English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Розтоки
Панорама Буковинських Карпат в Розтоках.

Панорама Буковинських Карпат в Розтоках.


Карта

 

1. Перше, що треба знати про це село на Путильщині: звідси родом супер-хіт всіх часів і народів (проживаючих на території колишнього СРСР) "Червона Рута".

Хатинка в Розтоках

А було так. Після підкорення в 1969 році Ельбрусу, Володимир Івасюк повертається на Батьківщину і мандрує Карпатами. Михайло Івасюк, батько композитора, писав в своїй книзі "Монолог перед обличчям сина":

"Володя записує народні пісні. Відвідує село Чорторию, гостює в надзвичайно співучій родині Миколайчуків. Його чарують брати славнозвісного кіноактора Івана Миколайчука, записує від них чимало народних пісень, які ми часто виконуємо в родині.

Ціною будь-яких зусиль йому хочеться знайти тлумачення поетичної загадки – червоної рути, яка зав'язла йому в серці...".

Розібратися з цією загадкою допомогла поїздка в липні 1970 р. до села Розток. Композитор їхав разом з ансамблем танцю "Вітерець" Чернівецького палацу залізничників. Їхали не просто так, а на зйомки фільму "Білий птах з чорною ознакою".

Місцеві жителі розповідають Володимиру Івасюку легенду про червону руту, дивовижне гірське чар-зілля. В Розтоках "з'являється остаточний варіант тексту, який і прозвучить 13 вересня в ефірі Українського телебачення у передачі "Камертон доброго настрою".

Мабуть, Володимир добре вподобав собі Розтоки (справжня перлина Карпат!), бо коли у 1975 році Віктор Стороженко вирішує зняти фільм "Пісня завжди з нами", в якій Софія Ротару виконувала шість Івасюкових пісень, то для зйомок вибирають саме Розтоки".


 2. Друге, що треба знати: Успенська церква

Успенська церква

В центрі села стоїть велика дерев'яна Успенська церква. Зведено храм ще в 1846 році - для Буковинських карпат - майже в доісторичну епоху.

Кольору церква яскраво-жовтого, відполірована до блиску, а вхід до храму один в один повторює звичні сільські веранди - з заскленими дверима і якимось таким совковим духом.

Храм типовий для Путильщини: на кам'яному фундаменті, тризрубний, триглавий. Верхи пірамідальні і майже однакові за висотою. Бабинець і нава в плані прямокутні, а апсида має п'ять сторін. Верхи колись були обшиті гонтом - може бути, зараз не перевірити, все під блискучою бляхою.

На північний захід від церкви стоїть така ж жовта і велика дзвіниця. Дерев'яна, два восьмерика на четверику. Має три яруси, а завершення неначе копіює верзхи самої церкви. Всередині дзвіниці - міні-храм. Все чисто і в рушниках.

 

Францеватість.

Та не це в церкві найцікавіше. І не колодязь. І не грушки, що сипляться до храмових дверей.

Найцікавішою тут є табличка на стіні храму, яка виходить на дорогу. Табличка ця, присвячена 50-літтю царювання австро-угорського імператора Франца-Йосипа, мене розчулила своєю безмежною простотою і наївністю. Зроблена в часи, коли неписемність була поширеним явищем і граматичні помилки не вважалися смертним гріхом, вона тішить нас, закомп'ютеризованих власників словників і дипломів. Супер-напис!

 


 Третя істина Розтоків

Дзвіниця

Сіл з такою назвою по Україні безліч. Буковинські Розтоки мають легенду, яка пояснює походження імені поселення. Уроженка Розтоків Марія Влад так передає переказ:

"Одного літа на початку XV століття випали нібито сильні дощі. Та такі, що всі потоки переповнилися водою і почали заливати долину в підніжжі гір. Мешканці змушені були переселитися на деякий час у гори. А коли дощі вщухли, і люди повернулися додому, побачили диво — долина була поділена навпіл невеликою, але бурхливою річкою. Люди спробували йти бродом до своїх помешкань і питали:

— Через (ріку) мож?

— Мож, мож! — казали першопрохідці на той бік. Так і назвали прозору річку — Черемош. А розточене надвоє річкою село — Розтоками. Галицькі, мої Розтоки, опинилися на лівобережжі, а буковинські — праворуч. Леся Українка, їдучи на початку 1900-х через гору Німчич підводою до водолічниці в полонинській місцині Буркут, зупинилася від казкового краєвиду. Вона описала, що побачила в долині обабіч ріки щось таке дивне, таке срібне, ніби мрія, ніби казка в серпанку яблуневого цвіту, з виринаючими банями церков... Їй відповіли, що це — Розтоки. Але велика українська поетеса вирішила, що це видиво не має назви, воно — неповторне!"


 Кінець світу по-ростоцьки

Австрійських ще часів будівля

Процитую ще статтю "Село моє - Розтоки" Марії Влад:

"Моя мама Одокія була передостанньою з чотирнадцяти живих дітей у родині розтоцького багатія Мирона Оринчука. Дід сам був грамотний і маму віддав до школи. Але ненадовго. Шкода було на навчання час витрачати, коли в господарстві не вистачає робочих рук. Мама змалку вишивала, плела, пряла, навіть ткала на верстаті. Була вродливою, розумною, гострою, як бритва. Розповіла мені історій не на одну книжку. Пригадую і таку. До хати Мирона Оринчука сходилися святково вбрані жінки з дітьми. З усього села. Трава була викошена. Вони стелили вовняні ковдри скрізь царинками — посідали, полягали. Молилися цілий день. Хтось пустив чутку, що сьогодні буде кінець світу!.. Останній день на світі християнська душа воліє провести в покаянні, молитвах, у найкращому одязі. І не самотою, а всі разом. Діялося щось неймовірне. Із ранку до вечора старі й молоді, навіть немовлята почувалися й поводилися, як на тім уже світі, де все земне втрачає вагу перед Божим Судом.

Коли почало сутеніти, одна за одною жінки вставали, брали за руки діточок і... розчаровані розходилися. Тихо, не прощаючись. Удома чекала нетоплена хата, ревіла негодована худоба. А що скажуть чоловіки, повернувшись голодні з роботи?..

Кінця світу не сталося!

Мама вповідає, що і вона маленька з сестрами, мамою та бабусями чекали з усіма того кінця світу. І вона була розчарована. А то десь у сусідньому селі відливали церковний дзвін. А щоб той дзвін був гучним, треба пустити гучну брехню. Такий ходив поговір. От і вигадали про кінець світу".


 Ще фотографії:


Знак.
Нова церква в селі.
Церква.
Пам'ятник

Знак. Нова церква в селі. Церква. Пам'ятник



У Дзвіниці.

У дзвіниці.



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник