English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Linz
18 грудня 2008 р.
18 грудня 2008 р.
Замкова брама. За нею - скарби чудового музею. Фотографувати в якому заборонено, а квиток коштує щось близько 4 євро.
Замкова брама. За нею - скарби чудового музею.

Класне місто між Зальцбургом і Ст.Пьолтеном, столиця федеральної землі Верхня Австрія, плюс культурна столиця Європи-2009. Ну і в довісок - місто побратим нашого Запоріжжя (в Лінца є ще з півтора десятки побратимів, від німецького Берліну до французького Кліші, від шведських Лінчьопінга і Нордчьопінга до японського Курашікі).

Щоб не плутати з містом-тезкою в Німеччині, австрійський Лінц тягне за собою хвостик з слів "на Дунаї" ("an der Donau"). Третє за величиною місто Австрії - що в перекладі на цифри означає трохи менше як 190 тисяч жителів. Тобто начебто і мегаполіс, але в той  же час - компактне приємне місто. Куплені добові проїздні в транспорті влітку б і не знадобилися - від залізничного вокзалу до центру три зупинки трамвая. від центру до Арс Електроніки - ще ну аж дві. А те, що Лінц ще й великий промисловий центр, туристу можна й не знати.

 

Як на місто розмірами з Луцьк, Лінц й справді тягне на столичний статус по кількості науково-культурних інституцій: 4 університети, 5 театрів, плюс цілий букет з пам'яток архітектури. Найважливіші з них, безумовно, замок, найстаріша та найбільша церкви в Австрії. А є ще мініатюрна робота культового Хундртвассера, безліч старовинних кам'яниць, з десяток цікавих храмів - і супер-сучасний музей віртуальних світів Ars Electronica...

До речі, головний міський університет носить ім'я Кеплера (нижче поясню, чому) і налічує 11 000 студентів. Є ще Католицький теологічний університет, університет мистецтв і промислового дизайну та Музичний університет ім. А. Брукнера.

Історична довідка

Лінц колись

Як і багато інших австрійських поселень, Лінц був заснований ще занадто непосидючими і войовничими давніми римлянами (в 15 році до н.е., от коли!). Римляни, щоправда, будували оборонний пункт на північних кордонах імперії не на пусте місце: колись тут було кельтське поселення Лентос. Римляни на свій манер укріпленян називали Ленція. Гру в зіпсований телефон продовжили предки австрійців - так і виникла назва Лінц, вперше зафіксована в 799 р. - якраз тоді почали будувати церкву св. Мартина, яка й зараз стоїть в затінку замкової гори, все ще скромна, але вже трохи перебудована. Що не заважає церквиці бути найстарішою в Австрії.  

Розвиток Лінца могла передрікти найнепрофесійніша гадалка: місто на березі великої річки, в місці перетинання торгових шляхів з Чехії і Польщі в Південну Європу, бідувати не повинно було. І не бідувало. З XV ст. Лінц переживав бурхливий розвиток. Хо-хо! Лінц навіть був імператорською столицею! Сюди в 1485 р. переніс свою резиденцію змучений поразками в боротьбі з угорцями мператор Фрідріх ІІ, а витримавши п'ятирічку, монарх нарешті узаконив свої з Лінцем відносини, надавши місту статус столиці імперії.

Столицею Лінц був стільки, скільки жив Фрідріх ІІ - себто до 1493 р. Недовго, так. Але все одно!

 

Далі було не так феєрично: в XVI-XVII ст. місто страждало через війни і епідемії. Єдина світла пляма тих часів - геній астрономії і математики Йоганн Кеплер, що жив в Лінці в 1612-1626 рр. (ех, пам'ятаю, як в  дитинстві мій дідусь навіщось спалив кеплерівський дореволюційний підручник з астрономії. Ех. Ех). На центральній площі навіть є будинок, прикрашений на честь Кеплера телескопами (в грудневих сутінках телескопи віднайти не вдалося).

 В 1785 р. тут, щоправда, зробили єпископство.

Ще один геній, котрим може пишатися Лінц, - композитор Антон Брукнер (жив у місті в 1855-1868 рр.). Гітлера, котрий провів тут дитинство і юність, а потім мріяв перетворити Лінц на зразкове місто Третього Рейху, згадувати будемо, але коротко. Згадали - забули. Все.

