Я була в цьому місті завдяки Алєксу і Лєні Яворським. Але - вже глибоко ввечері, тому не все бачила, а що бачила, було досить... гм... романтичне. Ну ось як костел на фото вгорі. Костел був найцікавішим об'єктом - від жидачівського замку все одно нічого вже не лишилося.

Католицька парафія в Жидачеві була утворена ще в 1301 р. В той час храм був дерев'яний, а оточував його цвинтар. Відомо, що в 1387 р. король Владислав Ягелло дарував жидачівському костелу село Рогізно. В 1415 р. брат короля, Свидригайло, який володів цим краєм з 1403 р., оздобив місцевий храм.  

В 1602 р. споруджується мурований храм. Його головний вівтар, присвячений успінню діви Марії, було консекровано 12 жовня 1612 р. З того часу зберігся вишуканий різблений вхідний портал святині, фундований жидачівським старостою Золчинським.

Наступний раз костел в Жидачеві увійшов в історію вже в 1676 р., коли Ян ІІІ Собєський, готуючись до війни з турецькими загонами Ібрагіма Шайтана, став біля міста табором. Бої тривали майже місяць, вирішальною стала битва від 17 жовтня 1676 р. Король підписав з турками мирну угоду, відібрав 12 000 полонених, яких гнали в ясир та відслужив урочистий молебен з приводу перемоги саме в костелі Жидачева.

В радянські часи було розвалено вежу костелу, знищено вівтарі, орган та амвон, замальовано всі фрески та викрадено всі, крім найменшого, храмові дзвони. Дерев'яні скульптури, авторство котрих приписували Й.-Г. Пінзелю, продовжували прикрашати понівечений фасад. Пізніше скульптури врятував Борис Возницький. Костел слугував спочатку як склад меблів, потім як... автобусна станція з невеликим баром-буфетом у вівтарній частині, нарешті - музей.

Наприкінці 1960-х рр., коли храм вже працював автостанцією, з нього зняли дерев'яний хрест - казали, що найстаріший в країні.

У 1989 р. храм повернули місцевій римо-католицькій парафії, 11 листопада 1989р. його освятив кардинал Мар'ян Яворський.