English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Sankt Pölten
А навколо - барочна розкш Альтомонте.
Собор поруч з міським музеєм на розі Ратушної площі.

Найбарочніше місто барочної Австрії - і всього в якихось 50 км на захід від Відня. З Westbahnhof до Санкт.Пьольтен їхати менш ніж годину, хоча назвати місто великим туристським центром важко. А це дарма.

Ст.Пьольтен з населенням в 51 тисячу жителів, тим не менше, - столиця найбільшої за територією федеральної землі Нижня Австрія. І є найбільшим містом цієї найбільшої зелі (Відень, хоч і знаходиться поруч, до Нижньої Австрії не входить), входить до південно-західного району Мостфиртель (Mostvietrel). Місто - наймолодша зі столиць, воно отримало свій статус лише в 1986 р. В Нижньої Австрії, до речі, жовто-блакитний прапор - точнісінько такий самий, як в Україні. Часом це створює цікаві дежавюшні ефекти. :о)

 

Мабуть, це єдина з австрійських столиць, де зовсім не треба перейматися проблемою квитків на громадський транспорт. Ні, тут є якісь автобуси, влітку  чух-чух-чухає безкоштовний паровозик для туристів, а між 1911 і 1976 рр. навіть курсували трамваї, але так як відразу за вокзалом починаються потрібні візітерам старі квартали, їхати просто нікуди: до єпископської резиденції кілька кварталів, ще стільки ж - до ратушної площі. Причому не одна вулиця дорогою туди буде пішохідною. Хоча місто цілком собі індустріальне, і на під'їздах до нього ощерюється трубами заводів, в центрі про це забуваєш.

 

Історія міста

Як і Відень, як і Лінц, Ст.Пьольтен виник на місці давньоримського міста. Називалося місто Aelium Cetium (Аліум Цетіум) і існувало між 2 і 4 століттями нашої ери (начебто перша згадка - з 121 р., що робить місто одним з найстаріших в Австрії).  В 799 р. це поселення, вже, певно, не давньоримське, а ранньо-середньовічне, має ім'я Treisma (Треїзма, за назвою місцевої річки). Пізніше назва змінилася - кажуть, спочатку вона була на честь святого Іпполита (st. Hippolyt), але з часом Іпполит перетворився в фамільярдного Пьольтена, пройшовши стадію Sankt Polyt. З 1050 р. з'являються задокументовані міські права, але офіційно Ст.Пьольтен став вважатися місто чомусь лише з 1159 р., що все одно відбулося дуже давно.  

До 1494 р. місто було частиною гігансткьої дієцезії Пассау, а пізніше відійшло у державну власність.

В 771 р. тут засновується бенедиктинський монастир, який в 1081 р. відійшов августинцям, а в 1784 р. занадто прогресивний цісар Йосип ІІ взагалі закрив обитель. Вже в наступному, 1785 р., велетенський монастирський компелкс практично в церці міста став катедрою (домом, ага) Ст.Пьольтена.

Про те, що в 1986 р. місто стало столицею Нижньої Австрії, я вже писала. З 1997 р. саме тут засідають всі нижньоавстрійські чиновники.

В міста є кілька побратимів (як і в Лінца, серед них чомусь числиться французьке Кліші - Clichy, а ще німецький Heidenheim, чеське Брно, угорська Ніредьгаза і японське Курашікі).

Для любителів гірських лиж поблизу міста є кілька трас в Преальпах, для любителів природи - Парк оленів, для любителів спорту - тенісні корти, деякі з яких діють ще з 1872 р. (щороку в третій тиждень травня тут відбуваються тенісні турніри).

Що дивитись?

А багато що - і це не дивлячись на репутацію сонного малнького містечка. Так, так як у Відні, тут перехожі навколо не бігають, але часом варто відпочити від столичної метушні. 

 

1. Ледве покинувши еклектичний, необароковий вокзал і перетнувши площу перед ним по діагоналі, потрапляємо на невелику площу, де серед будинків ХІХ століття в очі кидається незвична споруда з незвичним дахом і декором (Kremserstraße, 41), чимось схожа на віденський Сецессіон. Ще б пак схожа: автор в будинків один: Йосип Марія Ольбрих (Josef Maria Olbrich). Колишній госпіталь першої допомоги, зведений в 1899 р. - і одночасно шедевр Югендштілю. (Зараз це приватна власність. Поруч ліворуч є невеликий хостел). Над фасадом працював Ернст Штьор (Ernst Stöhr).

 

2. Рухаючись пішохідною вуличкою, за кілька хвилин виходимо на Рімерпляц (Riemerplatz), в центір котрої стоїть симпатичний бароковий палац з чудовим декором (архітектор Якоб фон Прандтауер, Jakob von Prandtauer, якого можна з натяжкою вважати головним зодчим ст.Пьольтена). Якщо пригледітися, можна побачити невеликі павутинки на вершечку фасаду - інсталяцію сучасного художника.

Рімерпляц на сьогодні - єдина з міських площ, повністю оточена старою забудовою (місто сильно постраждало в Другу світову війну). Існував цей майдан вже в ХІ ст. Площа за формою нагадує зірку, сюди з різних боків підбігають відразу п'ять вулиць. В часи, коли люди їздили не на автівках, а кіньми, перехрестя на Рімерпляц було дуже аварієнебезпечною ділянкою: дуже вже тут гострий кут між вулицями, поруч з аптекою і магазином комп-товарів. (Зараз на ньому ніяких коней, лише веселий чорнісінький негр продає газети). В центрі Рімерпляц встановлено скульптуру голанського митця, професора Хайна Мадера (Hein Mader).

 

3. За метрів 150-200 від Рімерпляц, на Лінцерштрасе, знаходиться розкішний бароковий комплекс Інституту шляхетних дівиць (The Institute of Mary Ward, Institut der Englischen Fraulein, 1706-1767, перебудова в кінці ХІХ ст.). Рожева будівля, вся в скульптурах, але без дзвіниці, є, тим не менш, костелом. Звів цю розкіш Якоб фон Прандтауер (Jakob von Prandtauer). Збереглися фрески авторства Пауля Трогера і Бартоломея Альтомонте. Образ Богоматері - авторства самого Лукаса Кранаха. Вхід до костелу - через консьєржку, що дещо відлякує пост-радянських туристів.

 Заклад складався з вищої і початкової шкіл. В інституті навчалася авторка австрійського гімну Паула Прерадовіч (Paula Preradovic).

 

4. За інститутом повертаємо праворуч - вулиця веде повз кабаре-театр "Bühne im Hof" (Ст.Пьольтен - дуже театральне місто, тут діє три театри), міську бібліотеку і міський музей (на жаль, для нас зачинений) і бароковий жовтий храм на Ратушну площу (Rathausplatz), яка до Другої світової вважалася найгарнішою ратушною площею Австрії (зараз не всі старовинні будинки збережені, що дещо похитнуло позиції ринку). В центрі майдану - гачкувата, асиметрична чумна колона (колона св. Троїці), справжнє дітище бароко з 1762-1782 рр. авторства Андреаса Грубера (Andreas Gruber). Навколо в грудні шумить різдвяний базар. Ратушна площа, на якій все ще йдуть розкопки (чи то підземний паркінг будують?), і є отим давньоримським поселенням Аліум Цетіум. У західній частині площі розмістився муніципальний театр, у північній - костел францисканців (1779, добудова в 1895 р.) з білосніжними стінами і багатими вівтарями в стилі рококо.

Навколо площі чимало затишних містечко, де можна купити і з'їсти смачну випічку. Ст.Пьольтен славиться своїм шоколадом з грушевою начинкою.

 

5. Ратуша з восьмикутною вежею (з 1591 р.) заслуговує на увагу. Вона куплена міщанами і перебудована близько 1603 року з відразу кількох готичних будинків - готичні частини XV ст. все ще помітні в її коридорах, куди можна спокійно зайти. А поштове відділення тут взагалі з романськими склепіннями. Поруч в підвальчику - туристичний інформаційний центр, де можна дізнатися розклад руху транспорту, взяти буклети і карти. На вежі помітно герб міста. Найгарніше приміщення ратуші - барочний офіс мера (1722), прикрашений ліпниною, стукковим живописом на стелі авторства Крістофа Кіршнера і портретами бургомістрів на стінах.

 

6. Rathausgasse 2: бароковий будинок з рельєфом Ф.Шуберта. Відомий композитор зупинявся в Ст.Пьольтені в 1821 р., де влаштовував перші Шубертіани (музичні вечори).  

 

 

7. Від Ратушної площі по Herengasse (вул. Панська) або від Рімерпляц можна вийти на Herrenplatz. Вулиця панська теж наповнена симпатичними ресторанчиками з австрійською і світовою кухнею.

В центрі Херренпляц стоїть значно скромніша чумна колона, продаються новорічні прикраси, а над площею вже домінує височенна дзвіниця собору (Dom). Собор - споруда не одинока, це частина комплексу т.з. "єпископської резиденції", Bischofshof. До нього можна підійти й повз міський парк і ставок під назвою Bischofsteich (взагалі в місті є кілька ставків і озер, найбільшим з яких є Vierhofner. Водні плеса - рекреаційна зона, там можна покататися в сезон на човнах).

 

Собор став для мене потрясінням. Не пригадую іншої такої споруди, інтер'єри якої були б таким же самозакоханим гімном бароко, як тут. Починалася споруда як романська базиліка, вся барочна начинка - дітище пізніших часів, коли за перебудову взявся Якоб фон Прандтауер. Нави щедро прикрашені фресками і картинами Даніеля Грана (Daniel Gran), Томаса Фрідріха гедона (Nhomas Friedrich Gedon), Бартоломея Альтомонте  (Bartholomaus Altomonte), Антоніо Тассі (Antonio Tassi) і Тобіаса Пока (Thobias Pock). Хори, багато прикрашені скульптурами, амвон і чудовий орган - роботи Петера Відеріна, Іпполіта Налленбурга і Йосифа Пебеля.

В південно-східному куті - романська каплиця-розарій. Дзвіниця собору має в висоту аж 77 м.

На північ від костелу - приміщення колишнього монастиря (будівлі з XVII ст.), а нині єпископська резиденція. Туди можна сміливо зайти: на другому поверсі розташований цікавий єпархіальний музей. В коридорах аркадного дворика демонструються древні кам'яні надгробки і картини євангельських сцен та види австрійських монастирів. У вітринах виставлені релікварії і монстранци.   

Північні ворота монастиря - місце, де щотижня проходить ярмарок. тут також влаштовано меморіал загиблим у війнах.

 

Сюди варто приїхати.

Тут затишно.


Gruss aus St.Polten!
Herrenplatz колись і в 2008 р.
Будинок в тарілках.
Ставок біля собору.
Костел при інституті шляхетних дівиць не має вежі.
Діди морози атакують!
Статуї собору в захисній сітці.
Монастирські ворота в різні часи.
Сонячний годинник поблизу собору.
Ратуша ніскільки не змінилася.
Кремзерштрасе і шедевр Югендштилю.
Палац на Рімерпляц.
Чумна колона і францисканський костел.
В францисканському костелі.
Скарби собору.
Двері на честь 2000-ліття християнства.
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник