Хоча селом і володіли католицькі топ-менеджери, власної святині в Медусі не було, віруючі вчащали аж до сусідніх Кукольників. З 1794 року планувалося створити парафію в Медусі, але ці спроби увінчалися успіхом лише в 1918 р., коли в селі з'явилася експозитура - а парафія була зареєстрована аж в 1925 р. До неї належали також села Семаківці, Межигірці і Воронець. Плебанію облаштували на ділянці землі, що належала архієпископам.
Першою католицькою святинею в Медусі була освячена в 1870 р. мурована каплиця, яку зафундувала місцева шляхта. На меси сюди приїжджали священники з Кукольників. Костел, який зараз монументально і смердяче (в стіни просто в'ївся запах радянської селітри) помирає, зводили в південній частині Медухи в 1912-1913 рр. Храм будували з ініціативи місцевих парафіян і за допомогою львівського архієпископа Юзефа Білчевського (він надав цеглу). Каплицю ж було розібрано - з її каменю звели плебанію, стайні і шпихлір.
До 1936 р. костел було розписано (на це пішло 800 злотих, розписи були в стилі ілюзорної архітектури), також було закуплено 2 алебастрові кропильниці і 4 хоругви. Про розписи відомо от що: над хорами були зображені ангели, що музикують. В верхній частині стін по боках від веселкової балки - неопізнані святі.
Більшість римо-католиків покинули Медуху після Другої світової. Отсанній пробощ Юзеф Завора залишим метричні книги у Галичу, а костельне майно відвіз до села Висока під польським Ланцютом, звідки потім частина предметів потрапила до парафії в Йорданові.
В радянські часи в костелі тримали міндобрива - про що дотепер свідчить жахливий запах.
Біля входу до храму - старий залізний хрест. Над дверима - цифра "1913" і напис: "OREDOWNICZKO ROZANCA SWIETEGO MUDL SIE ZA NAMI". Ось це помилкове "mudl" чомусь зворушує значно менше за відому мені помилку на церкві в Розтоках. Колись в ніші над входом була статуя богоматері. Зараз немає. на парапеті хору - літери L i W.
За статтею Юзефа Скрабського.