За Дунай місто перекинулося в 1497 р., коил було зведено перший міст через річку. Зараз міст, котрий пов'язує центр і Арс Електроніку на іншому березі, носить гучне ім'я Нібелунгів (Nibelungenbrukke).  

 

 

Що дивитись в Лінці

Ей, нічого я вам радити не буду! Лінц - таке місто, що кожен сам легко знайде тут, чим зайнятися.

 

Музикант? Вам - до будинку Моцарта і в великий скляний Концертний зал ім. А.Брукнера (Brucknerhaus), зведений в стилі сецесії. В вересні тут проводяться Брукнерівські фестивалі.

 

Комп'ютерщик? Ars Electronica до ваших послуг: всі досягнення в галузі 3D і віртуальних світів.

 

Мегаломан? Неогтичний новий собор до ваших послуг. 62 роки будували цього велетня, і закінчили аж в 1924 р. За легендою, Відень дав згоду на будівництво за однієї умови: вежа нового гіганту поступатиметься дзвіниці Штефансдому. Так і є - в соборі св. Стефана маємо 137 м., а тут - "лише" 135. В велетенських навах з яскравими вітражами, які демонструють історію міста в картинках, легко заблукати: на території храму спокійно б розмістилося чимале село. Костел розрахований на 20 000 віруючих - колосальна цифра. І розміри відповідні.  

 

Турист? Про найдавнішу церкву я вже згадувала, а ще ж є Стара ратуша на Головній площі (1513, барокова перебудова в 1658 р., в будівлі зараз музей "Походження Лінца"). Там же, на площі, є й масивний, якийсь прямокутний ієзуїтський Старий собор (1678). Костел св. Марії - романський храм, перебудований у 1648 р. в стилі бароко. Ренесансний Ландхауз (1571) з затишним внутрішнім двориком.

Ну і замок, звичайно. З 1286 р. На фундаментах давньоримської фортеці Ленція. Імператорська резиденція Фрідріха ІІ.

Увечері я бачила його лише зсередини (темний масив на скелі над Дунаєм, який я намагалася розгледіти з моста Нібелунгів - то хіба бачила? То вже якесь "відчувала" чи "здогадувалась").

Але я реально щаслива, що відвідала Музей землі Верхня Австрія, розташований в замку. Хороший відділ праісторії і античності - то квіточки в порівнянні з розкішним, чудовим, казковим середньовічним відділом, де я ахала і охала біля вівтарів-слкднів, дерев'яних скульптур і старих картин. СУПЕР! Ну і зброя там є. І документи. І багато-багато чого іншого. 

 

А паломницький храм на горі Пьостлінг, куди веде трамвайна лінія з якимись супер-крутим нахилом в 10,6 проценти (з 1898 р.), я бачила лише на листівках: увечері його роздивитися не вдалося.

 

Класне місто. З задоволенням приїхала б ще.

Парафразом до першої фотографії:

Майже нічого за століття не змінилося :)
Майже нічого за століття не змінилося :)


Статуї в замку.
Статуї в замку.
Gruss aus Linz!
Gruss aus Linz!
Gruss aus Linz!
Ars Eleсtronica на реконструкції всередині, але зовні все так само миготить.
В супермаркеті SPAR встановлено механічне піаніно.
В супермаркеті SPAR встановлено механічне піаніно.
Різдвяний ярмарок на Хауптпляц.
Різдвяний ярмарок на Хауптпляц.
Різдвяний ярмарок на Хауптпляц.
Різдвяний ярмарок на Хауптпляц.
Різдвяний ярмарок на Хауптпляц.
Haupplatz, вона ж в минулому Franz Josef Platz.
Haupplatz
Franz Josef Platz.
Вітрина антиквара.
Вітрина антиквара.
Найдавніша церква св. Мартина.
Найдавніша церква св. Мартина.
В центрі.
В центрі.
Міст через Дунай.
Міст через Дунай.
До питання про найбільшу церкву.
До питання про найбільшу церкву.
До питання про найбільшу церкву.
До питання про найбільшу церкву.
До питання про найбільшу церкву.
Вона ж колись.
Вона ж колись.
Вона ж колись.
Церква св. Марії.
Церква св. Марії.
Долонька від Хундертвассера.
Долонька від Хундертвассера.
Лінц в 1594 р.
Лінц в 1594 р.
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник