький університет ім Ю. Федьковича

Вид на семінарську церкву. Котик і песик тут живуть


Чернівецький університет (Резиденція митрополита Буковини)

В холі головного корпусу.


Чернівецький університет з висоти пташиного лету
Черновицкая резиденция митрополита с высоты

Аерофотозйомки

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник