English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Sankt Pölten

А навколо - барочна розкш Альтомонте.

А навколо - барочна розкш Альтомонте.

Собор поруч з міським музеєм на розі Ратушної площі.

Собор поруч з міським музеєм на розі Ратушної площі.


Найбарочніше місто барочної Австрії - і всього в якихось 50 км на захід від Відня. З Westbahnhof до Санкт.Пьольтен їхати менш ніж годину, хоча назвати місто великим туристським центром важко. А це дарма.

Ст.Пьольтен з населенням в 51 тисячу жителів, тим не менше, - столиця найбільшої за територією федеральної землі Нижня Австрія. І є найбільшим містом цієї найбільшої зелі (Відень, хоч і знаходиться поруч, до Нижньої Австрії не входить), входить до південно-західного району Мостфиртель (Mostvietrel). Місто - наймолодша зі столиць, воно отримало свій статус лише в 1986 р. В Нижньої Австрії, до речі, жовто-блакитний прапор - точнісінько такий самий, як в Україні. Часом це створює цікаві дежавюшні ефекти. :о)

 

Мабуть, це єдина з австрійських столиць, де зовсім не треба перейматися проблемою квитків на громадський транспорт. Ні, тут є якісь автобуси, влітку  чух-чух-чухає безкоштовний паровозик для туристів, а між 1911 і 1976 рр. навіть курсували трамваї, але так як відразу за вокзалом починаються потрібні візітерам старі квартали, їхати просто нікуди: до єпископської резиденції кілька кварталів, ще стільки ж - до ратушної площі. Причому не одна вулиця дорогою туди буде пішохідною. Хоча місто цілком собі індустріальне, і на під'їздах до нього ощерюється трубами заводів, в центрі про це забуваєш.

 


 Історія міста

Стара поштівка.

Як і Відень, як і Лінц, Ст.Пьольтен виник на місці давньоримського міста. Називалося місто Aelium Cetium (Аліум Цетіум) і існувало між 2 і 4 століттями нашої ери (начебто перша згадка - з 121 р., що робить місто одним з найстаріших в Австрії).  В 799 р. це поселення, вже, певно, не давньоримське, а ранньо-середньовічне, має ім'я Treisma (Треїзма, за назвою місцевої річки). Пізніше назва змінилася - кажуть, спочатку вона була на честь святого Іпполита (st. Hippolyt), але з часом Іпполит перетворився в фамільярдного Пьольтена, пройшовши стадію Sankt Polyt. З 1050 р. з'являються задокументовані міські права, але офіційно Ст.Пьольтен став вважатися місто чомусь лише з 1159 р., що все одно відбулося дуже давно.  

До 1494 р. місто було частиною гігансткьої дієцезії Пассау, а пізніше відійшло у державну власність.

В 771 р. тут засновується бенедиктинський монастир, який в 1081 р. відійшов августинцям, а в 1784 р. занадто прогресивний цісар Йосип ІІ взагалі закрив обитель. Вже в наступному, 1785 р., велетенський монастирський компелкс практично в церці міста став катедрою (домом, ага) Ст.Пьольтена.

Про те, що в 1986 р. місто стало столицею Нижньої Австрії, я вже писала. З 1997 р. саме тут засідають всі нижньоавстрійські чиновники.

В міста є кілька побратимів (як і в Лінца, серед них чомусь числиться французьке Кліші - Clichy, а ще німецький Heidenheim, чеське Брно, угорська Ніредьгаза і японське Курашікі).

Для любителів гірських лиж поблизу міста є кілька трас в Преальпах, для любителів природи - Парк оленів, для любителів спорту - тенісні корти, деякі з яких діють ще з 1872 р. (щороку в третій тиждень травня тут відбуваються тенісні турніри).


 Що дивитись?

Чудова сецесія - госпіталь.

А багато що - і це не дивлячись на репутацію сонного малнького містечка. Так, так як у Відні, тут перехожі навколо не бігають, але часом варто відпочити від столичної метушні. 

 

1. Ледве покинувши еклектичний, необароковий вокзал і перетнувши площу перед ним по діагоналі, потрапляємо на невелику площу, де серед будинків ХІХ століття в очі кидається незвична споруда з незвичним дахом і декором (Kremserstraße, 41), чимось схожа на віденський Сецессіон. Ще б пак схожа: автор в будинків один: Йосип Марія Ольбрих (Josef Maria Olbrich). Колишній госпіталь першої допомоги, зведений в 1899 р. - і одночасно шедевр Югендштілю. (Зараз це приватна власність. Поруч ліворуч є невеликий хостел). Над фасадом працював Ернст Штьор (Ernst Stöhr).

 

2. Рухаючись пішохідною вуличкою, за кілька хвилин виходимо на Рімерпляц (Riemerplatz), в центір котрої стоїть симпатичний бароковий палац з чудовим декором (архітектор Якоб фон Прандтауер, Jakob von Prandtauer, якого можна з натяжкою вважати головним зодчим ст.Пьольтена). Якщо пригледітися, можна побачити невеликі павутинки на вершечку фасаду - інсталяцію сучасного художника.

Рімерпляц на сьогодні - єдина з міських площ, повністю оточена старою забудовою (місто сильно постраждало в Другу світову війну). Існував цей майдан вже в ХІ ст. Площа за формою нагадує зірку, сюди з різних боків підбігають відразу п'ять вулиць. В часи, коли люди їздили не на автівках, а кіньми, перехрестя на Рімерпляц було дуже аварієнебезпечною ділянкою: дуже вже тут гострий кут між вулицями, поруч з аптекою і магазином комп-товарів. (Зараз на ньому ніяких коней, лише веселий чорнісінький негр продає газети). В центрі Рімерпляц встановлено скульптуру голанського митця, професора Хайна Мадера (Hein Mader).

 

3. За метрів 150-200 від Рімерпляц, на Лінцерштрасе, знаходиться розкішний бароковий комплекс Інституту шляхетних дівиць (The Institute of Mary Ward, Institut der Englischen Fraulein, 1706-1767, перебудова в кінці ХІХ ст.). Рожева будівля, вся в скульптурах, але без дзвіниці, є, тим не менш, костелом. Звів цю розкіш Якоб фон Прандтауер (Jakob von Prandtauer). Збереглися фрески авторства Пауля Трогера і Бартоломея Альтомонте. Образ Богоматері - авторства самого Лукаса Кранаха. Вхід до костелу - через консьєржку, що дещо відлякує пост-радянських туристів.

 Заклад складався з вищої і початкової шкіл. В інституті навчалася авторка австрійського гімну Паула Прерадовіч (Paula Preradovic).

 

Чумна колона на Ратушній площі

4. За інститутом повертаємо праворуч - вулиця веде повз кабаре-театр "Bühne im Hof" (Ст.Пьольтен - дуже театральне місто, тут діє три театри), міську бібліотеку і міський музей (на жаль, для нас зачинений) і бароковий жовтий храм на Ратушну площу (Rathausplatz), яка до Другої світової вважалася найгарнішою ратушною площею Австрії (зараз не всі старовинні будинки збережені, що дещо похитнуло позиції ринку). В центрі майдану - гачкувата, асиметрична чумна колона (колона св. Троїці), справжнє дітище бароко з 1762-1782 рр. авторства Андреаса Грубера (Andreas Gruber). Навколо в грудні шумить різдвяний базар. Ратушна площа, на якій все ще йдуть розкопки (чи то підземний паркінг будують?), і є отим давньоримським поселенням Аліум Цетіум. У західній частині площі розмістився муніципальний театр, у північній - костел францисканців (1779, добудова в 1895 р.) з білосніжними стінами і багатими вівтарями в стилі рококо.

Навколо площі чимало затишних містечко, де можна купити і з'їсти смачну випічку. Ст.Пьольтен славиться своїм шоколадом з грушевою начинкою.

 

5. Ратуша з восьмикутною вежею (з 1591 р.) заслуговує на увагу. Вона куплена міщанами і перебудована близько 1603 року з відразу кількох готичних будинків - готичні частини XV ст. все ще помітні в її коридорах, куди можна спокійно зайти. А поштове відділення тут взагалі з романськими склепіннями. Поруч в підвальчику - туристичний інформаційний центр, де можна дізнатися розклад руху транспорту, взяти буклети і карти. На вежі помітно герб міста. Найгарніше приміщення ратуші - барочний офіс мера (1722), прикрашений ліпниною, стукковим живописом на стелі авторства Крістофа Кіршнера і портретами бургомістрів на стінах.

 

6. Rathausgasse 2: бароковий будинок з рельєфом Ф.Шуберта. Відомий композитор зупинявся в Ст.Пьольтені в 1821 р., де влаштовував перші Шубертіани (музичні вечори).  

 

 

Вежа собору.

7. Від Ратушної площі по Herengasse (вул. Панська) або від Рімерпляц можна вийти на Herrenplatz. Вулиця панська теж наповнена симпатичними ресторанчиками з австрійською і світовою кухнею.

В центрі Херренпляц стоїть значно скромніша чумна колона, продаються новорічні прикраси, а над площею вже домінує височенна дзвіниця собору (Dom). Собор - споруда не одинока, це частина комплексу т.з. "єпископської резиденції", Bischofshof. До нього можна підійти й повз міський парк і ставок під назвою Bischofsteich (взагалі в місті є кілька ставків і озер, найбільшим з яких є Vierhofner. Водні плеса - рекреаційна зона, там можна покататися в сезон на човнах).

 

Собор став для мене потрясінням. Не пригадую іншої такої споруди, інтер'єри якої були б таким же самозакоханим гімном бароко, як тут. Починалася споруда як романська базиліка, вся барочна начинка - дітище пізніших часів, коли за перебудову взявся Якоб фон Прандтауер. Нави щедро прикрашені фресками і картинами Даніеля Грана (Daniel Gran), Томаса Фрідріха гедона (Nhomas Friedrich Gedon), Бартоломея Альтомонте  (Bartholomaus Altomonte), Антоніо Тассі (Antonio Tassi) і Тобіаса Пока (Thobias Pock). Хори, багато прикрашені скульптурами, амвон і чудовий орган - роботи Петера Відеріна, Іпполіта Налленбурга і Йосифа Пебеля.

В південно-східному куті - романська каплиця-розарій. Дзвіниця собору має в висоту аж 77 м.

На північ від костелу - приміщення колишнього монастиря (будівлі з XVII ст.), а нині єпископська резиденція. Туди можна сміливо зайти: на другому поверсі розташований цікавий єпархіальний музей. В коридорах аркадного дворика демонструються древні кам'яні надгробки і картини євангельських сцен та види австрійських монастирів. У вітринах виставлені релікварії і монстранци.   

Північні ворота монастиря - місце, де щотижня проходить ярмарок. тут також влаштовано меморіал загиблим у війнах.

 


 Сюди варто приїхати.

Тут затишно.

Тут затишно.







Gruss aus St.Polten!


Herrenplatz колись і в 2008 р.


Herrenplatz колись і в 2008 р.


Будинок в тарілках.

Будинок в тарілках.


Ставок біля собору.

Ставок біля собору.


Костел при інституті шляхетних дівиць не має вежі.

Костел при інституті шляхетних дівиць не має вежі.


Діди морози атакують!

Діди морози атакують!


Статуї собору в захисній сітці.

Статуї собору в захисній сітці.


Монастирські ворота в різні часи.


Монастирські ворота в різні часи.


Сонячний годинник поблизу собору.

Сонячний годинник поблизу собору.


Ратуша ніскільки не змінилася.


Ратуша ніскільки не змінилася.


Кремзерштрасе і шедевр Югендштилю.


Кремзерштрасе і шедевр Югендштилю.


Палац на Рімерпляц.


Палац на Рімерпляц.


Чумна колона і францисканський костел.


Чумна колона і францисканський костел.


В францисканському костелі.

В францисканському костелі.







Скарби собору.


Двері на честь 2000-ліття християнства.

Двері на честь 2000-ліття християнства.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник