English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Кукільники
Кукільники колись

Таким був головний вівтар. Фото 1930-х років. З 10 тому "Koscioly i klasztory rzymskokatolockie dawnego wojewodztwa ruskiego" (Краків, 2002).


13 липня 2009 р.

Приїжджати сюди влітку немає сенсу - навколо нікому не потірбного храму джунглі. 13 липня 2009 р.


Карта

Координати: 49°11′07″ пн. ш.24°48′39″ сх. д. (G)

 

Сюди варто заїжджати, коли запланована подорож до Галичу з Крилосом - костел дійсно старовинний і дійсно в паршивому стані, тож варто поспішити. Хоча Кукільники лежать в кількох км від рогатинської траси, дорога туди загалом непогана.

Амвон в Кукільниках колись.

В польські часи село називалось не так іграшково - Какольники або Конкольники (Konkolniki, Kakolniki). Зараз в цьому поселенні на ріцчі Бибелці проживає півтисячі мешканців.

 

Часом дуже хочеться подивитися в очі тих, хто складав списки пам'яток архітектури в радянські часи. До Більшівців, заслужено поселившихся в чотиритомнику з своїми пам'ятками національного значення - неповні 10 км. І в Більшівцях, і в Кукільниках - велетенські старовинні костели, в Кукільниках ще й розписаний відомим майстром С. Строїнським. Яким чином храм XVIII ст. не потрапив до охоронного списку, я зрозуміти не можу. Назва в села не вийшла? Тупо не доїхали туди? У чому річ? Нема відповіді.  

Проте є результат: я нечасто бачила костели з XVIII століття в настільки жахливому стані. Засмерділі радянськими добривами стіни, аварійний підйом на хори і в вежі-дзвіниці, дах, що от-от впаде, розграблена крипта, обшарпані розписи - за що так зі спорудою?

 

Розберемося з історією. Кукільники були чи не найдавнішою власністю галицьких (пізніше львівських) архієпископів, яку їм дарував ще польський король Владислав Опольчик в 1368 р. Вже в 1390 р. тут була архієпископська резиденція. В 1430 р. Владислав Ягелло надав маєтностям архієпископів німецьке право (читай - Кукільники мали магдебургію). В поселенні був навіть замок, відреставрований абатом Григорієм (Грегором) з Санока, який тут і помер в 1479 р. Про замок в своїх працях потім згадував ще й архієпископ Ян Скарбек під 1731 р. Документи 1551 і 1578 рр. називають Кукільники містом.


 З історії Кукільницького костелу

Розпис стелі в костелі в Кукільниках

Розпис стелі в костелі в Кукільниках

Римо-католицька парафія була заснована в Кукільниках 27 травня 1421 р. львівським архієпископом Яном Жешовським (Jan Rzeszowski). В 1765 р. Кукільники стали центром новоствореного деканату, до якого входили парафії в Бережанах, Горожанці, Кукільниках власне, Козовій, Монастириськах, Нарайові, Підвисокому, Підгайцях та в Усті. Після ліквідації цього деканату в 1787 р. Кукольники відійшли до бережанського деканату. В 1843 р. кукільницький деканат було відновлено - до нього увійшли Більшівці, Бурштин, Горожанка, Кукільники, Маркова, Підгайці й Рогатин. ХХ століття додало до деканату ще й парафії в Бокові, Медусі, Сарнках Дольних (тепер село Поділля), Старих Скоморохах і Товстобабах.

 

Перший костел в Кукольниках з'явився в XV ст. З документів 1623 р. знаємо, що в той час костел було спалено - як і все поселення: турки і татари постарались. Відновили святиню, але ненадовго - її тотально знищили яничари в 1676 р. Пізніше на місці давнього храму  ксьондз Марцін Ординський звів каплицю.

 

В протоколі візитації архієпископа Яна Скарбека з 1722 р. сказано, що мурований костел під титулом св. Івана Євангеліста, Марії Магдалини і 40 мучеників був відбудований на кошти архієпископа. Місце під храм взяли чудове: на горбочку в центрі поселення.

 Зібрана Скарбеком комісія в 1727 р. визнала розп'яття з кукільницького замку чудотворним і наказала перенести його до головного вівтаря місцевого костелу. Отже, в той час храм був вже, скоріше за все, збудований. За заповітом Скарбека саме в кукільницькому новозведеному храмі мало бути поховано серце архієпископа.

 

З протоколу візитації 1741 р. архієпископом Миколаєм Ігнацієм Вижицьким відомо, що будівництво костелу все ще тривало - коштами допомагав київський воєвода Юзеф Потоцький, ну і Скарбек щось там заповів. Ще під час будівництва, в 1735 р., храм обікрали, винесли чимало костельного інвентаря.

Акти візитації з ІІ половини XVIII ст. повідомляють про подальші зміни в вигляді святині. За даними 1766 р. в храмі було 7 нових вівтарів, поки що не позолочених і не помальованих, окрім вівтаря св. Трійці. В головному вівтарю знаходилося вже згадане "чудодійне" розп'яття. Потребували ремонту хори. Храм вже мав на той час два дзвони.

Kosciol w Kakolnikach

 

За наступний рік вівтарі таки були позолочені і помальовані, хори відремонтовані, а дзвони перенесені до нової мурованої дзвіниці (так от коли вона виникла, в 1767 р.! Правда, її було реконструйовано в 1882 р. Зараз з двох святих, Вацлава і Флоріана, один вже безголовий - а ще 15 років тому зі статуєю все було гаразд).

 

В 1774 р. храм було розписано. "Воскресіння Лазаря" над південним входом до закристії, "Вечеря в Еманусі" над північним, вище, по боках від вікон - чотири сівілли. На склепінні куполу - "Поклоніння трьох волхвів". На стінах нави - сидячі фігури "Докторів костелу" (?). На західній стіні, по боках від аркади - фігури ангелів. які оточують св. Вероніку, яка зображена стоячою на колінах. Над хорами - фрагменти незиндефікованих сцен, дещо вище - "Смерть Моїсея". Під хорами, з обох боків від входу - святі пустельники та "Христос з дітьми". На балюстраді хору напис: ANNO 1732 ERECTA; ANNO D(OMI)NI 1782 CONSECRATA; ANNO !*&) RENOVATA. Вище хорів, на східній стіні, по боках від вікна - Давид і св. Цецилія. На північній стіні - музиканти в кунтушах. На склепінню нави - фрагмент "Знаходження Хреста", "Втеча до Єгипту" та "Поклоніння пастухів". Розписи скоріше за все таки належать пензлю Станіслава Строїнського (Stanislaw Stroinski). Описувати докладно всі знищені вівтарі не буду - вистачить картинок.

 

В 1776 р. храм перекрито новим гонтом. В 1778 р. прикостельний цвинтар було оточено муром, а на фасаді храму з'явились дві статуї. В 1780 р. вежі і сигнатурка храму були в катастрофічному стані, могли завалитися.

 

Що відбувалося з костелом в ХІХ ст. - маловідомо. Тільки й знаємо, що вже тоді з'явилися бляшані ринви, амвон був "гарним і елегантним", а під час ремонту в 1870 р. вежу храма розібрали. В 1882 р. дах було вкрито дахівкою (так розумію, черепицею). В 1899 р. було відновлено сім вівтарів храму.

 

В часи Першої світової костел сильно постраждав: були пошкоджені фасад, сигнатурка, амвон і головний вівтар. Дах відремонтували в 1919 р., а за генеральний ремонт взялися в 1924 р. Тоді зміцнили фундаменти, потнькували споруду зовні, замінили дах і звели нову сигнатурку. В 1931 р. було відновлено 3 вівтарі, амвон та орган.

 

Храм закрили в 1945 р. Після 1955 р. в ньому влаштували склад хімдобрив. А в 1962 р. селяни спалили все, що залишалося - амвон, вівтарі тощо. Прихопило полум'я і сигнатурку. В 1984-1985 рр. храм перекрили бляхою. З 1990 р. споруда стоїть пусткою і помирає.

 

Храм порівнюють з костелами в Богородчанах та Тисьмениці, а також з львівським тринітарським костелом (1703-1731) та станіславівською Колегіатуою.

 

 За стеттею Анджея Бетлея.




В 1930-х роздивитися храм було простіше.


В 1930-х роздивитися храм було простіше.


Так всередині.

Так всередині.


Права статуя на дзвіниці в липні-2009 і в 1994 р.


Права статуя на дзвіниці в липні-2009 і в 1994 р.


План споруди

План споруди


Polichromia S.Stroinskiego




Залишки розписів С.Строїнського.


Спуск в крипту.

Спуск в крипту.


Роздивитись архітектуру важко через бур'яни.

Роздивитись архітектуру важко через бур'яни.


Roman-Catholic church in Kukolniky


А було ж колись...


Ліва статуя з дзвіниці ще нічого.

Ліва статуя з дзвіниці ще нічого.


А от церква доглянута.

А от церква доглянута.


Stary dwor w Kakolnikach

Стара кам'яниця.

Став в Кукольниках

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник