English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Медуха
Kosciol w Medusie

Костел в Медусі в 1930-х рр. (Фото з 10 тому "Koscioly i klasztory rzymskokatolockie dawnego wojewodztwa ruskiego" (Краків, 2002).


Костел в Медусі.

13 липня 2009 р. Занепад і смерть.


Карта

 

Що подивитися поряд: Галич, Крилос, Шевченкове, Більшівці, Кукільники.

На що схоже: на сотні закинутих костелів кінця ХІХ - початку ХХ стоілття, розкиданих по галицьких селах. Так, переважно не шедеври. Але архітектурні домінанти. І вже хоча б тому їх так шкода.  

 

Десяток кілометрів від Галича на північ страшними другорядними дорогами приведуть в це крихітне село (442 жителі за останнім переписом). Солодка назва ще не обіцяє солодкого життя, жителі Медухи про це в курсі. Поруч будуть річка Бебелка і гора Лиса (348,7 м). Десь на пагорбі праворуч зажовтіє місцева церква - муровано-дерев'яний прикарпатський мікс, а до костелу далі, до залізної будки, яка відіграє в Медусі роль торгового центру - з усім його багатством мінералки, льодяників і вареної ковбаси. Біля будки праворуч - а далі вже видно, що саме тут ризикує не дожити до свого столітнього ювілею: до 2013 року ще далеко, а руйнація місцевого костелу йде досить швидко.

 

Коли виникло село - ніхто не знає, але так як в документах під 1402 р. фігурує якийсь Бульрік де Медуха (Bulricus de Meducha, батькам за такі імена треба довго і з докором дивитися в вічі) - логічно припустити, що Медуха вже існувала в той час. В 1435-1449 рр. брати Стефан і Зигмунт з Медухи разом з мачухою Хеленою судилися за Медуху як між собою, так і всі разом з архієпископом Яном Одровонжем. Що кому присудили - не знаю, але в 1464 р. частина села була продана Михайлом з Стрелиць архієпископу Грегожу (Григорію) з Санока. Інша частина села, ймовірно, належала в 1466-1475 рр. до Миколая Чарнковського. Пізніше Медуху всю-превсю купили таки львівські архієпископи - і львівській курії село належало аж до початку ХХ ст. Більше про історію Медухи і сказати нічого - хіба от згадати, що в 1620 р. вона була спалена турками та татарами.

Kosciol w Medusze

Хоча селом і володіли католицькі топ-менеджери, власної святині в Медусі не було, віруючі вчащали аж до сусідніх Кукольників. З 1794 року планувалося створити парафію в Медусі, але ці спроби увінчалися успіхом лише в 1918 р., коли в селі з'явилася експозитура - а парафія була зареєстрована аж в 1925 р. До неї належали також села Семаківці, Межигірці і Воронець. Плебанію облаштували на ділянці землі, що належала архієпископам.

Першою католицькою святинею в Медусі була освячена в 1870 р. мурована каплиця, яку зафундувала місцева шляхта. На меси сюди приїжджали священники з Кукольників. Костел, який зараз монументально і смердяче (в стіни просто в'ївся запах радянської селітри) помирає, зводили в південній частині Медухи в 1912-1913 рр. Храм будували з ініціативи місцевих парафіян і за допомогою львівського архієпископа Юзефа Білчевського (він надав цеглу). Каплицю ж було розібрано - з її каменю звели плебанію, стайні і шпихлір.

До 1936 р. костел було розписано (на це пішло 800 злотих, розписи були в стилі ілюзорної архітектури), також було закуплено 2 алебастрові кропильниці і 4 хоругви. Про розписи відомо от що: над хорами були зображені ангели, що музикують. В верхній частині стін по боках від веселкової балки - неопізнані святі.  

Більшість римо-католиків покинули Медуху після Другої світової. Отсанній пробощ Юзеф Завора залишим метричні книги у Галичу, а костельне майно відвіз до села Висока під польським Ланцютом, звідки потім частина предметів потрапила до парафії в Йорданові.

В радянські часи в костелі тримали міндобрива - про що дотепер свідчить жахливий запах.

Біля входу до храму - старий залізний хрест. Над дверима - цифра "1913" і напис: "OREDOWNICZKO ROZANCA SWIETEGO MUDL SIE ZA NAMI". Ось це помилкове "mudl" чомусь зворушує значно менше за відому мені помилку на церкві в Розтоках. Колись в ніші над входом була статуя богоматері. Зараз немає. на парапеті хору - літери L i W.

                                                                   За статтею Юзефа Скрабського.

 

Більше про село і розказувати особливо нічого. Десь в Медусі є пам'ятник Дмитру Вітовському (1887-1919), одному з організаторів ЗУНР, ідеологу січового стрілецтва і місцевому уроженцю - на жаль, монументу я не бачила. Вітовських в Медусі взагалі дуже багато, поширене тут прізвище.

 

Церква св. Миколи (1864 р.) початково була дерев'яною, але зараз спотворена мурованням стін (навіщо? Нє, ну навіщо?).

От і все про Медуху.




Розписи стелі: 1994 р. і липень-2009.


Розписи стелі: 1994 р. і липень-2009.


Meducha - kosciol


Костел в 2001 і 2009 роках.


Roman-Catholic church in Medukha


Вид з тилу: 2001 і 2009.


Апостоли Петро і Павло все ще помітні.


Апостоли Петро і Павло все ще помітні.


Хрест біля костелу.

Хрест біля костелу.


Смердячий селітрою натюрморт.

Смердячий селітрою натюрморт.


Дерево, що росло над вівтарем, поховало з собою дах.

Дерево, що росло над вівтарем, поховало з собою дах.


Така тут церква.

Така тут церква.


Провінційні картинки.

Провінційні картинки.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник